Як часто слід розчісувати волосся - і як це робити правильно

Відколи я стала достатньо дорослою, щоб самостійно вирішувати, яку зачіску носити, у мене було довге волосся, що спадало аж до низу спини.

У дитинстві я розчісувала його за кожної нагоди: щойно прокидалась, щоразу, коли заходила до ванної, і навіть коли мені потрібна була перерва від уроків.

Я розчісувала і розчісувала, думаючи про австрійську імператрицю XIX століття Сісі - вона мала пряме каштанове волосся, як у мене, але аж до щиколоток. Казали, що вона підтримувала його здоровим, роблячи 100 рухів щіткою щовечора. Я у це свято вірила, аж поки під час роботи над цією статтею на моє розчарування не з'ясувалося, що це, ймовірно, міська легенда, яку поширюють бабусі по всьому світу.

Тепер, у дорослому віці, я ретельно розчісую волосся, коли приймаю душ - і на цьому все. Але воно виглядає і відчувається так само - принаймні наскільки я можу судити.

Хоча вікторіанські історії можуть містити частку правди, наукове пояснення того, як часто слід розчісувати волосся, значно складніше, і над ним розмірковують усі - від фізиків до перукарів.

Відповідь залежить від типу вашого волосся, типу щітки, звичок догляду та багато чого іншого - тож давайте зʼясуємо, як правильно розчісувати волосся.

Історія гребінців

Гребінці та щітки для волосся, а отже й практика догляду за волоссям, сягають доісторичних часів.

"Люди завжди використовували те, що було під рукою, щоб створювати інструменти як для підтримання чистоти, так і для прикрашання, тому розчісування мало значення в усьому світі протягом історії", - каже Рейчел Гібсон, засновниця The Hair Historian.

Ідея про 100 рухів щіткою, ймовірно, виникла у вікторіанську епоху, коли жінки носили дуже довге волосся через суспільні очікування того часу: його вважали їхньою "короною слави" та невіддільною частиною жіночності й цінності, пояснює Гібсон.

Процедура догляду зазвичай передбачала розчісування гребінцем для розплутування волосся, видалення сміття, бруду, вошей і гнид, а потім - проходження щіткою з натуральною щетиною, зазвичай із кабанячої шерсті, щоб згладити й кондиціонувати його, а також розподілити природні жири.

Аристократичні жінки вікторіанської епохи також мали спеціальні накидки, щоб захистити одяг від випадіння волосся, і посудини для його збору - згодом із нього виготовляли спеціальні валики, які використовували для додання структури й об'єму зачіскам, каже Гібсон.

У 1898 році Ліда Ньюман, афроамериканська перукарка з Огайо (США), винайшла першу щітку для волосся із синтетичною щетиною - це революціонізувало галузь, зробивши такі щітки дешевшими та простішими у виробництві.

Це зробило розчісування більш поширеним - і незабаром воно почало обростати хибними уявленнями.

Заплутана фізика волосся

Візьмімо, наприклад, ідею, що часте розчісування стимулює ріст волосся. Понад 46% респондентів опитування 2025 року все ще вірили в це твердження. Але, за словами Ніккі Корзайн, власниці салону краси в Каліфорнії, це - міф.

Ви не можете змусити волосся рости швидше, частіше його розчісуючи, каже Корзайн.

Навпаки - науковці, які розробили формули для точного тестування впливу догляду на пошкодження волосся, дійшли висновку, що надмірне розчісування може призвести до певних ушкоджень і випадіння волосся.

Одна команда дослідників створила тест, що імітує ситуацію, коли два пасма волосся закручуються у вузол, а потім їх тягнуть, щоб розплутати. Частіше розчісування призводило до тріщин усередині волосини - принаймні у тих, хто схильний до посічених кінчиків.

Хоча здоровіше волосся витримувало краще, воно все ж починало сіктися після повторного навантаження, причому тріщини утворювалися ззовні всередину.

"Ми вважаємо, що це основна причина посічених кінчиків, адже в такій ситуації волосся, сильно вигинаючись, зазнає значно більших деформацій, ніж зазвичай", - каже автор дослідження Девід Тейлор, професор інженерії Трініті-коледжу в Дубліні (Ірландія).

"Дійсно, чим більше ми його розчісуємо, тим більша ймовірність пошкодження, але насправді важливіша не кількість рухів щіткою, а сила, яку ви застосовуєте", - додає він.

У різних статистичних аналізах ламкості волосся Трефор Еванс із дослідницької організації TRI Princeton також показав, що повторюване розчісування спричиняє "накопичувальне пошкодження" волосся. Однак він зазначає, що результати лабораторних досліджень не обов'язково відтворюються в реальному житті.

При цьому будь-який ефект від розчісування для більшості людей "буде мізерним" порівняно з хімічними й термічними впливами, каже Еванс. Пошкодження від розчісування та гребінців "по суті незначні для більшості" і є лише "краплями в океані пошкоджень".

Приховані переваги розчісування

"Дбайливе, усвідомлене розчісування - не ворог, - каже Корзайн. - Проблема не в самому розчісуванні, а в тому, як саме ви це робите".

Регулярне розчісування допомагає запобігти утворенню великих, складних вузлів, звалюванню та сплутуванню з часом, а отже - уникнути різкого розчісування, натягування й ламкості, коли ви нарешті беретеся за розплутування волосся.

"Регулярне розчісування - раз чи двічі на день - завдає набагато менше шкоди, ніж якщо чекати тиждень, а потім намагатися інтенсивно його розчесати", - каже Джаред Рейнольдс, біохімік і засновник бренду засобів для догляду за волоссям.

Водночас він підкреслює, що лабораторні тести не можуть відтворити природні процеси повсякденного життя.

Регулярне розчісування також допомагає видаляти волосся, яке випадає, відмерлі частинки шкіри та сміття зі шкіри голови, які, накопичуючись, можуть створювати мікросередовище, що її подразнює.

Як розчісувати волосся

Найкраща техніка залежить від типу вашого волосся.

Для більшості людей із прямим або хвилястим (але не кучерявим) волоссям рекомендується розчісувати його щонайменше тричі на тиждень, каже Нікола Лінч, власниця салону краси з Маямі (США), а іноді - до двох разів на день. Рейнольдс і Корзайн також радять робити це один-два рази щодня.

Людям із прямим або хвилястим волоссям слід уникати розчісування мокрого волосся, каже Лінч. Вологе волосся може здаватися міцнішим і густішим, але насправді воно слабше.

Причина в тому, що волосина складається з кортексу - центральної частини - та кутикули, яка є набором кератинових "лусочок" (той самий матеріал, що й нігті), щільно притиснутих одна до одної, як черепиця на даху.

Коли пряме або хвилясте волосся намокає, ці "лусочки" піднімаються по краях і розкриваються, роблячи волосину більш еластичною, але й більш вразливою до ламання та пошкоджень.

Водночас для тих, у кого дуже кучеряве волосся, поради прямо протилежні: ніколи не розчісуйте його сухим і працюйте над розплутуванням лише під час миття.

Таке волосся має зовсім інші фізичні властивості, ніж пряме й хвилясте, і це довгий час залишалося поза увагою в науковій літературі та індустрії догляду за волоссям, каже Мішель Гейнс, професорка хімії та біохімії коледжу Спелман (Джорджія, США), яка досліджує хімію текстурованого волосся.

Вона розробила метод наукової класифікації типів кучерявого волосся і виявила, що наявність певних хімічних зв'язків змінюється мірою того, як волосся стає дедалі більш кучерявим. Це впливає на фізику волосини, зокрема на її міцність і схильність до ламкості.

Попередні експерименти Гейнс також свідчать, що шари кутикули в кучерявому волоссі менші, розташовані ближче один до одного і мають більш шорсткі краї, ніж у хвилястому волоссі, через що воно гірше утримує вологу та легше пошкоджується й заплутується. Однак для підтвердження цього потрібні додаткові дослідження.

Крім того, соціальні тенденції укладання зачісок часто передбачають інтенсивні маніпуляції - розчісування, випрямлення, хімічне вирівнювання або вплітання додаткового волосся, що спричиняє ще більше пошкоджень, каже Гейнс.

Тому, за її словами, важливо захищати волосся, використовуючи засоби для розплутування, які допомагають гребінцю або щітці легше ковзати пасмами.

І нарешті, залежно від типу волосся, завжди переконуйтеся, що використовуєте правильний тип щітки.

Якщо у вас кучеряве волосся, або якщо ви хочете розчесати пряме чи хвилясте волосся, коли воно ще вологе, використовуйте м'яку, гнучку щітку для розплутування (так звану "wet brush"), а не жорсткий гребінець, каже Лінч.

Для сухого волосся використовуйте щітку зі м'якою щетиною, яка дбайливо діє на шкіру голови і допомагає розподіляти природні жири по довжині волосся. Такі щітки й досі часто називають щітками з кабанячої щетини, оскільки раніше, у вікторіанську епоху - коли імператриця Сісі розчісувала волосся по 100 разів - їх виготовляли саме з неї.

Щоб поєднати переваги обох типів, Рейнольдс навіть розробляє нову гібридну щітку: з пластиковими штифтами з округлими кінчиками та щетиною, подібною до кабанячої. Довгі пластикові штифти рухають і розділяють волосся, а коротша щетина згладжує його, розподіляє жири та додає об'єму.

"Це ідеальне поєднання", - каже Рейнольдс.

Щітки, зрештою, мали найрізноманітніші форми та розміри протягом історії - від гребінців зі слонової кістки, знайдених у стародавніх єгипетських гробницях, датованих періодом до 3200 року до н. е., до гребінців із вигнутих гілок.

І в майбутньому, з поглибленням нашого розуміння хімії та фізики волосся, ми можемо знайти радикально нові способи захисту нашого волосся.