У паспорті в хіджабі: як українські мусульманки боролися за це право

"Зніміть хустину, має бути видно ваші вуха", "Ми повинні бачити ваш колір волосся", "Знімайте, кабінет зачинений, вас ніхто не побачить".

Такі фрази жінки-мусульманки не раз чули, коли приходили робити паспорт чи ID-картку. Зняти хустину перед чужою людиною вони вважають гріхом, тому доводилося переносити виготовлення документів на невизначений термін, або поступатися, коли часу чекати не було.

Якщо фото у документі з непокритою головою, при перевірці мусульманку знову й знову просили зняти хустку — аби пересвідчитися, що це вона.

До листопада 2019 року в Україні діяли правила, які не дозволяли робити фото на документи в головному уборі. Деякі співробітники міграційної служби ці правила порушували. Але частина жінок безрезультатно боролася за фото в хустці у суді.

Нині Міністерство внутрішніх справ та Державна міграційна служба розробили нові спеціальні вимоги, які дозволяють фотографуватися з покритою головою.

Для кого це нововведення дійсно важливе?

"Щоб у паспорті було так, як я ходжу щодня"

О 8 ранку у київській приватній гімназії "Наше майбутнє" починаються заняття із вивчення Корану. Навчальний заклад для мусульманських дітей заснували при Ісламському культурному центрі. У кабінеті — самі дівчата, більшість — у білих хустинах.

Сюзанна Іслямова — їхня вчителька. Вона щодня має ранкові уроки в гімназії. Сюзанна народилася в Узбекистані, жила у Криму, а в 2004-му переїхала до Києва.

Кілька днів тому вона подала документи на новий паспорт і сфотографувалася в хустині — так, як ходить завжди.

Мусульманські жінки, за традицією, мають ховати свою "красу" від сторонніх чоловіків. Для цього вони одягають хіджаб — одяг, який відповідає шаріату. Обов'язковий його елемент — хустка, що покриває голову. Знімають її лише вдома — на самоті або в присутності рідних.

На Сюзанні чорна довга сукня та бірюзова хустина. Під час уроку жінка стримана й сувора, лише після дзвоника на перерву усміхається.

На початку 2019 року Іслямова вже намагалася зробити нові документи, однак отримала від управління міграційної служби офіційну відмову. У листі послалися на документ, яким затвердили вимоги до фотокарток ще у 1994 році (ДСТУ 1303-94).

"Фотокартки, що подаються для оформлення паспорта, мають бути виконані з одного негатива із зображенням обличчя виключно анфас без головного убору", — йдеться в правилах.

У цьому ж листі міграційна служба згадує про стандарти, які розробила Міжнародна організація цивільної авіації IKAO.

"Обличчя має бути видно від лінії росту волосся до підборіддя та в напрямку від вух", — зазначено у міжнародних правилах.

Однак, до листопада 2019 Україна не підтримувала цього міжнародного стандарту.

"Коли я хотіла зробити біометричний паспорт, у регіональному управлінні міграційної служби мені сказали — робити фото в хустині не можна. Це був лютий 2019 року. На той час я вже мала звичайний паспорт і права з фото, де була в головному уборі. Я максимально відкрила обличчя, але зробити документи мені так і не дозволили. І я пішла".

Під час осінніх і зимових канікул Сюзанна з дітьми їздить до Криму. Коли просять зняти хустку, вона вимагає покликати працівницю-жінку, бо не хоче знімати хустку при чоловікові. Мусить чекати, поки вона прийде, хвилин сорок.

Перший свій паспорт Сюзанна отримала у Сімферополі. На фото була у хіджабі, тоді не виникло жодних проблем.

"Коли просять зняти хустку на паспортному контролі, я кажу: "Ви нас принижуєте привселюдно. Я не буду її знімати, бо це моя релігія. Я хочу, щоб у паспорті було так, як я ходжу щодня".

Перука замість хустки

Ольга Фриндак — голова Ліги мусульманок України. Вона народилася у Стрию Львівської області, в 14 років слідом за старшою сестрою прийняла іслам. Після школи поїхала навчатися до Києва, влаштувалася секретарем у мусульманську організацію, на роботі познайомилася з майбутнім чоловіком.

Коли жінка стала мусульманкою, в її рідному місті на Львівщині, мало що чули про цю релігію. "У 90-ті ми знали тільки "Роксолану" і першу чеченську війну, яку по телевізору показували", - каже вона.

Частина знайомих припинили спілкуватися з Ольгою. Всі її сестри, брат і мама згодом теж прийняли іслам.

"Пам'ятаю, коли приїжджала в хустині в 2000-х на Львівщину, йшла на сільське весілля однокласниці, то люди мене не сприймали. Вони самі покривали голову в церкві, але не так, розуміли, що в мене це не по-християнськи. Показували пальцями", — каже жінка.

Але додає, що зараз стало значно легше: "Особливо після 2014-го, коли вони частіше стали бачити кримських татар у своїх містах".

За її словами, бути мусульманкою в переважно християнському суспільстві — це виклик.

Свій перший паспорт у 16 років Ольга отримувала у Стрию. На фото була без хустки.

"Той паспорт у мене вкрали в транспорті. Поїхала додому робити новий, але там категорично відмовилися фотографувати в хустці. Я хотіла тоді вийти заміж і поступилася, зробила той паспорт", — згадує жінка.

Закордонний паспорт Ольга також отримувала на Львівщині. Але тоді зробити фото з покритою головою дозволили — на закордонні документи заборона не поширювалася.

Згодом жінка переїхала до Ірпеня. В 25 років у місцевій міграційній службі їй вклеїли в український паспорт фото в хіджабі. Але на початку 2018 року подруги почали жалітися, що їх фотографувати у хіджабі на документи далі відмовляються.

Пішла до суду

"Утискати людей через те, що вони прикривають волосся — це несправедливо. Деякі дівчата вдягали для фото перуки, щоб не зганьбитися", — каже Ольга Фриндак.

Коли вона вирішила змінити старий паспорт на ID-картку та пішла до міграційної служби, її попросили зняти хустку.

"Я кажу: в мене паспорти, права в хустці. Чому не можна тепер? Відповіли, що не мають документів, на підставі яких можна це зробити. Сказали, що я можу прийняти відмову та йти до суду. Я так і зробила".

Суд першої інстанції та апеляцію Ольга Фриндак програла. Справа дійшла до Верховного суду. Колегія суддів касаційного адмінсуду у вересні 2019 року постановила залишити рішення першої інстанції без змін. Тобто суд визнав відмову законною.

Це сталося приблизно за три місяці до того, як МВС та міграційна служба офіційно дозволили фотографуватися в головному уборі.

"Останні рішення у справі я навіть не отримала на пошту. Але це вже не так важливо".

Окрім суду, мусульманки подавали заяви голові Державної міграційної служби, міністру внутрішніх справ, президенту, комітету Верховної Ради з прав людини з проханням оновити правила .

Духовне управління мусульман України "Умма" навіть зголошувалося оплатити роботу експертів, які розробили б нові правила для фото.

"Так, у лікаря можна прийти, роздягтися і показати те місце, де болить. Але робити це у міграційній службі — шок. Тим більше, коли цього не очікуєш. Для мене це посягання на честь та гідність. Мене не просто фотографують, цей файл залишається у системі, його може побачити будь-хто", — каже пані Фриндак.

Ми зустрічаємося з Ольгою біля дверей Ірпінського міського відділу ДМС України. В цей день жінка має забрати ID-картку й подати документи на закордонний паспорт. Працівниці вже знають її на ім'я, поводяться люб'язно і без проблем роблять фото в хіджабі.

Правила змінились, хоча ще кілька місяців тому жінка судилася із цим відділом. Нині фотографуватися можна у хіджабі, єврейській кіпі або православному апостольнику. Основна умова — відкрите обличчя.

Майже через два роки невдалих спроб Ольга тримає в руках нову ID-картку. Разом із нею поспішає додому — там на неї чекають двоє дітей, ще двоє старших — у школі. Новий документ жінка кладе на видному місці на кухні — сьогодні в родині свято.

Подвійні стандарти

У Анни Отман із Харкова чотири дочки. Найстаршій, Даньї, 18 років. У грудні 2017, коли дівчині було 16, вона з мамою пішла до міграційної служби оформлювати першу ID-картку. Її можна робити з 14-ти, але родина цю справу відкладала, поки не наблизилося ЗНО.

Анна розповідає, що працівниця відділу спочатку відмовилася робити фото Даньї в хіджабі, але начальниця дозволила. І попередила — документи надішлють до Києва і невідомо, чи там їх погодяться опрацьовувати.

Подруги Анни Отман з інших міст заспокоювали — вони робили документи в хіджабі, проблем не виникало.

Після Нового року з міграційної служби подзвонили і попросили прийти знову — зробити нове фото.

"Співробітниця в грубій формі сказала, що якщо нам потрібні документи, маємо зробити фото без хустки. Я написала звернення до начальника відділу з проханням дозволити фото з покритою головою, додала документ від "Умма" про те, що Данья — мусульманка".

Але у відповіді зазначили, що фото в хустці — неможливе. Жінка пішла до суду.

"Юристка одразу спитала, де номер, який нам мали дати після подачі документів. По ньому ми мали відстежувати, на якому етапі оформлення. Але тоді, у грудні, коли ми приходили вперше, нам його не дали", — розповідає Анна.

Під час судового засідання захисники міграційної служби сказали, що Данью не фотографували в хіджабі й не брали у Отманів жодних документів.

"Оскільки Данья Отман відмовилась знімати головний убір та покинула приміщення, прийом призупинили, а заява-анкета не збережена", — йдеться в рішенні суду.

Відповіді міграційної служби на звернення з відмовою робити фото з хусткою, в суді не врахували. Назвали ці документи роз'ясненнями.

В одній із таких відповідей на звернення, міграційна служба повідомила, що компетентний державний орган має підтвердити, що Данья — мусульманка, а документ від духовного управління мусульман України "Умма" не рахується.

"Вони завчасно себе перестрахували, коли не дали нам підтвердження того, що прийняли документи. Думаю, вони їх навіть нікуди не надсилали. В суді ми не змогли довести, що ми їх подавали й програли".

Після суду Данья пішла в інше відділення міграційної служби, аби таки зробити ID-картку. Вимушено, без хіджабу — усе для того, аби здати ЗНО. Коли там ввели її дані в систему — дівчина побачила своє фото в хустці. Світлина збереглася, але це також не змінювало ситуацію.

"У нас не було юридичних знань. Ми не думали, що все треба записувати чи знімати на відео. Ти просто морально до такого не готовий", — каже Анна.

Правила є, а документів немає?

Данья Отман — нині студентка, вивчає фармакологію. На її студентському — фото в хіджабі.

"ID-картку я намагаюсь нікому не показувати. Іноді в університеті треба здати копію паспорта, ти ідеш, перевертаєш цей листок, щоб ніхто не бачив. Тепер буду робити нові документи", — розповідає Данья.

У Анни Отман в українському паспорті також фото без хустки. Але в закордонному — у хіджабі.

"Завжди максимально використовую закордонний. Забирати посилку із пошти я піду з ним чи з правами, тільки б не показувати український", — розповідає Анна.

Вона стала мусульманкою 19 років тому, коли їй було 16.

"У Харкові багато іноземок-мусульманок, ніхто вже не звертає на це уваги. Якщо взяти час, коли я вступала в університет, мені казали: "Вам в іноземний деканат". Зараз мої діти спокійно вчаться у хустці в школі, це не щось незвичайне", — каже Анна.

Сьогодні, після зміни правил, вона разом із дочкою планує замінити фото в українському паспорті. І якщо Анна зможе отримати нову ID-картку з фото у хіджабі, то для Даньї це буде не так просто.

Державна міграційна служба затвердила нові правила, але не передбачила умов, коли можна змінити фото на документі за власним бажанням.

Заміна паспорта нині відбувається згідно з постановою Кабміну 2015 року. Тобто отримати новий можна, якщо людина хоче змінити дані, при досягненні 25 чи 45 років, при закінченні терміну дії паспорта, його пошкодженні або бажанні змінити паспорт-книжечку на ID-картку.

Якщо ж мусульманка уже має ID-картку з фото без хіджабу, вона не може змінити її на новий документ лише заради фото в хустці.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!