Мистецтво на рейках: як ГогольTrain возив людей на Гогольфест

"Обережно, рушає арт-потяг ГогольTrain", - оголошують у гучномовець на вокзалі в Києві. Десять орендованих в Укрзалізниці вагонів, розмальованих пасажирами напередодні, вирушили в 14-годинну поїздку на Маріуполь.

Так і розпочалася фестивальна пригода: дві ночі в ГогольTrain та чотири ночі на Гогольfest.

Неначе потрапила у дитячий табір

Організатори першого в Європі арт-потягу ГогольTrain пропагували no waste policy (відмовитись від пластику й пакетів, якомога менше продукувати сміття, яке потрапляло б на смітники). Вони заохочували посажирів розкривати свої творчі таланти, брати достатньо води не лише для себе, а також приберегти маленький подаруночок для сусіда по вагону або жителя Маріуполя.

У потязі - жодного випадкового пасажира, жодного залізничного квитка, бо увесь поїзд - це фестивальна спільнота людей, які придбали абонемент.

Здається, я потрапила у дитячий табір, тільки на рейках та без жодних заборон.

У потязі, де два вагони виділили для барів та сцени, можна було легко завести нові знайомства, співати, ходити між вагонами, підсідати до когось у купе, пригощати їжею та брати щось натомість.

Студент-хімік, який повіз з собою велосипед, аби досліджувати Маріуполь, фахівець із розвитку диспетчерських "швидких", правозахисниця, працівники посольств, актори, музиканти, бухгалтери, юристи, громадські активісти, програмісти - кого тільки тут не зустрінеш.

У будь-який момент можна піти спати і не почути, що відбувається, наприклад, у вагоні-сцені. А там, здавалося, пасажири ось-ось рознесуть на друзки весь потяг під музику від NESTOR чи Sheetel.

Як танцювали крани

Ранок суботи. Пасажири поволі виходять з вагонів грітися під сонцем, і так для них починається Гогольfest - міжнародний фестиваль сучасного мистецтва, який вже вдруге відбувається в Маріуполі.

Протягом 10-ти років цей захід мігрував різними київськими майданчиками, і врешті почав мандрувати містами України.

Програма фестивалю складалася з кількох частин: музична, театрально-перформативна, дитяча, освітня, кінематографічна.

У день прибуття потягу відбувалася головна та одна з найбільш обговорюваних подій усього фестивалю. Гігантські портові крани, якими керували робітниці-операторки, створили унікальне видовище під звуки Азовського судноремонтного заводу.

Продовженням цього дійства стала гранд-опера Νερό (з грецької - вода), яка, за словами авторів, є "гімном відродженню та очищенню". Режисер опери - творець та ініціатор Гогольфесту Влад Троїцький.

Близько 600 людей споглядали це безпосередньо на території Азовського судноремонтного заводу, інші ж спостерігали за дійством завдяки прямій трансляції на екрані в міському саду.

Берлінський театр Junges Deutsches приїхав з виставою "Мій дивний друг Вальтер" про шкільний булінг, орієнтованій на школярів старшого віку та студентів.

Звичайна класна аудиторія однієї зі шкіл у Маріуполі, за партами 3-4 школярі, вчителі та з десятеро гостей фестивалю. Так виглядає театральний майданчик, де відбувається вистава.

Актори бігали по партах, застрибували на шафи, зачіпали школярів, а ті, здавалося, не надто розуміли, що відбувається, і чому вони сюди прийшли.

На цю виставу був шалений ажіотаж, адже класна кімната невеличка, а охочих побачити виставу - сотні. Тож того дня актори грали "Мій дивний друг Вальтер" двічі.

Не меншою була черга і на виставу Дикого театру "О ДВА" - про любов, що вбиває. Які тільки питання у ній не підіймались: релігійні, духовні, політичні, особисті.

Реалістичність сцен та мовлення акторів створювала відчуття, ніби спостерігаєш за драмою однієї пересічної родини. Вона ж спонукала замислитися й про деякі парадоксальні питання: "У якій країні краще жити - в Києві чи в Україні?"

Музика на руїнах синагоги та лекції Троїцького

У міському саду працювала потужна музична сцена, де зокрема під час фестивалю виступали Сергій Бабкін, Джамала, Alyona Alyona, Dakhdaughetrs. Біля моря на території яхт-клубу "Азовсталь" діяла нічна сцена.

Там танцювали до ранку під музику від гуртів з Маріуполя, Києва, Бердянська й Харкова.

Освітня програма складалася з презентацій та лекцій про мистецтво, архітектуру, літературу, освіту.

На вуличній лекції з Владом Троїцьким і маріупольці, і гості фестивалю, жваво дискутували про місцеву владу, політику, фінансування культурних проектів.

Проте час від часу їх перебивала пані з сусіднього балкону з криками не ступати на газон.

Сюрпризом програми став виступ українських композиторів на руїнах Хоральної синагоги Маріуполя.

Завдяки світловому шоу в майже зруйнованій будівлі, крізь віконні отвори якого пробивався обрис Азовсталі, музичні композиції звучали по-особливому.

За чотири дні біля моря звикаєш до фестивального ритму життя, формуються групи за інтересами.

Незнайомці стали друзями, однодумцями, сусідами, а арт-потяг, де співають, танцюють, грають в ігри, малюють стінгазету та роблять аплікації з пакетів АТБ вже не дивує.

І здається, що навіть старі плацкартні вагони з вікнами, які не відкриваються, та повсюдний туалетний аромат не змогли зіпсувати настрій пасажирів.

Той самий потяг відвіз учасників фестивалю назад у Київ - вже 18-годинна поїздка минула, як одна мить.