Принцеса, журналіст і ВВС: як Мартін Башир взяв сенсаційне інтерв'ю у принцеси Діани

20 листопада 1995 року програма ВВС "Панорама" видала "бомбу" - інтерв'ю з Діаною, принцесою Уельською. 25 років потому її син і спадкоємець престолу принц Вільям розгорнув у зв'язку з цим небувалий наступ на корпорацію.

Інтерв'ю, яке стало однією з епохальних телевізійних подій XX століття і зібрало в вечір показу аудиторію в 23 мільйони британських телеглядачів, стало головною подією в кар'єрі журналіста Мартіна Башира, який його узяв.

Але минулої осені спливли на поверхню деякі факти, що дали підставу звинувачувати його в тому, що він вводив принцесу в оману, щоб отримати сенсаційний матеріал.

ВВС організувала власне розслідування, яке очолив колишній член Верховного суду Сполученого Королівства лорд Дайсон. Воно дійшло висновку, що Башир у той час проявив себе "ненадійним", "лукавим" і "нечесним". "Те, що робив пан Башир, не було імпульсивним актом під впливом моменту. Все було ретельно сплановано", - заявив лорд Дайсон.

Свого часу перевірку у справі про інтерв'ю проводив Тоні Голл, який згодом став генеральним директором ВВС. Він зробив висновок, що Башир є "чесним" і "заслуговує поваги". Дайсон називає розслідування Голла неповноцінним і "кричуще неефективним".

Багато подробиць справи залишалися прихованими чверть століття.

Принцеса Діана, яка вже не жила з чоловіком, майбутнім королем, в тому інтерв'ю розповідала про позашлюбні зв'язки, палацові інтриги, проблеми з психічним і фізичним здоров'ям і непридатність колишнього чоловіка, принца Чарльза, для його високої ролі.

"Ви правда думаєте, що проти вас ведеться кампанія?" - запитав Мартін Башир, який перед цим кілька тижнів саме це їй навіював. За його словами, деякі унікально інформовані джерела розповідали йому про спрямовані проти принцеси брудні хитрощі журналістів, придворних, спецслужб і навіть її особистих друзів. "Так, я так вважаю", - відповіла Діана.

У 1995 році я працював в програмі "Панорама", і до мене доходили чутки, що Башир вдався до обману, щоб отримати свою "бомбу", але не більше того.

Деталі почали спливати минулої осені. До річниці знаменитого інтерв'ю ВВС надала телеканалам ITV і Channel 4 деякі факти, яких журналісти домагалися роками. Одночасно брат принцеси Діани Чарльз Спенсер повідомив, що конспектував зміст своїх розмов з Баширом, що передували інтерв'ю з сестрою.

Доповідь лорда Дайсона стала офіційною реакцією ВВС на звинувачення на адресу Мартіна Башира і нездатність комісії Тоні Голла докопатися до істини в 1996 році.

Проте, нові звинувачення були настільки серйозними, що нинішня команда "Панорами" вирішила провести власне розслідування, щоб повернути віру глядачів у її якість і об'єктивність.

Ми поговорили практично з усіма свідками, які виступили раніше перед комісією лорда Дайсона, і багатьма іншими, а також отримали докладні свідчення від графа Спенсера.

Як і лорд Дайсон, ми ознайомилися з внутрішніми документами ВВС, з яких випливає, що Башир неодноразово брехав і що мало місце серйозне порушення журналістської етики та правил ВВС.

І тим не менше пан Голл повідомив раді директорів ВВС, що він не сумнівається в тому, що Башир нікого не збирався обманювати, а в своїй записці додав, що вважає його "чесною і порядною людиною".

Башир контактує з графом Спенсером

Ця історія почалася, коли Мартін Башир задумав переконати брата Діани графа Спенсера, що серед журналістів, які висвітлювали "війну Уельських", склалася масштабна змова проти принцеси і його самого, а для цього заявити, ніби він має доступ до якихось ексклюзивних джерел нагорі.

24 серпня 1995 року Башир зателефонував одному з помічників графа Спенсера і залишив повідомлення: "Не прошу про інтерв'ю або інформацію, просто 15 хвилин вашого часу для розмови".

Потім він направив Спенсеру лист на бланку ВВС, в якому стверджував, що "провів останні три місяці, розслідуючи поведінку преси". Насправді, більшу частину цього часу він працював над іншими випусками "Панорами". Однак лист містив натяк, що він розкопав якісь важливі факти, що стосуються втручання ЗМІ в життя сім'ї Спенсерів.

"Я просто хочу поділитися деякою інформацією, яка, як мені здається, може бути цікавою для Вас", - написав Башир, розраховуючи, що Чарльз Спенсер проковтне наживку, оскільки той мав власну історію конфліктів з пресою.

Не отримавши відповіді, Башир 29 серпня знову подзвонив, цього разу самому Спенсеру. Той відповів, що згоден зустрітися де-небудь у Лондоні о 18:00 і "випити по чарочці".

Башир не розраховував, що Спенсер погодиться так швидко. Щоб втертися до того в довіру, він збирався представити йому якісь (хибні) докази того, що колишній начальник охорони сім'ї Спенсерів, відставний військовослужбовець Алан Воллер, регулярно отримував гроші від медіаконцерну Руперта Мердока News international і від спецслужб за інформацію про Спенсера.

Однак під час першої короткої зустрічі він цю тему не порушував - ймовірно, тому, що не встиг підготувати "докази".

Лорд Дайсон заявляв, що не зміг встановити конкретну дату створення фальшивки. Однак за даними нашого розслідування, це сталося відразу після першої зустрічі графа Спенсера з Баширом.

Спенсер погодився продовжити розмову через два дні, об 11:30, 31 серпня в його заміському маєтку Олторп.

Фальшиві банківські документи

Щоб створити "докази" проти Алана Воллера, Башир попросив колишнього колегу, графічного дизайнера Метта Візлера, кинути все і зробити для нього термінову роботу. Візлер не зміг пригадати точної дати, а лише сказав, що це було десь наприкінці серпня - початку вересня.

Тодішній бізнес-партнер Візлера розповів мені, що Башир спершу подзвонив йому, і це сталося під час карнавалу в Ноттінг-Гіллі, який в 1995 році завершився 28 серпня.

Оскільки Башир наполягав, що роботу треба зробити до наступного дня, мій співрозмовник відмовився і порадив тому звернутися до Візлера.

Візлер і його партнер впевнені, що другий дзвінок відбувся максимум через кілька годин.

Оскільки в щоденнику Спенсера зазначено, що його перша зустріч з Баширом за "чаркою" мала місце ввечері 29 серпня, можна зробити висновок, що Башир почав дзвонити дизайнерам відразу ж після цієї розмови.

Візлер розповів, що Башир прийшов до нього додому і попросив виготовити два фальшивих бланка банківських переказів на ім'я Алана Воллера - один від 8 березня 1994 року на 4 тисячі фунтів від News International, інший від 4 червня того ж року на 6,5 тисячі фунтів від зареєстрованої на острові Джерсі компанії Penfolds Consultants.

Всі дані були у Башира в блокноті. Він запевняв, що бачив документи на власні очі, але не зумів роздобути.

Журналіст не повідомив, що історія, над якою він працює, пов'язана з принцесою Діаною, а лише сказав, що "це може вивести на щось велике щодо стеження MI5 або MI6".

Дизайнер сказав Баширу, що для такої роботи потрібна вся ніч. Той відповів, що завтра кудись відлітає і просить прислати йому документи з кур'єром в аеропорт Хітроу до сьомої ранку. Можна припустити, що Башир хотів мати їх на руках для наступної розмови з графом Спенсером, запланованої на 31 серпня.

У записі, зробленому Спенсером відразу після розмови, сказано, що Башир стверджував, ніби виплати Воллеру були регулярними: 4 тисячі фунтів від News International кожні три місяці й чотири перекази від Penfolds Consultants. Остання, за словами Башира, була підставною компанією спецслужб.

Але головне, що зачепило Спенсера, - хибна заява Башира, ніби особистий секретар принца Чарльза, Річард Ейлард, також брав участь у змові проти Діани. Саме йому нібито передавали таємно зроблені записи розмов, і він же нібито сказав журналісту Джонатану Дімблбі з приводу майбутнього розлучення Діани й Чарльза: "Гра закінчується. Далі нікуди".

За словами Спенсера, це його ошелешило. Він подзвонив редактору "Панорами" Стіву Г'юлетту, і, не розкриваючи змісту тверджень Башира, запитав, чи є той людиною, якій можна вірити. Г'юлетт відповів, що Башир "у нас один з кращих".

Башира представили Діані

14 вересня Башир і Спенсер знову зустрілися в Олторпі. Журналіст підвищив градус звинувачень: особистий секретар Діани - командер Патрік Джефсон у змові з секретарем принца Чарльза Ейлардом.

За словами Спенсера, Башир показав йому складений аркуш паперу формату A4, що підтверджує, що Ейлард і Джефсон отримували значні суми від спецслужб за інформацію про пересування принцеси Діани.

У своїх свідченнях лорду Дайсону Башир категорично стверджував, що не показував Спенсеру такого документа. Однак в записах Спенсера є позначка: "Патрік Джефсон давній друг Ейларда + ділові зв'язки до 1992 року".

Все це відповідало давно відомим побоюванням Діани, що табір колишнього чоловіка в Сент-Джеймському палаці будує проти неї змову. Спенсер вирішив, що його сестрі слід почути все від Башира самій і подзвонив їй.

Діана відповіла запискою, яка вперше опинилася в розпорядженні "Панорами": "Любий Карлос [дитяче прізвисько Чарльза Спенсера]! Я так вдячна тобі за дзвінок сьогодні вранці - все це повністю узгоджується з тим, що коїться зараз навколо мене. Але вони недооцінюють силу Спенсерів!".

До 1995 року Діана запевнила себе, що має ворогів нагорі, й була вразливою і неспокійною. "Я думаю, вона тільки й шукала цьому підтвердження", - сказав мені Чарльз Спенсер.

19 вересня Чарльз Спенсер представив Башира Діані. Зроблений ним запис цієї розмови містить близько 30 тверджень, які, за його словами, зробив тоді журналіст. В одному з них ідеться: "Джефсон - небезпечний: гроші. Переведено в офшор в березні 1994 року".

Спенсер сказав мені, що ближче до кінця розмови він відчув сильні сумніви. "Я попередив Діану, що в його історіях кінці не сходяться з кінцями, і вибачився перед нею. Вона відповіла: "О, не хвилюйся, Карлос. Була рада побачитися. Все це нісенітниці". Я вирішив, що більше ніколи не почую про Мартіна Башира".

Башир стверджує, що велика частина коментарів, відображених в записах Спенсера, йшла від Діани. Однак лорд Дайсон говорить: "Я впевнений, що значну частину, якщо не все з того, що міститься в записках графа Спенсера, висловив пан Башир".

У своїх свідченнях лорду Дайсону журналіст представив свою, дуже відмінну картину їхніх розмов зі Спенсером і стверджував, що не говорив багатьох речей, які той йому приписує. Попри висновки Дайсона, він наполягає на своїй правоті.

А для Діани це стало початком цілої серії зустрічей з Баширом. "До кінця літа 1995 року її вже захопила ідея дати телевізійне інтерв'ю", - зауважує лорд Дайсон.

Однак знайомі, які бачилися з Діаною незадовго до інтерв'ю 5 листопада, помітили в ній зміни. Вона вочевидь перестала довіряти їм, зокрема Джефсону. "Для Мартіна Башира я був перешкодою, яку треба було усунути, - сказав мені Джефсон. - Тому що якби я відрадив їй давати інтерв'ю, вона могла б погодитися".

Подруга Діани Роза Монктон написала, що всі відчували, що відбувається щось не те: "але ніхто з нас поняття не мав, в чому справа".

30 жовтня, в день, коли Діана підтвердила Баширу свою згоду на інтерв'ю, вона зустрілася зі своїм юрисконсультом лордом Мішконом і розповіла йому про численні жахливі змови проти неї. На питання, звідки у неї ця інформація, Діана лише відповіла, що джерела надійні, і згадала Центр урядового зв'язку.

Чи можна вважати збігом, що Башир, звітуючи перед менеджментом ВВС, назвав серед своїх джерел співробітника Центру урядового зв'язку?

Однак невідомо жодного випадку, коли чинний офіцер спецслужб розкрив би зміст перехоплених розмов журналісту (навіть якщо повірити, що розмови Діани записувалися, що також виглядає сумнівним).

Головним питанням для ВВС - як під час розслідування Дайсона, так і розслідування "Панорами" - було таке: чому махінації Башира пройшли повз увагу старших менеджерів ВВС? Адже всі вони були професійними журналістами і редакторами, для яких перше правило - засумніватися, коли десь не сходяться кінці з кінцями?

Сигнал тривоги

Перший тривожний дзвіночок, який мав насторожити керівництво корпорації, пролунав в грудні 1995 року, через місяць після інтерв'ю.

Графічний дизайнер Візлер звернувся до керівників служби новин ВВС Тіма Гардама й Тіма Сутера і розповів, як Башир втягнув його у підробку банківських документів.

За словами Візлера, він не відразу усвідомив можливий зв'язок між цим епізодом та інтерв'ю принцеси Діани, а коли усвідомив, спершу звернувся до редактора "Панорами" Стіва Г'юлетта, але той сказав, що турбуватися нема про що.

Г'юлетт помер від раку в 2017 році. Я працював з ним багато років і не допускаю думки, що він дав Баширу згоду на фальсифікацію. Ніяких доказів цього немає. Але якби Г'юлетт був живий, лорд Дайсон мав би його про щось запитати.

Наприклад, чому, дізнавшись про підроблені документи незабаром після трансляції інтерв'ю, він не доповів про це вищому керівництву?

За наявними даними, Г'юлетт вперше дізнався про фальсифікації від продюсера "Панорами" Марка Кілліка, з яким Візлер раніше працював і якому передав факсом копії виготовлених документів.

Кіллік негайно впізнав назву Penfolds Consultants, тому що компанія раніше фігурувала в двох випусках "Панорами" про бізнес колишнього менеджера футбольної збірної Англії Террі Венейблса, і здивувався, з якого дива вона щось платила колишньому службовцю графа Спенсера?

З цим питанням і з факсом в руці Кіллік підійшов до Башира в їдальні в будівлі ВВС. Розмова вийшла короткою і недоброзичливою. Башир просто заявив Кілліку, що це не його справа.

Тоді Кіллік і двоє його колег - колишній заступник редактора "Панорами" Гаррі Дін і репортер Том Менголд - 4 грудня пішли до Стіва Г'юлетта. Всі троє згадують, що бос також сказав їм, що це не їхня справа. Дін запитав Г'юлетта, чи знав він про підроблені документи, і той відповів, що не пам'ятає.

Коли Кіллік пішов, Дін порадив Г'юлетту поговорити з графом Спенсером. Незабаром той сам зателефонував Г'юлетту, але немає ніяких свідчень спроби Г'юлетта або кого-небудь ще з менеджерів ВВС порівняти версії подій у викладі Башира і Спенсера.

Лорд Дайсон вважає цю помилку найнепростимішою і називає службову перевірку, проведену Тоні Голом і продюсером служби новин радіо ВВС Енн Слоуман, що стала згодом головним політичним радником корпорації, поверхневою й неефективною. "Все було б по-іншому, якби вони потрудилися поговорити з графом Спенсером", - зауважує він.

Дін згадує, що Г'юлетт запевнив його, що інформація, яка містилася в банківських документах, була по суті вірною, а те, що Террі Вінейблс довірив ведення своїх справ тій самій компанії, яка в них фігурує, - чистий збіг. Схоже, він при цьому просто повторив слова Башира.

Башир постійно змінює свідчення

Колишній продюсер "Панорами" Пітер Моллой згадує, що графічний дизайнер Візлер, що прийшов на різдвяну вечірку команди "Панорами" як колишній співробітник, був надзвичайно схвильований. Візлер розповів Моллою, що в його квартиру хтось вдерся, коли його не було, і що зникли лише два комп'ютерних диски з тими самими фальшивими документами.

Коли Візлер розповів про свою стурбованість менеджменту ВВС, з'ясувалося, що Г'юлетт не повідомив своєму безпосередньому начальнику Тіму Гардаму про історію з документами. "Тім був злий, але в цілому поставився до того, що трапилося, з розумінням", - згадував у 2001 році один з керівників служби новин Тім Сутер.

Г'юлетт запевнив обох начальників, що "у взятті інтерв'ю у Діани не було подвійного дна".

Слідом за цим Гардам, Сутер і Г'юлетт втрьох допитали Башира. Той заявив, що не показував банківські документи Діані або кому-небудь ще. За його словами, використовувати їх, щоб переконати Діану дати інтерв'ю, було неможливо, тому що інформацію, яка містилася в них, він дізнався від самої Діани.

У зробленому після зустрічі записі Тім Гарден висловив здивування, навіщо, в такому випадку, Башир взяв на себе роботу й витрати з виготовлення документів?

Він настійно порадив Баширу отримати від принцеси Діани письмове підтвердження, що документів він їй не показував.

На наступний день з Кенсингтонського палацу надійшов лист, написаний від руки: "Я підтверджую, що не (слово "не" двічі підкреслено) зазнавала жодного неналежного тиску з метою отримати у мене інтерв'ю. Мартін Башир не надав мені ніяких документів і не повідомив ніякої інформації, яка мені не була б відома раніше. Я абсолютно задоволена інтерв'ю і підтверджую все сказане в ньому".

Лист Діани поклав край усім сумнівам керівництва ВВС. Найбільша сенсація була врятована. Тимчасово.

Не звернули уваги навіть на явну невідповідність, яка прямо вказувала, що Башир збрехав.

У листопаді Башир повідомив Гардаму, що його перша зустріч з принцесою Діаною відбулася в кінці вересня, про що Гарден написав у своїх свідченнях Тоні Голлу. Тим часом, Метт Візлер повідомив Гардаму та іншим, що замовлення на виготовлення фальшивок надійшло йому від Башира в кінці серпня-на початку вересня - як мінімум за три тижні до першої зустрічі Башира з Діаною.

Таким чином, Башир ніяк не міг отримати відомості, що містилися в документах, від Діани.

Коли ми вказали Тіму Гардаму на розбіжність дат, він відповів, що тоді не звернув на це уваги. "Якби звернув, я б запитав про це Башира", - сказав він. Гардам пояснює, що в першу чергу його цікавило твердження, що "документи показали принцесі Уельській, щоб переконати її дати інтерв'ю".

Башир, ймовірно, розрахував, що якщо він назве джерелом інформації Діану, керівництво ВВС не стане звертатися до неї за підтвердженням. Так воно і вийшло.

Щоб його слова виглядали більш правдоподібними, він визнав, що довільно вказав в документах компанію Penfolds Consultants. Чому? Принцеса Діана нібито сказала йому, що спецслужби платили колишньому охоронцеві Спенсерів через свою підставну компанію, назву якої вона забула, а лише пам'ятає, що та зареєстрована на острові Джерсі. Ось він і вписав відому йому компанію, також зареєстровану на Джерсі.

Башир не міг не розуміти, що піти від питань щодо Penfolds йому не вдасться, оскільки саме ця компанія фігурувала в його попередніх випусках "Панорами". Тим часом, раніше він запевнив Г'юлетта, що вся інформація, що міститься в банківських документах, - точна, про що Г'юлетт сказав Гаррі Діну.

Невідомо, які висновки для себе зробив з цього кульбіту Г'юлетт, але у зробленому Гардамом записі розмови з Баширом ця тема не згадується, з чого можна зробити висновок, що Г'юлетт не привернув до неї уваги інших.

Коли Гардам запитав його, навіщо йому взагалі потрібні були фальшиві виписки, Башир відповів, що йому просто потрібно було записати і зберегти цю інформацію - непереконливий привід змушувати працювати всю ніч дизайнера і платити йому 250 фунтів з бюджету ВВС, а потім ще і доставляти документи з кур'єром в Хітроу. Замість цього можна було просто записати все в блокноті.

Проте, яким би малоймовірним це не здавалося сьогодні, лист Діани заспокоїв начальство корпорації. "Всім можна було розслабитися до Різдва, - описував тоді ситуацію Сутер. - Ми трохи злякалися, але все вдалося вирішити". Однак граф Спенсер не вважає, що лист Діани виправдовує ВВС. "Діані довелося діяти з позиції людини, яку обдурили. Вона не знала, що вся домовленість про інтерв'ю була заснована на брехні, яка зробила її вразливою", - сказав він мені.

Якщо керівництво ВВС думало, що все на цьому закінчиться, то воно помилялося. 21 березня зі Спенсером зв'язався репортер газети Mail on Sunday. У газеті сказали, що розслідують, яким чином Башир познайомився з Діаною і отримав своє знамените інтерв'ю. У Mail припустили, що для того, щоб здобути довіру Спенсера, Башир показав йому підроблені документи органів безпеки, які нібито підтверджували, що Кенсингтонський палац прослуховується. У газеті явно про щось здогадувалися, але помилилися з вмістом документів.

Спенсер, що не довіряв таблоїдам, подзвонив на ВВС, щоб дізнатися більше. Він розмовляв з Г'юлеттом і сказав йому, що сам представив Башира Діані "19 вересня через його вкрай серйозні звинувачення на адресу газет, конкретних журналістів, конкретних старших службовців Сент-Джеймського палаца і неназваних співробітників спецслужб".

Для Г'юлетта це була чудова можливість розпитати графа про ці звинувачення Башира і, головне, запитати, чи не показували Спенсеру банківські виписки - адже на відміну від Спенсера він знав, що вони були підробкою. Незрозуміло, чи поставив Г'юлетт хоча б одне з цих питань. Однак, оскільки Mail on Sunday говорила про підроблені виписки, Гарден велів Г'юлетту знову допитати про це Башира.

І знову Башир заявив, що нікому не показував фальшивок, включно зі Спенсером.

23 березня Гардаму подзвонили з Mail on Sunday, а потім репортер зловив його на виході з будинку. Він подзвонив Баширу і запитав знову: чи показував він документи Спенсеру? Башир знову це заперечував. Гардам продовжував сумніватися і вдень знову повернувся до розпитувань. Злякавшись, що ситуація потрапить у ЗМІ, Башир нарешті здався і зізнався, що показав документи графу. Правду з Башира вдалося витягнути тільки з четвертої спроби.

Гардам був розлючений. Він сказав Баширу, що ВВС потрібно обміркувати свою позицію.

ВВС веде розслідування

Гардам мав за кілька днів покинути ВВС. У записці своєму наступнику він виклав усе те із сказаного Баширом, що виявилося неправдою. У записці також ішлося, що Тоні Голл погодився, що Башир "обдурив нас і [...] судячи з усього діяв неетично і порушив правила корпорації". Голл виступав за проведення "повноцінного розслідування" всередині ВВС.

Однак те, що сталося далі, навряд чи можна було так назвати.

Mail on Sunday не стала тоді нічого публікувати, але до квітня 1996 року допрацювала історію і опублікувала фальшиві документи Башира. І Голл, і Г'юлетт затвердили заяву ВВС, в якій ішлося, що документи "ніколи не мали відношення до "Панорами" або до принцеси Діани". Проте на той момент вони вже знали, що Башир показував документи Спенсеру. Вони знали, що Башир визнав це в письмовій заяві, вказавши, що хотів "поліпшити" відносини з графом. Тобто документи, безумовно, були "пов'язані з "Панорамою" і принцесою Діаною".

В цілому лорд Дайсон вважає, що публічні заяви ВВС щодо цього питання "не відповідали тому високому рівню чесності й прозорості, яким відома корпорація".

Енн Слоуман, яка тимчасово зайняла місце Гардама, разом з Тоні Голлом провела "повне розслідування". Вони, судячи з усього, так і не зрозуміли, що одне з основних тверджень Башира було брехнею, а саме те, що інформацію для підроблених документів йому надала Діана.

Як і Гардам в грудні 1995-го, Ані голл, ні Слоуман, здається, не виявили, що Діана не могла бути джерелом Башира, тому що коли Візлер підробив документи, вони ще не були знайомі. Але дати, мабуть, ніхто не порівнював. Лорд Дайсон не вважає, що керівництво ВВС несе відповідальність за те, що не помітило невідповідності в датах. Однак він зазначає, що йому "дуже важко уявити", що Башир і Діана були в настільки тісних стосунках, що вона могла поділитися з ним такою інформацією ще до першої зустрічі.

В ході розслідування Голла-Слоуман вдалося, втім, скласти хронологію подій, з якою ми вже знайомі. Розслідувачі приділяли більше уваги витокам з "Панорами" в газети, ніж Баширу. За відправну точку вони обрали жовтень, незадовго до виходу інтерв'ю в ефір, а не кінець серпня - початок вересня, коли, як було відомо начальству, Башир замовив підроблені виписки. І в його висновках жодного разу не йшлося про те, що Башир бреше.

На хронології відбилася думка самої Слоуман про "Панораму". У бесіді з покійним Річардом Ліндлі, теж репортером програми, для книги 2002 року "Панорама: 50 років гордості та параної", вона порівняє редакцію з "клубком змій", повним суперництва і заздрості. "Всі були впевнені, що у них є богом дане право робити "витоки" в пресу", - говорила Слоуман.

Якби граф Спенсер зробив тоді публічну заяву, вона могла б рознести версію Башира в пух і прах - а ВВС зазнала б однієї з найбільших в її історії криз. Однак, каже мені Спенсер, він цього не зробив, тому що не знав, що ВВС веде розслідування, а інтерв'ю принцеси Діани "Панорамі" "розцінювали як вкрай спірне." "І якби я при її житті виступив проти її версії ... мені не хотілося жодним чином публічно йти проти її інтересів," - каже він.

До того ж, на той момент Спенсер не знав, що документи були підробкою, як і про те, що Башир сказав начальству корпорації, що дані йому надала Діана.

Крім того, про сенсацію Mail on Sunday досить швидко забули. Піарники ВВС перенесли в ній акцент на "заздрісних колег", що стояли за цією статтею, і тим самим відвернули увагу від звинувачень на адресу Башира. Спенсер мовчав, і в керівництві ВВС сподівалися, що він продовжить мовчати. "Історія про Діану мертва, якщо не заговорить Спенсер. Немає приводів вважати, що він заговорить," - писала Енн Слоуман у внутрішньому документі, адресованому менеджменту ВВС, через 10 днів після виходу статті в Mail on Sunday.

Стараннями Башира, який оголосив Діану джерелом, яке надало йому "точні" суми виплат голові служби безпеки Алану Воллеру, принцесу не наважувалися ні про що питати. Тепер в розмовах з начальством Башир проробляв те ж саме з її братом, стверджуючи, що саме граф Спенсер дав йому номер банківського рахунку Воллера. Раніше Башир про це не згадував.

Башир знову змінив свідчення, але це знову нікого не стурбувало. Спенсер тільки минулої осені дізнався, що Башир звинуватив його в неналежному використанні приватної інформації; він категорично заперечує це звинувачення. Саме тоді він звернувся до ВВС з вимогою незалежного розслідування - так і почалося розслідування лорда Дайсона.

"Якщо порівнювати правдоподібність тверджень графа Спенсера і Башира, то перемагає, безумовно, Спенсер", - говорить Дайсон.

У книзі Річарда Ліндлі про "Панораму" Енн Слоуман каже, що Голл довго розмовляв з Баширом. "Башир, безумовно, підробив ці документи. Це було нерозумно, взяти інтерв'ю це не допомогло. Навіщо він це зробив - одному Богу відомо", - цитував її Ліндлі.

Цікавому спостерігачеві усі непрямі докази вкажуть на одне: документи були для Башира шансом встановити зв'язок з родиною Спенсерів. Так вважає і лорд Дайсон. "Я доходжу висновку, що пан Башир показав підроблені документи графу Спенсеру до того, як між ним і Діаною вперше встановився якийсь зв'язок", - говорить він.

25 квітня 1996 року Голл доповів про результати свого "особистого розслідування" щодо Башира раді керівників ВВС. У заяві Голла, написаній для ради, наводиться відповідь Башира на питання, навіщо він замовив підроблені виписки: тому що "не подумав". Потім Голл виправдовує Башира: "Я вважаю, що попри цю помилку, він залишається чесною і шляхетною людиною. Він кається".

У своїй заяві Голл не говорить все, що йому на той момент було відомо - що Башир показував підроблені документи Спенсеру і кілька разів брехав редактору і старшому керівництву. У той же час він згадує про "ДОВІРУ" (написано великими літерами) і "чесність" як про "найвищі" цінності ВВС.

У своїх свідченнях Голл називає вчинки Башира "необережними і непродуманими", однак запевняє колег, що впевнений: "не стоїть питання про те, що Башир когось намагався ввести в оману або зробити щось неналежне з цим документом". Тобто нічого неналежного не відбулося.

Лорд Дайсон коментує: "Визнати це всього лише помилкою і дурістю означало недооцінити серйозність того, що він зробив".

Внутрішній документ ВВС, відправлений факсом за кілька днів до засідання ради, показує, що начальники на особистому рівні могли розуміти, що Башир порушив правила журналістської етики і правила ВВС. "Менеджменту слід вирішити, що робити - якщо потрібно щось робити - з Баширом, як вчинити з його контрактом, і як довго він повинен працювати в "Панорамі", - йдеться в ньому.

Лорд Голл заявив, що Баширу винесли сувору догану помістили під спостереження. Це правда: 4 квітня 1996 року Тім Сутер пише Баширу лист, в якому йдеться про те, що замовлення підроблених виписок "порушувало правила ВВС про відкритість [...], що ускладнювалося тим, що ви не повідомили голові департаменту про те, як ними скористалися. Не сумнівайтеся в тому, що ми з усією серйозністю поставилися до цього, і в тому, що цей лист є найсуворішою доганою".

Лорд Дайсон, однак, вважає, що лист швидше за все не було надіслано Баширу, у якого до того ж в особовій справі немає ніяких позначок про догану. Клайв Едвардс, який на той момент працював заступником редактора "Панорами", сказав мені, що йому "не відомо про жодні вказівки про нагляд за Мартіном".

"Важко уявити, щоб такий наказ діяв, але мені про нього не було б відомо, оскільки саме мені як заступнику редактора довелося б його виконувати", - говорить він.

Башир пропрацював на ВВС до 1998 року, після чого пішов на телеканал ITV.

"Вся правда"

Найстарші менеджери, відповідальні за якість журналістики ВВС, здається, повірили грандіозній брехні. В інтерв'ю 2005 року в рамках документального фільму BBC Arena Тоні Голл, сам не розуміючи, пояснює чому: "Мартін - це такий журналіст, який дуже старається завоювати вашу довіру."

Це, здається, діяло на всіх, попри прощальну записку Тіма Гардама, в якій той наполягав на необхідності з'ясувати "всю правду" про те, що зробив Башир.

На анонімні джерела всередині ВВС, без яких ніхто не дізнався б про брехню Башира, почалися гоніння. Начальство називало їх публічно "заздрісними колегами" а в одному з внутрішніх документів - "порушниками порядку". У світлі цієї "огидної історії, - йдеться в документі, - ми можемо піти або адміністративним шляхом, для чого потрібні докази і можуть виникнути проблеми, або чинити розправу над порушниками порядку по черзі, із суворим попередженням, як можна швидше знаходячи їм роботу в інших місцях".

Єдине відоме джерело витоку, дизайнер Метт Візлер, більше не отримає замовлень від ВВС, запевнив Голл раду керівників. Візлер дорого заплатив - його фріланс-студія графіки збанкрутувала, він виїхав з Лондона і став, як він сам каже, "трохи блукачем [...], я багато всього перепробував, але в душі залишався телевізійним новинарем. Голл назвав Башира "хорошою і шляхетною людиною". Я хочу, щоб він взяв свої слова назад. У цій історії хороша і добра людина - я".

ВВС у відповідь на доповідь Дайсона принесла "повні і безумовні вибачення" і заявила, що зв'яжеться з "кількома людьми, які мали до цього відношення".

Візлер каже, що корпорація може як мінімум включити його в цей список.

Вищим керівником ВВС на той час був генеральний директор Джон Берт. За його словами, одкровення про те, що корпорація "пригріла нечесного репортера програми "Панорама", який склав розгорнуту, докладну і абсолютно неправдиву версію своїх стосунків з графом Спенсером і принцесою Діаною" - це "жахлива пляма на репутації ВВС як бастіону чесної журналістики". "Викликає величезний жаль той факт, що вся правда спливла тільки через 25 років. Як тодішній генеральний директор я хочу принести глибокі вибачення графу Спенсеру і всім постраждалим", - сказав Берт.

У доповіді Дайсона немає докладних висновків про те, в якому непривабливому світлі виставляє управлінську ієрархію ВВС "кричуще неефективне" розслідування, яке провів Тоні Голл.

Але наше власне розслідування дає деякі відповіді на це питання.

У книзі Річарда Ліндлі про програму "Панорама" Енн Слоуман згадує про те, як вони разом з Голлом і Бертом протягом півтори години радилися, що робити з Баширом. Однак подробиці цієї наради там не наводяться.

Удова Ліндлі дозволила мені поритися на горищі їхнього будинку і пошукати робочі записи її покійного чоловіка. І я знайшов, що саме Слоуман розповіла Ліндлі: "Ми вирішили, що фальсифікація документів була звичайною практикою", і що "наш рід діяльності створює монстрів ... Берт не намагався прикрити свої тили ... Берт хотів з'ясувати, що дійсно сталося".

Наскільки я розумію, Берт про таку нараду не пам'ятає, але думає, що його бажання "з'ясувати, що дійсно сталося" стосується якоїсь робочої зустрічі, яка відбулася незабаром після скандальної публікації в Mail on Sunday.

Неясно, що саме Берту доповідали про результати розслідування, проведеного Голлом. Однак передбачають, що генеральному директору не розповіли, що Башир постійно брехав - і про це не згадується в жодному з відомих документів, написаних Голлом і Слоуман.

Однак Тоні Голл заявив "Панорамі", що він "відкрито і прозоро говорив про все з генеральним директором і його колегами по правлінню корпорації". "Я вважаю, що надав їм усі основні факти ... і чесно виконував свої обов'язки".

Своєю чергою, лорд Дайсон зробив висновок, що Голл "представив ці факти правлінню і раді керівників, ніби у них не було нічого спірного". "Однак він знав (але раді про це не повідомив), що ці факти з'явилися на основі непідтвердженої версії подій, викладеної Баширом, і що Башир тричі брехав щодо дуже важливого питання".

У своїй заяві Голл сказав: "Я визнаю, що проведене 25 років тому розслідування того, яким чином "Панорама" взяла інтерв'ю принцеси Діани, не відповідало необхідним стандартам. Озираючись назад, можна зробити висновок, що ми могли - і повинні були - зробити подальші кроки після отримання скарг на поведінку Башира".

Він заявив, що помилився, коли "повірив у версію Башира, заснувавши це рішення на глибокому каятті, яке, як мені здавалося, він відчував".

Мартін Башир заявив, що в той час він приніс вибачення за "створення імітації банківських документів" - і зараз зробив це знову. Однак журналіст наполягає, що "банківські документи не справили жодного впливу на особисте рішення принцеси Діани взяти участь в інтерв'ю".

За його словами, Дайсон погодився з тим, що принцеса "ймовірно, погодилася б дати інтерв'ю і без мого, як він висловився, "втручання".

Башир каже, що "неймовірно гордий" інтерв'ю принцеси, в якому Діана сміливо розповіла про свої труднощі. Він каже, що в ньому вона "допомогла подолати стигматизацію і культуру замовчування, яка в ті роки оточувала проблеми психічного здоров'я". "Вона була першою у вирішенні дуже багатьох таких питань", - вважає Башир.

Щонайменше, можна зробити висновок, що Башир намагався обдурити всіх навколо. Хтось скаже, що Башир говорив менеджерам те, що вони і так хотіли від нього почути, не бажаючи компрометувати справжню міжнародну сенсацію, якою стало інтерв'ю.

У 2016 році Башир знову почав працювати на ВВС як кореспондент з питань релігії. В оголошенні про це було сказано, що він "відомий як активний журналіст" і у нього є досвід роботи в "програмах ВВС, присвяченим етичним і релігійним питанням".

Башир звільнився з ВВС незадовго до публікації доповіді Дайсона.

Хитромудрий менеджмент стосунків

Останнім слово треба дати редактору "Панорами" того часу Стіву Г'юлетту. З ним теж розмовляли в рамках документального фільму ВВС, знятого на честь десятої річниці інтерв'ю Башира. Як я розумію, Г'юлетт дав згоду на інтерв'ю за умови, що його не будуть прямо питати про підроблені виписки. Замість цього його запитали, як Башир познайомився з Діаною.

У фільмі його відповідь вирізали, а ВВС її нам не надала. Однак нам вдалося дістати розшифровку, на якій зазвичай впевнений в собі Г'юлетт починає збиватися: "Я не впевнений, що він говорив мені про майбутню зустріч ... Послухайте, він журналіст, він робить свою роботу. Я не йду за ним по п'ятах цілими днями, знаєте ... Мені потрібно робити програму ... що саме ... як він це зробив, я, якщо чесно, не знаю".

Якщо Г'юлетт таким чином хотів сказати, що він не знає, що зробив Башир, щоб отримати інтерв'ю, то це цілком може бути правдою. Я та інші колеги знаємо Г'юлетта як чесного журналіста.

Він продовжує про Башира: "Знаєте ... він спритний, і він будує свої стосунки дуже хитро. Я не кажу ... що нечесно, але хитро".

Чи міг Г'юлетт у 2005 році вважати, що Башир вибудував свої стосунки з Діаною хитро, але не безчесно?

Мені версія, що Г'юлетт не підозрював, що Башир познайомився з Діаною, обдуривши Спенсера, здається сумнівною.

І в той же час, як би Башир не домігся цього інтерв'ю, воно, звичайно, було справжнім, і принцеса Діана, як каже багато хто, давно хотіла сама висловитися у "Війні Уельських". Водночас репортер, якому Г'юлетт довірив це завдання, як виявилося, діяв нечесно, що ставило самого Г'юлетта перед дилемою. Чи міг Г'юлетт змиритися, вирішивши, що реальність інтерв'ю бере верх над сумнівним процесом його отримання? Це питання, а не припущення, тому що відповісти Г'юлетт вже не може. Але все ж, здається, його щось турбувало.

У 2004 році в сіднейському барі пізно ввечері Г'юлетт випадково зустрів колегу, Філа Крейга, який щойно випустив документальний фільм про Діану. Вони розмовляли і випивали. Крейг працював на "Панорамі" і чув частину чуток. "Ми заходили з різних боків. - згадує він. - І виникло таке відчуття: "Давай все проговоримо". І я пішов з повним враженням, що він вважав, що історія Башира ще принесе всім набагато більше проблем, що спливе щось про те, як Башир отримав інтерв'ю; що щось залишилося і не пішло, і тепер ховається в тіні".

Це "щось" виявилося годинниковою бомбою, яка підірвала довіру публіки. ВВС не змогла знешкодити її 25 років тому, і залишила цокати. Тепер бомба вибухнула.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!