Володимир Рутківський - письменник, який робив читачів щасливими
Автор фото, ВВС
Володимира Рутківського називають письменником, який робить читачів щасливими. Особливо дітей. Його роман "Сторожова застава" та тетралогія "Джури" про пригоди козаків - одні з найулюбленіших книжок дітей в Україні.
31 жовтня 2021 року Володимира Рутківського не стало.
Цілі покоління українських дітлахів виростали на його пригодницьких творах.
Серед останніх його нагород - премія Книга року ВВС за двотомний роман "Сині води" та премія Тараса Шевченка за тетралогію про джур: "Джури козака Швайки", "Джури-характерники", "Джури і підводний човен", "Джури і Кудлатик".
У 2017 році у прокат вийшла яскрава українська пригодницька стрічка "Сторожова застава", це - екранізація одного з найвідоміших пригодницьких романів Рутківського.
Нам усім дуже бракуватиме цього тонкого знавця України красивої, доброї, переможної. Сумуватиму за людиною, що вчила свого читача дивитися на наш український світ очима героя, а не жертви, кликала бачити перемоги, а не канонізувати українську недолю.
Своїми історіями він ростив покоління гордих і вільних та змінював тих, хто жив у парадигмі маленької людини, покірної вічним поразкам: над його книгами не плачеться, після них хочеться жити, любити й пишатися тим, хто ти є.
Я вдячна долі, що дала мені щастя потиснути руку панові Володимиру й сказати йому слова захоплення при житті про те, що в кожній тяжкій хвилині радила собі й людям взяти його книжку й набратися сили йти далі.
Світла пам'ять та вічне "дякую!"
Ольга Герасим'юк, телеведуча, ексчленкиня журі Книга Року ВВС.
Для мене роман Володимира Рутківського "Сині води" став одним із найбільш знакових переможців Книги Року ВВС (2011).
Захопливий і добротний історичний роман про визвольну битву на Синіх Водах, де князю Боброку допомагало троє підлітків, став першою й останньою Книгою року, написаною для дітей.
Рутківський показав, що дитяча і підліткова книга в новій українській літературі не поступається "дорослій".
Наступного ж, 2012-го, Премія запровадила окрему категорію дитячої літератури. Рутківський був досить відомим письменником, але я сподіваюся, що його твори будуть іще вище оцінені в майбутньому, а "Сині Води" гідні великого екрана.
Світлана Пиркало, письменниця, засновниця та член журі Книга Року ВВС.
Мій найяскравіший спогад про Володимира Рутківського пов'язаний із сонцем і морем - сонцем, що пече мені голову, і морем, до якого я хочу нарешті дістатися. Але не можу - син зачинився в номері і не думає виходити. Йому до рук потрапила книга "Джури", тому море може зачекати.
Ірина Борисюк, доцентка кафедри літературознавства Національного університету "Києво-Могилянська академія".
Про пам'ять і потерчат
Народився Володимир Рутківський 18 квітня 1937 року в селі Хрестителеве на Черкащині.
Він із того покоління, яке згодом назвуть "дітьми війни" - можливо, саме тому дитяча пам'ять виявилася напрочуд ранньою і чіпкою, зафіксувавши довоєнне буття в кількох яскравих, сповнених найдрібніших деталей спогадах.
Утік навесні пригодований на зиму їжак; у сільській крамниці купувалося найсмачніші у світі цукерки - київську помадку; само собою вийшло навчитися плавати, коли мале хлоп'я втікало від страшної жаби на глибину ставка.
А потім почалася війна… Про найщасливіший спогад із київською помадкою письменник згадує в межах організованого медійним ресурсом "Barabooka" проєкту "Щасливі спогади ". Про своє воєнне дитинство - в автобіографічній повісті "Потерчата", що має підзаголовок "Дитяча сповідь перед дорослими, які так нічому й не навчилися".
Потерчата - це діти, на чиї плечі впав тягар мовчання і страху дорослих. Ідеться про ті розриви в колективній пам'яті, які ніколи не будуть проговорені, але озиватимуться мовою тіла навіть за кілька десятиліть після травматичних подій.
Автор фото, ВВС
Володимир Рутківський із сумною ніжністю писатиме, як його вже старий і хворий батько в непам'яті намагатиметься повзти по-пластунськи, вочевидь виконуючи відданий понад шістдесят із гаком років тому, ще на війні, наказ.
Журналістика, кінематограф, література
Професійне життя письменника було пов'язане з Одесою. 1955 року Володимир Рутківський вступає на хіміко-технологічний факультет до Одеського політехнічного інституту, після закінчення якого працює на Одеському суперфосфатному заводі (1960-1966).
1985 року він навіть напише про одеський завод прецизійних виробів книгу нарисів "Земля майстрів", що вийде російською мовою 1985 року. Проте переважно його кар'єра пов'язана з журналістикою - він працює кореспондентом в одеських газетах, редактором Одеського обласного радіо (1968-1973), а за часів незалежності очолює відділ газети "Одеські вісті".
Дуже промовистим фактом біографії є те, що Володимир Рутківський певний час працював на Одеській кіностудії (1978-1979), як і багато хто з відомих українських письменників, як-от Юрій Яновський, Михайль Семенко, Олександр Довженко та Микола Бажан.
Можливо, саме тому його тексти напрочуд кінематографічні, про що свідчить поки що нереалізований проєкт екранізації тетралогії "Джури" й успішна екранізація роману "Сторожова застава".
Кіно, на яке ми чекали
Автор фото, УНІАН
12 жовтня 2017 року, на третьому році російсько-української війни, в прокат вийшов пригодницький фільм-фентезі "Сторожова застава" за однойменним романом Володимира Рутківського.
Спільна робота режисера Юрія Ковальова, сценаристів Сашка Дерманського та Ярослава Войцешека виявляється такою успішною, що український глядач розуміє - у нас з'явилося не просто пречудове українське кіно для сімейного перегляду, а мова, якою можна без пафосу і надриву говорити про те, що болить. І перемагати в гібридній війні пам'ятей та ідентичностей.
"Сторожова застава" - це не тільки жива й несилувана акторська гра, дотепні діалоги, захопливий сюжет, а й актуалізація давньоруського наративу в українській пам'яті; це кіно про причетність і про війну, яка не може бути "не твоєю".
Автор фото, ВВС
"Не секрет, що Володимирові Григоровичу не все подобалося в екранізації його "Сторожової застави". Але він був настільки делікатний, що при зустрічах ніколи не говорив про це, лише жартував: "Коли будуть екранізувати твою книжку, то вже я писатиму сценарій. Там і помщуся". Ми сміялися, я радо погоджувався на такий варіант. Доброзичливий, мудрий, виважений і харизматичний Велетень Слова - таким він житиме в моїй пам'яті", - ділиться спогадами про співпрацю дитячий письменник Сашко Дерманський.
А почався цей довгий шлях до читача і глядача 1991 року, коли роман уперше опублікували на сторінках журналу для підлітків "Однокласник".
"Ми познайомилися восени 1990 року. Володимир Григорович приніс "Сторожову заставу ". Ідея відвоювати у московітів Іллю Муромця, вкраденого разом з добрячим шматком нашої історії, сподобалась. Як і письмо автора. Повість пішла поза чергою. За неї одеський письменник отримав премію журналу "Однокласник" імені Миколи Трублаїні. Першу у творчій біографії" - згадує у збірці есеїв "Хто у класики крайній" письменник та публіцист, на тоді головний редактор журналу "Однокласник" Сергій Чирков.
Козацький міф, магія і тяглість історії
Володимир Рутківський починав як поет. Його перша збірка "Краплини сонця" вийшла 1966 року, а остання, "День живої води", - 2005 року.
Його вірші входили до антологій "Вереснева зоря" (1989) і "Одеське літературне віче" (2004). А як прозаїк Володимир Рутківський одразу дебютував у дитячій літературі.
"Володимир Рутківський відомий дітям та підліткам перш за все як автор "Сторожової застави та серії книг "Джури". Це письменник, яких докладав усіх зусиль, щоб діти хотіли читати. І не тільки писав захопливі повісті, але й був головою журі Корнійчуковської премії.
Ірина Борисюк, доцентка кафедри літературознавства Національного університету "Києво-Могилянська академія".
