Як пеніс видає хвороби, про які ви ще не підозрюєте

Проблеми з ерекцією багато чоловіків вважають суто інтимною проблемою. Але все більше досліджень свідчать: інколи організм таким чином попереджає про серйозніші загрози.

Наукові дані показують: еректильна дисфункція може бути одним з перших сигналів серцево-судинних захворювань, діабету і навіть деменції. У деяких випадках вона виникає за роки до того, як хвороба проявиться іншими симптомами.

Водночас говорити про це готові далеко не всі - навіть з найближчими людьми.

Сексолог Римського університету Тор Вергата Еммануеле Янніні називає еректильну дисфункцію "канаркою у вугільній шахті" - раннім попередженням про приховану небезпеку.

На його думку, якби лікарі частіше звертали увагу на такі порушення, багато серйозних захворювань вдавалося б виявляти на ранніх стадіях.

Коли проблема - у "трубопроводі"

Еректильну дисфункцію цілком можна назвати прихованою епідемією.

За даними різних досліджень, з нею стикається понад половина чоловіків після 40 років.

Однак точний масштаб проблеми залежить від того, як саме її визначають і вимірюють. Тому оцінки суттєво відрізняються: різні дослідження називають цифри від 3% до 76,5% дорослих чоловіків.

Одне з найбільших досліджень, у якому взяли участь близько 1200 чоловіків, показало: регулярні труднощі з ерекцією мають 39% 40-річних чоловіків. До 70 років цей показник зростає до 67%.

Чому це відбувається?

Значною мірою відповідь криється у роботі кровоносної системи.

Усередині чоловічого статевого органа є два циліндричні утворення - печеристі тіла. Під час збудження мозок подає сигнал, судини розслабляються, і кров починає активно надходити до цих структур. Наповнюючись, вони збільшуються в об'ємі та стискають вени, не дозволяючи крові швидко відтікати назад.

Так виникає ерекція.

Будь-який збій у цій системі - від порушення роботи судин до проблем із нервовою регуляцією - може ускладнити досягнення або підтримання ерекції.

Іноді причина має психологічний характер.

Стрес змушує організм виробляти адреналін і кортизол. Ці гормони звужують судини та погіршують приплив крові. Крім того, хронічний стрес може знижувати рівень тестостерону, а разом з ним - сексуальний потяг і здатність до збудження.

Є й простіше пояснення: тривога та постійне напруження заважають людині зосередитися на близькості.

З погляду еволюції такий механізм цілком логічний.

"Якщо навколо небезпека, розмножуватися не варто", - каже Янніні.

Коли організм вважає, що перебуває під загрозою, він перекидає ресурси з репродуктивної функції на виживання.

Але проблема в тому, що сучасна людина живе у стані стресу частіше, ніж цього вимагає реальна небезпека.

Що спільного між ерекцією, серцем і мозком

Втім, пояснювати все лише психологією було б помилкою.

Нерідко еректильна дисфункція є наслідком атеросклерозу - захворювання, при якому судини поступово втрачають еластичність і звужуються.

Судини пеніса - одні з найтонших в організмі людини. Саме тому вони часто починають страждати раніше, ніж судини серця або мозку.

Через це проблеми з ерекцією можуть з'явитися задовго до інфаркту чи інсульту.

Аналіз даних 154 794 людей показав: чоловіки з еректильною дисфункцією на 59% частіше стикаються з ішемічною хворобою серця і на 34% частіше переносять інсульт.

"Хороша ерекція - важливий показник здоров'я судин", - каже репродуктивний біолог з Манчестерського університету Майкл Керролл.

З'являються й нові дані про зв'язок між еректильною дисфункцією та здоров'ям мозку.

Дослідження на Тайвані показало, що чоловіки з таким діагнозом протягом семи років спостереження на 68% частіше захворювали на деменцію.

Як і пеніс, мозок дуже залежить від якісного кровопостачання. Саме воно забезпечує живлення тканин і допомагає виводити токсичні продукти обміну речовин.

Чому діабет становить особливу загрозу

Особливо уважно до еректильної дисфункції варто ставитись людям з ризиком розвитку діабету.

Підвищений рівень цукру в крові пошкоджує стінки судин і нервові волокна. З часом судини втрачають еластичність, кровотік погіршується, а нервові сигнали проходять все гірше.

І знову першими часто страждають саме дрібні судини статевого органа.

"Зв'язок між діабетом та еректильною дисфункцією дуже сильний, - каже дослідник Інституту Сан-Пау в Барселоні Богдан Влахо. - Чоловіки з діабетом другого типу приблизно втричі частіше стикаються з еректильною дисфункцією, ніж чоловіки без діабету".

За даними огляду досліджень, проведеного Влахо та його колегами, пацієнти з діабетом і еректильною дисфункцією значно частіше мають периферичну нейропатію - ураження нервів рук і ніг.

У них також вищий ризик діабетичної ретинопатії, яка може призвести до втрати зору, а також порушень загоєння ран, що у важких випадках закінчуються ампутацією.

Водночас, як зазначають науковці, лікарі не завжди запитують пацієнтів про такі симптоми.

"Є дані, що медичні працівники просто не обговорюють цю проблему зі своїми пацієнтами", - каже ендокринолог університету Барселони Сантьяго Мартінес.

Чому не варто мовчати

Згідно з опитуванням британського Фонду урології, понад половина чоловіків з еректильною дисфункцією не звертаються по медичну допомогу через сором і тривогу.

Кожен п'ятий учасник дослідження навіть заявив, що радше місяць не питиме пива, ніж говоритиме про цю проблему з лікарем.

Репродуктивний біолог Майкл Керролл вважає таке мовчання серйозною помилкою.

За його словами, візит до лікаря може не лише допомогти розв'язати інтимну проблему, а й виявити захворювання, про які людина поки що навіть не здогадується.

"Дуже важливо зайнятися цією проблемою якомога раніше", — наголошує він.

Чи допомагає "Віагра"

Сьогодні еректильна дисфункція успішно лікується.

Найвідоміший препарат - Віагра (силденафіл), який покращує кровопостачання тканин завдяки розширенню судин.

Цікаво, що спочатку його розробляли не для покращення сексуальної функції, а як засіб для лікування серцево-судинних захворювань і підвищеного артеріального тиску.

Цікаві результати стосуються й хвороби Альцгеймера. Дослідження за участю понад 885 тисяч людей показало: чоловіки, які приймали такі препарати, мали приблизно вдвічі нижчий ризик розвитку цього захворювання.

Однак фахівці застерігають: клінічні дослідження поки що не підтвердили цей ефект остаточно.

Водночас сама розмова з лікарем дає змогу перевірити наявність гіпертонії, атеросклерозу, ожиріння та інших факторів ризику.

Іноді відчутну користь приносять навіть відносно прості зміни: схуднення, корекція харчування, фізична активність і контроль рівня цукру в крові.

Втім, еректильна дисфункція може бути пов'язана не лише з діабетом чи серцево-судинними захворюваннями. Серед можливих причин також психологічні проблеми, куріння, надмірне вживання алкоголю, залежність від порнографії та інші чинники.

"Якщо у чоловіка діабет або серцево-судинне захворювання, причину зазвичай легше встановити, а лікування - підібрати, - каже Керролл. - Але коли до цього додаються куріння, алкоголь або психологічні та поведінкові фактори, ситуація стає складнішою. Часто чоловіки не готові відверто говорити про це".

Таємниця зниклої кістки

Сексолога Еммануеле Янніні цікавить не лише медичний, а й еволюційний бік питання.

Людина - доволі незвичний вид. Для досягнення ерекції ми повністю залежимо від припливу крові. Більшість інших приматів, включно з нашими найближчими родичами - шимпанзе, - мають у пенісі спеціальну кістку, так званий бакулюм. Під час збудження вона допомагає підтримувати ерекцію незалежно від якості кровопостачання.

Саме тому сексуальна функція у них не так тісно пов'язана із загальним станом здоров'я, як у людини.

Чому ж у процесі еволюції чоловіки втратили цю кістку і стали більш вразливими до сексуальних розладів?

Це питання давно цікавить еволюційних біологів.

На думку Янніні, зникнення бакулюма могло стати своєрідним механізмом природного відбору. Через залежність ерекції від загального стану організму жінки могли легше розпізнавати найздоровіших партнерів і обирати тих, хто здатен передати нащадкам кращі гени.

"Дивно, що ми втратили найважливішу для розмноження кістку, адже через це наша реакція стала такою непередбачуваною, - каже Янніні. - Але саме тому ерекція є ідеальним біомаркером хронічних захворювань".