Книга року BBC. Емоції проти героїв у новій книжці Катерини Бабкіної

Маленькі деталі складаються у великі історії. Рідко яка з них може змінити світ, але немає таких, які б не зачепили когось за живе.

Про такі історії пише Катерина Бабкіна у своїй новій книжці "Мій дід танцював краще за всіх". Читачі не впізнають себе у всіх її героях, але, скоріше за все, знайдуть одного чи двох персонажів, чиї обставини, почуття і бажання дуже нагадуватимуть їхні власні.

В цьому - найбільша цінність книжки, і її найбільша слабкість.

"Мій дід танцював краще за всіх" - це історія історій, об'єднаних одною ниткою. Всі розповіді - про Україну та українців, про їхні проблеми, людяність та довіру, страх і зневагу, і, звичайно ж, любов - як до себе, так і безадресну.

Найцікавіші моменти - це опис почуттів і переживань героїв, коли їм доводиться розказати щось, чого вони бояться, ділитися комплексами і знаходити тих, кого зачепили ті ж проблеми. Любити і пробачати - такий-собі мотив багатьох оповідань, а ще пам'ятати і не боятися розказати.

Утім, якщо багато героїв - близькі і викликають емоції, важко виокремити одного персонажа, який би якось виділявся; акцент на емоціях та коротких оповідках шкодить створенню багатогранних постатей, і люди на сторінках книжки є другорядними героями.

Багатогранність втрачається через величезну палітру емоцій, думок і переживань, які авторка хоче вмістити у своїх оповіданнях. З одного боку, це йде на користь - читачі отримують історії, які легко перемішуються між собою і вдало сприймаються одна за одною.

Втім, якщо ви шукаєте сильних персонажів, які запам'ятаються навіть після кількох сторінок, то це не та книжка.

Цінність оповідань - у їхньому різноманітті та емоційності, бо письменниця не зациклюється на одній темі. Можна сміятися і плакати, серйозно філософствувати після кожної історії, або ж з легкістю ковтати історію за історією.

Емоції, які викликають теми та персонажі, дуже добре прописані, і книжка - це такий-собі провокатор відчуттів. Тяжко не співпереживати із героями, які втратили батьків, зазнали переслідувань, не почувають себе в безпеці, і чиї життя - це постійний рух аби вижити.

Тим не менше, головний мотив у цьому русі - все одно не втрачати любові до світу, до тих, хто поруч, і до життя.

Напевно, найбільш вартісна річ у цій книжці - її актуальність та значущість для читачів в Україні зараз. Катерина Бабкіна говорить про українців таких, якими вони є і були, не приписуючи якихось вигаданих рис.

Герої та їхні історії - це талановита художня спроба створити національну пам'ять крізь деталі, складні переплетення із різних шарів минулого, а також крізь призму сучасності і недалекого майбутнього.

Українськість набуває дивного відтінку магічного реалізму - Україна постає перед читачами із новими, незвичайними, елементами, і буденність можна сприйняти по-іншому.

Книжка буде цікавою для тих, хто хоче краще зрозуміти те, що зараз відбувається, і як події сьогодні залежать від наших сімейних історій, спільних переживань, національних образ та невирішених проблем.

Книжка також сподобається тим, хто шукає емоцій, роздуми і аналіз смислів та хто хоче розчинитися в історіях інших.

І, зрештою, книжка сподобається тим, хто не шукає нічого конкретного, а просто хоче зануритися в короткі і не дуже оповіді про людей, яких наче й не існує, але яких можна впізнати в своєму оточенні і навіть в собі.

Орфографію, пунктуацію і стиль автора збережено.

Стежте за перебігом конкурсу на Facebook-сторінці Книги року BBC, а також на сайті bbc.ua