Радіація на півночі Європи: чи можна підозрювати Росію?

Ленінградська АЕС

Автор фото, Peter Kovalev/TASS

Підпис до фото, Андрій Золотков з автономної некомерційної організації "Беллона", що вивчає екологію на півночі Росії, вважає, що фіксування ізотопів не є ознакою нештатної ситуації на російських АЕС
    • Author, Павло Аксьонов, Микола Воронін
    • Role, Російська служба Бі-бі-сі
  • Published
  • Час прочитання: 5 хв

Джерело підвищеного рівня радіоактивних часток в атмосфері, яке зафіксували моніторингові служби в скандинавських країнах, може бути на території кількох країн, зокрема і Росії. МАГАТЕ проводить розслідування.

Повідомлення про підвищення рівнів різних радіоактивних речовин почали з'являтися в пресі наприкінці минулого тижня. У них йшлося про те, що на початку червня зафіксували ізотоп йод-131 в Норвегії, а цезій-134, цезій-137, кобальт-60 і рутеній-103 - у Швеції та Фінляндії.

Минулої п'ятниці виконавчий директор підготовчої комісії Організації договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань Лассина Зербо повідомив у своєму Twitter, що у Швеції цими днями виявили сліди цезію-103, цезію-137 і рутенію-103.

Зербо також опублікував карту, на якій позначив територію, де може бути можливе джерело нуклідів.

Пропустити X допис
Дозволити контент X?

Ця стаття містить контент, наданий X. Ми питаємо про ваш дозвіл перед завантаженням, тому що сайт може використовувати файли cookie та інші технології. Ви можете ознайомитися з політикою щодо файлів cookie X i політикою конфіденційності, перш ніж надати дозвіл. Щоб переглянути цей контент, виберіть "Прийняти та продовжити".

Увага: інші сайти можуть містити рекламу

Кінець X допису

Голландський державний Національний інститут народної охорони здоров'я та довкілля (National Institute for Public Health and the Environment) заявив, що джерело радіонуклідів було в районі "від західної Росії до Скандинавії". При цьому інститут особливо відзначив, що не може точно назвати країну, де саме воно містилося.

Міжнародна екологічна організація Greenpeace у повідомленні від 26 червня написала, що "під підозру передусім підпадає Кольська АЕС (з чотирма застарілими реакторами ВВЕР-440), а також бази атомних криголамів атомних підводних човнів Північного флоту, розташовані на узбережжі Баренцевого моря". Крім того, на думку Greenpeace, "витік реакторних ізотопів міг статися і на трьох чинних реакторах чорнобильського типу РВПК-1000 Ленінградської АЕС або на одному з нових ВВЕР-1200".

У п'ятницю ж російський оператор атомних станцій "Росенергоатом" заявив, що жодних позаштатних ситуацій на його підприємствах на північному заході Росії не було, а радіаційна ситуація відповідала нормі.

"Жодних інцидентів на Ленінградській і Кольської АЕС не зафіксували. Обидві станції працюють в штатному режимі, зауважень до роботи обладнання немає", - цитує слова представника "Росенергоатому" агенція "РИА Новости".

Російська служба Бі-бі-сі звернулася до експертів з проханням прокоментувати цю ситуацію.

Андрій Золотков, директор АНО "Беллона" (Автономна некомерційна організація з питань екології на півночі Росії), Мурманськ:

Та інформація, яку я маю, свідчить, що зафіксували дуже і дуже маленькі обсяги радіонуклідів. Це перше.

Друге - (нукліди зафіксували - Ред.) в різних країнах. Причому ще й різні набори ізотопів зафіксували. У Норвегії, наприклад, йод-131, а у Швеції та Фінляндії - цезій, кобальт і рутеній.

Це також якось дивно. Якщо фіксувати, то, напевно, треба все фіксувати.

Тут весь нюанс в тому, що ізотоп йоду живе дуже мало - лише вісім діб. І він є гарним свідченням того, що це чинна ядерна установка.

Це своєрідний індикатор, бо якби це відбувалося на об'єкті в губі Андрєєва або в губі Сайда в Мурманської області (місця зберігання відпрацьованого ядерного палива - Ред.), то йоду там би не було. Цезій був би, і кобальт був би, а рутенію не було б, і йоду не було б. Тому що минуло доволі багато часу, і вони просто розпалися б.

Цей набір ізотопів - стандартний викид атомних станцій. Вони навіть у кожному своєму річному звіті з екологічної безпеки ці ізотопи наводять - що вони їх викидають.

Я відкидаю причетність як надводного, так і підводного флоту. Як військового, так і цивільного. На флоті всі операції з відпрацьованим ядерним паливом з перезарядженням реактора проводять після двомісячної витримки реактора.

І коли це відбувається, там немає труби, яка б викидала ці ізотопи високо в атмосферу. Як на атомній станції. Це все робиться на висоті метрів п'ять-сім над рівнем моря. І рознести ці ізотопи до Швеції і Фінляндії ... Я просто не вірю, що з таких низьких поверхонь ці ізотопи б туди долетіли.

З ядерних об'єктів залишаються лише атомні станції, які мають трубу, - дуже високу і з неї цей викид йде регулярно під час нормальної роботи.

Цей викид може бути, але ті концентрації, що вказали, - я навіть не можу собі уявити, що це за прилади, які мають таку чутливість. [...]

Можна припустити, що було невелике порушення технологічного режиму, яке не помітили навіть на станції. А за кордоном такі чутливі прилади, що вони навіть це зафіксували. Випадково.

Це якийсь окремий дрібний випадок, який нічим не загрожує взагалі, мабуть, і на атомній станції. Цей випадок не було б сенсу і на атомній станції приховувати, якби він призвів до якогось інциденту. Тому що він не вплинув на радіаційну ситуацію, довкілля, він ні на що не вплинув. [...]

Можна гіпотетично припустити, що хтось клапан невчасно закрив, хтось вентиляцію невчасно ввімкнув або вимкнув. Таке може бути. І десь випадково щось пролетіло - і долетіло до Шпіцбергену.

І третій фактор, який я гіпотетично називаю, це невідома ядерна установка, яку, можливо, знову випробовували в Ньоноксі. Але там, якщо є малогабаритна ядерна установка, то вона без захисту, без вентиляції, там систем безпеки практично немає, там все просто неба розташоване. Ось там міг бути викид всього, що зафіксували.

А якщо вона ще й раптом злетіла ...

[...] І потім, я розумію, там склали цю карту, яка починається десь з півдня Білого моря й охоплює і Кольську АЕС, і Ленінградську АЕС, Фінляндію, Швецію і трохи Норвегію. Але вибачте, у Фінляндії і у Швеції також атомні станції працюють. Чому їх не додають (до переліку підозрюваних джерел ізотопів - Ред.)?

Томас Нільсен, головний редактор Barents Observer

Дані про те, що радіоактивне забруднення найімовірніше прийшло з Росії, опублікував Національний інститут суспільної охорони здоров'я і довкілля Нідерландів (RIVM). Однак пізніше інститут змінив свою заяву і уточнив, що не дуже впевнений у цьому і не може напряму вказувати на Росію - просто джерело розташоване десь у тому районі.

Дійсно, в тому ж районі розташовані атомні електростанції ще двох країн - Швеції і Фінляндії. Але влада обох заявила, що жодних інцидентів з аномальними викидами на цих станціях не було. І Росатом зробив таку ж заяву - що жодних витоків на російських АЕС, на цивільних реакторах, не було.

Лунали припущення, що джерелом забруднення могла бути Ленінградська АЕС, де є кілька нових реакторів, які ось-ось мають почати роботу. Але коли Росатом заявляє, що жодних аномальних викидів там не було, я вважаю, цим заявам можна вірити.

Я сам не експерт з ядерних забруднень, але я говорив з багатьма експертами - й у мене склалася своя особиста думка. Я не думаю, що це якась із російських АЕС. І я не думаю, що це якась зі скандинавських станцій. Зафіксували ізотопи кількох елементів, і може бути кілька пояснень. Одне з них - це викид, пов'язаний з роботою ядерного реактора, де стався витік. Інше - якась аварія під час переробки ядерних відходів.

Аварія під час переробки - малоймовірна (зважаючи на низький рівень радіації, її б не стали приховувати). Витік на цивільних реакторах - також. Я не думаю, що на АЕС могли не помітити такий витік. Це в теорії могла б бути Ленінградська АЕС, але якщо радіацію зафіксували прилади в Швеції та у Фінляндії, то її можна було б заміряти і виявити біля реактора хоча б пізніше, після повідомлень про виявлене забруднення. Не думаю, що на ЛАЕС якесь принципово інше обладнання для подібного вимірювання.

Методом виключення залишається тільки один варіант - що джерелом викиду був військовий об'єкт.

Ми знаємо, що в цьому районі є російські військові реактори, в районі Білого моря. Ми знаємо, що минулого року був витік радіації під час випробування крилатої ракети "Буревісник", і джерела в російському командуванні цей факт заперечували - за їхніми словами, жодного витоку у Сєвєродвінську не було. Хоча згодом стало очевидно, що там був доволі серйозний витік під час запуску крилатої ракети "Буревісник". Тому ми знаємо, що раніше російські військові вже приховували правду.

Але версія про військовий об'єкт - моя особиста, зроблена методом виключення. Я не бачив жодних доказів цієї версії, тому не вказав її у своїй статті.

Останні аварії

Наприкінці вересня 2017 року Європейські засоби радіаційного контролю зафіксували в атмосфері більшості країн континенту радіоактивний елемент рутеній-106.

При цьому наприкінці вересня-початку жовтня Росгідромет зафіксував "екстремально високе забруднення" у пробах радіоактивних аерозолів та осаду у пунктах добору проб Аргаяш і Новогорний Челябінської області. Радіаційний фон на цих пунктах перевищив рівні попереднього місяця у сотні разів.

Ці населені пункти розташовані поблизу комбінату "Маяк", де переробляють відпрацьоване ядерне паливо.

У серпні 2019 року внаслідок аварії на полігоні в Ньоноксі неподалік від Сєвєродвінська сталася аварія з викидом радіоактивних речовин. За офіційними даними, вибух стався під час випробування ракети з радіоізотопним елементом у двигуні.

А до цього, в липні 2019 року, внаслідок пожежі на атомній підводній станції Північного флоту Росії загинули 14 людей. Станція - власне, атомний глибоководний підводний човен, - була тоді в морі.

Ви завжди можете отримувати найважливіші новини в месенджер. Достатньо лише підписатися на наш Telegram або Viber!