Навроцький забрав орден Білого Орла у Зеленського. П'ять наслідків

Президент Польщі Кароль Навроцький оголосив про рішення позбавити українського лідера Володимира Зеленського найвищої державної нагороди Польщі – ордену Білого Орла.

Це сталося за три тижні після того, як Зеленський своїм указом надав елітному підрозділу української армії почесне найменування "імені Героїв УПА". Ставлення до Української повстанської армії в обох країнах є кардинально різним, і це рішення Зеленського стало причиною масштабного обурення в польському інформаційному просторі - ВВС докладно розповідала про цей скандал.

За цей час градус напруги, здавалося, дещо знизився. Однак увечері в п'ятницю Кароль Навроцький у розлогому зверненні до народу оголосив, що вирішив таки відібрати у Володимира Зеленського орден.

Цей крок виходить за межі суто символічного жесту і здатний вплинути на внутрішню політику Польщі та України, а також на міждержавні відносини на європейському континенті. Розповідаємо, чому.

Перший наслідок. Забрав чи не забрав?

Орден Білого Орла має більш ніж трьохсотлітню історію, і протягом цього часу його відбирали у когось лише один раз. Це сталося 1932 року, а "жертвою" тоді став відомий польський політик Вінценти Вітос.

За сім років орден Вітосу повернули, але факт полягає в тому, що якоїсь усталеної процедури позбавлення когось цього ордена просто не існує. А це означає, що й питання, чи Зеленський залишається його кавалером, за великим рахунком, залишається відкритим.

З одного боку, конституція Польщі встановлює, що акти президента цієї країни набувають чинності лише після того, як їх підпише прем'єр-міністр. Такий підпис прем'єра називається контрасигнатурою.

Конституція встановлює тридцять винятків із цього правила, і серед них, наприклад, значиться нагородження орденами та іншими відзнаками, але не значиться позбавлення цих нагород. Іншими словами, у цій логіці Навроцький може своїм рішенням нагородити будь-кого тим самим орденом Білого Орла, але без підпису Дональда Туска не може цього ордену відібрати.

З іншого боку, вказують деякі польські юристи, закон про нагороди передбачає, що президент може своїм рішенням позбавити будь-яку людину ордену у разі, якщо нагородження стало наслідком введення в оману або – і, судячи з усього, саме це стосується кейсу Володимира Зеленського, – "якщо нагороджений вчинив діяння, в результаті якого став негідним ордена чи відзнаки". Контрасигнати прем'єра у такому разі закон не передбачає.

Чи повинен Дональд Туск підписати акт Навроцького для того, щоб Зеленський втратив орден? Поки що незрозуміло. Польський прем'єр уже відреагував на рішення Кароля Навроцького, заявивши, що "завдання президентів України та Польщі – це знижувати градус емоцій, а не підігрівати напруженість", однак із цих слів не зрозуміла позиція Туска по суті.

У кожному разі, з формального погляду Володимир Зеленський залишиться кавалером ордену Білого Орла, поки рішення про позбавлення його цієї нагороди не буде опубліковане в офіційному віснику польської влади – Monitor Polski, - видавником якого є саме урядовий центр законодавства.

Другий наслідок. Цугцванг Туска

У будь-якому разі, Дональд Туск зараз опинився у вкрай незручному становищі: будь-яке його рішення щодо ордена Володимира Зеленського несе для нього іміджеві ризики і загрози для рейтингу - як його особистого, так і його політичної сили загалом. Це важливо, оскільки Польща вже фактично живе у режимі кампанії до критично важливих парламентських виборів, які мають відбутися наступного року.

У разі, якщо Дональд Туск підпише рішення про позбавлення Зеленського ордена або іншим чином "пропустить" його, він символічно приєднається до україноскептичного політичного табору Навроцького, визнає правоту президента, ймовірно, надовго закриє для себе можливість продуктивної взаємодії з Києвом.

Якщо ж Туск заблокує це рішення президента, він не лише піде проти думки більшості поляків, зафіксованої соцопитуваннями, а й тут же потрапить під шквал критики як "посіпака бандерівців", а то й "проукраїнський політик" - в нинішній Польщі такий епітет звучить гірше за прокляття.

До цього слід додати, що епопея з позбавленням Зеленського ордену відбувається на тлі масштабного скандалу у сфері охорони здоров'я, який обурив польське суспільство і потенційно може зачепити верхівку партії Дональда Туска. Одним словом, польський прем'єр потрапив у ідеальний шторм, цим з задоволенням користуються його політичні опоненти, і вигребти з цієї ситуації Туску буде дуже складно.

Два тижні тому, коли скандал тільки починався, Gazeta wyborcza писала, що якщо Туск опиниться перед дилемою, позбавляти Зеленського ордену чи ні, то він не стане суперечити Навроцькому. "Туск не піде проти думки більшості суспільства. До того ж щодо УПА він дотримується схожої позиції", - наводить видання слова джерела з оточення прем'єра.

З того часу Туск як мінімум двічі розмовляв з Володимиром Зеленським - про подробиці цих перемовин не повідомлялося, - говорив про те, що "розуміє почуття Навроцького", який виступив з ініціативою позбавлення українського президента ордена", але жодного разу не повідомляв громадськість про свою особисту позицію з цього приводу.

Наслідок третій. Доля гданської конференції

Скандал розгортається ще й за лічені дні до відкриття Ukraine Recovery Conference – великої конференції з відновлення України, яка має відбутися наступного тижня у польському Гданську, рідному місті як для Дональда Туска, так і для Кароля Навроцького.

Ця конференція, безперечно, важлива для України - на ній Київ ставить перед собою завдання не лише вчергове звернути увагу світу на війну, яка і не думає закінчуватися, але й залучити фінансування в виснажену воєнними діями економіку країни.

Не менш важливим є цей захід і для Польщі. По-перше, бездоганна організація та проведення конференції мали б підтвердити амбіції Варшави як лідера центральноєвропейського регіону, центру тяжіння та "експерта" з українського питання. По-друге, величезні надії на неї покладав польський бізнес, кровно зацікавлений у тому, щоб повз нього не пройшли майбутні багатомільярдні контракти на відновлення України.

"Кожен хотів би, допомагаючи Україні, також заробити", - констатував польський прем'єр Дональд Туск напередодні чергового витка скандалу з орденом.

Серед топучасників гданської конференції очікувалися сам Туск, глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, Володимир Зеленський. Буквально за кілька годин до оголошення Навроцьким про рішення щодо ордену видання WP.pl повідомило, що до Гданська збирається приїхати і німецький канцлер Фрідріх Мерц.

У нинішніх обставинах, на тлі скандалу з орденом, шанси Володимира Зеленського на участь у конференції - зрештою, і так офіційно не підтверджену - сильно знизилися. Відмова президента України приїхати до Гданська по факту різко знизить статус цього заходу - за всієї поваги до першого віцепрем'єра Дениса Шмигаля, який, ймовірно, очолить київську делегацію в такому разі.

Джерела ВВС в оточенні президента України кажуть, що остаточного рішення щодо поїздки до Гданська Зеленський досі не прийняв. Однак, навіть якщо він з'явиться на конференції, атмосфера на ній буде безнадійно зіпсована.

Четверте. Відповідь Києва

Вже перші реакції на рішення Кароля Навроцького з України показали, що поляки, можливо, самі того не бажаючи, досягли такого ефекту згуртування українського суспільства навколо прапора, який можна порівняти хіба що з ситуацією після знаменитої суперечки Володимира Зеленського з Дональдом Трампом і Джей Ді Венсом в Овальному кабінеті в лютому минулого року.

В Україні і раніше критикували повчальний тон польських політиків, які дозволяли собі вказувати, яких історичних персонажів вони дозволяють українцям вшановувати, а яких ні.

Тут називали загострену концентрацію поляків на питаннях давно минулих днів під час гарячої війни, яка щодня забирає життя українців, дріб'язковістю, а то й істеричністю. І важко було очікувати будь-якої іншої реакції на рішення Навроцького навіть з боку запеклих критиків Володимира Зеленського всередині країни.

Отож нині українські коментатори нагадують, що кавалерами ордену Білого Орла залишаються російська імператриця Катерина II, яка доклала руку до поділу Польщі у XVIII столітті, союзники Гітлера Міклош Хорті і Беніто Муссоліні, зрештою, нині живий ексканцлер Німеччини Герхард Шредер, який не приховує своїх теплих почуттів до Володимира Путіна. На цьому тлі позбавлення Володимира Зеленського цієї нагороди важко сприйняти інакше, ніж сюрреалістично, писали вони.

"Позбавлення президента Зеленського ордену Білого Орла показує ставлення президента Навроцького до всього українського народу і Збройних сил України, що б не казав нам президент Навроцький... Шкода, що президент Навроцький жодного разу не був в Україні і, схоже, не планує. Але я сподіваюся на відповідальність української і польської еліт і суспільств", - написав у фейсбуку депутат Верховної Ради від "Європейської солідарності", співголова групи міжпарламентських зв'язків з Польщею Микола Княжицький.

"Не тих б'єш, Навроцький. Рейтинг і ненависть до українців засліплює очі, якими треба бачити реальну загрозу для Польщі. Але з нею воює Україна, а не президент Навроцький", - написав колишній міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба.

Вже за лічені години після оголошення Навроцьким про своє рішення позбавити Володимира Зеленського ордену міністр закордонних справ України Андрій Сибіга, який свого часу провів частину власної дипломатичної кар'єри у Варшаві, заявив, що після "стратегічної помилки" та "безрозсудних дій" польського президента він не бачить більше можливості зберігати інший польський орден – Командорський хрест ордену "За заслуги перед Польщею", яким його нагородили у жовтні 2022 року.

Наступного ранку про відмову від Золотого офіцерського хреста того ж ордену заявив керівник Офісу президента України, колишній глава військової розвідки генерал Кирило Буданов. "Переконаний, що цей жест президента Польщі - не про справедливість абощо... Як і будь-який українець, я не можу лишатися осторонь і просто спостерігати за тим, як проти наших громадян безпідставно й штучно розкручується маховик ненависті", - пояснив він свій крок.

Про відмову від польського ордену заявив і чинний посол України у цій країні Василь Боднар. Ймовірно, "флешмоб" зі здачею польських держнагород на цьому не закінчиться.

Сам президент Володимир Зеленський від початку цього скандалу не коментував заяви Кароля Навроцького та його остаточне рішення.

"Влаштовувати таке під час війни з Росією через історичну пам'ять - це не дуже далекоглядно. Пам'яттю Навроцький від росіян не відіб'ється у разі чого", - прокоментувало для ВВС поточні події джерело в оточенні президента України.

Наслідок п'ятий. Що буде далі?

Відповісти на це питання найскладніше, адже поки що незрозуміло, чи збираються Київ і Варшава обмежитися значною мірою символічними реакціями на те, що сталося, чи ескалюватимуть ситуацію далі (і якщо так, то до якого ступеня).

Проте очевидно, що якщо метою Варшави було змусити Київ до перегляду його політики історичної пам'яті, то тут вона зазнала нищівного фіаско. Центр спеціальних операцій "Північ" явно і далі носитиме найменування "імені Героїв УПА", незважаючи (і навіть всупереч) всій фрустрації поляків з цього приводу.

Українсько-польські відносини, ймовірно, підуть на новий виток кризи, глибину якої зараз передбачити складно. У польському політикумі лунають голоси, які закликають владу саботувати роботу жешувського аеропорту - головного логістичного хабу в постачанні західної військової допомоги в Україну, або ж блокувати переговори про вступ до ЄС, щойно розпочаті Києвом.

Втім, ці заклики виглядають дитячими іграшками у порівнянні з пропозиціями перевірити співробітників польських державних органів на українське походження, які минулого тижня пролунали в Сеймі.

У будь-якому разі, вже зараз можна впевнено передбачити, що близько мільйона українських громадян, які нині перебувають на території Польщі, навряд чи найближчим часом відчують на собі тепліше ставлення з боку на очах польського суспільства, яке на очах правішає. Особливо з огляду на те, що антиукраїнський сентимент напередодні парламентських виборів явно підтримуватиметься представниками головних політичних таборів Польщі.

Охолодження міждержавних відносин на лінії Київ-Варшава, ймовірно, призведе і до того, що Польща продовжить залишатися за бортом нового раунду консультацій на тему ймовірних майбутніх мирних переговорів – ознаки цього можна було спостерігати вже минулого тижня, коли в Лондоні мирний процес обговорювали лідери України, Німеччини, Франції та Великої Британії. Той факт, що на ці перемовини Володимир Зеленський вилетів не з аеропорту в Жешуві, як зазвичай до того, а з Кишинева, тільки підкреслює меседж, який надсилав до Варшави Київ.

У Варшаві давно підозрювали, що Берлін не проти відсунути Польщу на другий план у цих переговорах, тож тепер, – коли про довіру та взаєморозуміння між Варшавою та Києвом говорити не доводиться – це буде зробити ще легше, побоюються деякі польські публіцисти.

Ще одне відкрите питання - це те, як нинішня криза позначиться на десятках, якщо не сотнях низових українсько-польських ініціатив, які стосуються найрізноманітніших сфер життя обох країн, обох народів, які з'явилися і запрацювали і до початку великої війни, і протягом останніх кількох років.

І, мабуть, головний виклик, який зараз стоїть перед обома країнами - це потреба переписати заново саму формулу українсько-польських відносин на принципово новому фундаменті. Питання полягає в тому, чи це можливо в принципі, по-перше, на тлі нинішньої кризи, а по-друге, у розпал повномасштабної війни, яку веде Україна.