Син вбитої журналістки: чому боротьба за свободу ЗМІ так важлива

Принаймні раз на місяць я опиняюся в одній кімнаті з чоловіком, який розслідує вбивство моєї мами. Вперше моя родина зустрілася з ним ще шість років тому: тоді він прийшов до нас додому, щоб її арештувати.

День виборів. Мама виклала у своєму блозі сатиричну публікацію про кандидата на пост прем'єр-міністра. Один з його прихильників написав на маму заяву в поліцію.

Детектива направили до нас прямо посеред ночі - при собі в нього вже був ордер на арешт.

У той момент я перебував на іншому кінці світу. Люди надсилали мені відео, на яких було видно, як маму відпускають з поліцейського відділку близько 1:30 ночі. На ній - татова сорочка.

Пройде всього кілька годин, й вона напише про все, що сталося, на своєму сайті, між іншим жартуючи над невпевненістю прем'єра і над власною зовнішністю.

"Я дуже перепрошую, що виглядала так жахливо, але коли загін поліції вривається у ваш дім посеред ночі, щоб вас арештувати… Розчісувати волосся, наносити пудру і рум'янець - це останнє, про що ви думаєте", - написала вона.

Тепер той самий детектив, який арештовував маму тієї ночі, займається розслідуванням її вбивства.

У день свої смерті моя мама, Дафна Каруана Галіція, їхала до банку, аби відновити рахунок, який заблокували на вимогу одного з міністрів Мальти.

Мамі тільки-но виповнилося 53 і вона була на піку своєї журналістської кар'єри.

Півкілограма тротилу, запаковані у пристрій, що сховали під водійським кріслом, вибухнули - бомбу активували дистанційно.

Прихильники уряду не приховували, що раді смерті мами. Вони нагадували мені тих, хто так само радів з вбивства редактора турецько-вірменської газети Гранта Дінка.

Вбивство Дафни Каруани Галіції

"Свобода думки створює суспільства, які є чеснішими й вільнішими за інші, - сказав мій брат під час зустрічі з європейськими дипломатами. - Вона створює багатші і стабільніші суспільства - суспільства, в яких хочеться жити".

Після смерті мами єдиним променем світла у нашому житті стала підтримка з боку інших людей.

Я згадав фразу, яку я колись почув від друга: "Хороші люди - всюди. Треба тільки їх знайти".

Бажання жити у відкритому і вільному суспільстві, де закон один для всіх, а права людини поважають, - універсальне бажання.

Я, мої брати і наш батько поставили перед собою завдання: ми хочемо правосуддя для вбивць мами і мати впевненість, що нічого подібного більше не трапиться - ні з ким.

Ми часто ділимося одне з одним, як непросто нам миритися з байдужістю людей навколо - особливо тих, хто перебуває при владі.

Нам буває важко стримувати себе, аби просто не накинутися на них - за їхній цинізм, за їхню лінь.

Діти турецького журналіста-розслідувача Угура Мумсу розповіли мені, що після вбивства їхнього батька начальник тамтешньої поліції вибачився перед ними і сказав, що розслідування зайшло в глухий кут: "Ми не можемо нічого зробити, Ми ніби вперлися в цегляну стіну".

Моя мама тоді відповіла на це так: "То приберіть одну цеглину, потім іншу - і так, аж поки ви не розберете всю стіну".

Це саме те, що ми намагаємося робити відтоді, як мами не стало.

Мій принцип: "Роби все якнайкраще, а далі буде, як буде".

Ми пришвидшуємо культурні зміни, просто змушуючи державу виконувати свої обов'язки.

Ми приєдналися до інших людей, які борються з хворобою "несвободи" і прагнуть навчити світ поважати права людини.

"Свобода починається зі свободи свідомості", - сказав письменник Ямін Рашид за п'ять днів до того, як його вбили поруч із його будинком на Мальдівах.

Як і вбивство моєї мами, його вбивство продемонструвало, що в наших країнах поваги до цієї свободи просто не існує.

Відповідальність за боротьбу з усім цим має лягти не лише на наші плечі - плечі родичів і друзів вбитих і ув'язнених журналістів. Самі ми не впораємось. Нам потрібні хороші люди, які можуть до нас приєднатися.

Всесвітній день свободи преси

Я знаю, що нас більше.

Пам'ятайте, що саудівського журналіста Джамаля Хашоггі любили всюди, де б він не опинявся. Була тільки одна людина, яка ненавиділа його настільки, що готова була вбити.

В усіх цих справах про вбивства майже непомітно, що держава намагається робити хоча б щось для того, аби покарати винних.

Тому ми починаємо з того, щоб спробувати прибрати першу цеглину: вимагаємо, аби влада Мальти розпочала публічне розслідування, яке допоможе зрозуміти, що ж не дозволило запобігти вбивству найважливішого журналіста країни.

Після цього ми перейдемо до наступної цеглини.

Щодня я думаю про те, як сильно б мені не хотілося, щоб мама приносила цю жертву заради своєї країни, і як би я хотів, щоб вона й досі була живою.

Проте, як казала азербайджанська журналістка Хадія Ісмаїлова, "якщо ми справді любимо наших коханих, то ми хочемо, щоб вони були тими, ким вони є. Дафна була бійцем і героєм".

Мама ніколи про це не дізнається, але її смерть надихнула тисячі людей на героїчні вчинки - як на Мальті, так і за її межами.

І мені хочеться думати, що кожен із цих вчинків так чи інакше захистить інших хоробрих журналістів від долі моєї мами.

Стежте за нами в Telegram! Ми щодня надсилаємо добірку найкращих статей.