"Найтупіший дон". Ватажок мафіозного клану Гамбіно помер у в'язниці в США

У федеральній в'язниці Батнер в Північній Кароліні помер гангстер Пітер Артур Готті, старший брат ватажка клану Гамбіно, знаменитого Джона Готті. Пітер посів його місце після смерті Джона у 2002 році. Покійному був 81 рік.

Пітер був одним з 13 дітей і старшим з п'яти синів нью-йоркського сміттяра Джона Джозефа Готті та Філоменти Декарло.

У Пітера Готті був єдиний син, Пітер Готті-молодший, відомий серед своїх як Одноокий, оскільки не бачив на одне око через глаукому. Знаменитий Джон вважав старшого брата Пітера не достатньо кмітливим для членства у мафії, і, можливо, тому той мав славу "Найтупішого дона".

Пітер пішов по стопах батька і працював сміттярем, поки не вдарився головою об задню частину велетенського сміттєвоза й не отримав пенсію по інвалідності. Він також промишляв рекетом, що в США означає організовану злочинну діяльність будь-якого виду.

Довгий час Джон Готті виходив сухим з води, переважно завдяки зусиллям свого адвоката Брюса Катлера, але в 1992 році отримав, нарешті, довічний термін. Прокуратурі дуже допоміг вдало встановлений мікрофон, а ще більше - гангстер Семмі Гравано на прізвисько Бик, який був правою рукою Джона і вбив 19 людей, але після арешту дав проти нього свідчення.

Пітер потрапив до в'язниці Батнер, з-поміж іншого, за те, що замовив Бика за 70 тисяч доларів. Вбити Гравано не вийшло. Бику набридла програма із захисту свідків, він вийшов з неї і потім сів за наркотики, які йому, попри минулі заслуги, не пробачили.

Після засудження Джона Готті його син Джон-молодший і Пітер Готті передавали членам клану Гамбіно розпорядження хрещеного батька. У 1999 році Джон-молодший сам сів у в'язницю, і ватажком клану офіційно став Пітер, тобто "Найтупіший дон".

У 2002 році, за кілька днів до смерті Джона Готті у в'язниці, федерали арештували Пітера - цього разу за вимагання, відмивання грошей, стягнення данини з докерів і транспортних компаній і, нарешті, за наїзд на кіноактора Стівена Сігала, що хвацько розправлявся з гангстерами на екрані, а в реальному житті неабияк перелякався, хоч описав свій стан іншими словами.

Американська прокуратура не вказує в обвинувальних документах імен потерпілих, тому в них фігурувала лише "особа з кіноіндустрії", або "свідок №5". За 12 років до процесу Пітера Готті в Брукліні ця особа побувала там на зйомках фільму "В ім'я справедливості", в якому розправлялася з гангстерами кулаками, ногами та більярдним києм.

Але коли в 2000 році вони завітали до нього в Торонто, де він знімався в "Наскрізних пораненнях", а потім призначили йому стрілку в бруклінському ресторані, Сігал, за його словами, почувався некомфортно, хоч, як завжди, мав при собі зброю, а його охоронець був неподалік.

До того лютневого дня 2003 року, коли я приїхав до бруклінського федерального суду на свідчення потерпілого Сігала, процес проти 7 гангстерів, серед яких були троє Готті, тривав вже місяць і був дуже далекий від завершення. Зал судді Фредеріка Блоку, до цього напівпорожній, був переповнений, і мені довелося відстояти чергу.

Як часто буває на тривалих процесах, охорона вже звикла до підсудних, тому розслабилася і дозволяла їм порушення поведінки, які спочатку б не допустила.

Увійшовши до зали, Пітер Готті приязно привітався з пресою й задерикувато запитав у судової художниці: "Як вам моя краватка?!" Джон Готті був неабияким франтом, хизувався в імпортних костюмах за тисячу доларів (тоді це були гроші), шовкових краватках з ручним фарбуванням та докоряв старшому брату за сирітський гардероб. Того разу Пітер з'явився вже в краватці золотавого кольору.

Перед тим, як випустити на сцену Сігала, суддя оголосив перерву. Частина підсудних встала, щоб розім'ятися, Пітер Готті з родичами підійшли до низького бар'єрчика, що відокремлює публіку від робочої частини залу, й завели світську розмову з судовими художницями, матір'ю та донькою на прізвище  Шеппард, які наблизилися до бар'єрчика з іншого боку і показали мафіозі свої замальовки.

Ті їх схвалили. Гангстери були поважні, галантні й випромінювали шарм. Їхня кримінальна справа не містила жодного вбивства, що в цих колах трапляється вкрай рідко.

Сігала завели не через широкі двері залу, через які увійшли преса і публіка, а через двері позаду від судді, якими зазвичай користуються присяжні. Актор був у шовковій сорочці та коричневому жакеті, який видався мені жіночим. Він зігрівав свої 52-річні коліна ковдрою.

Його колишній діловий партнер, бруклінський аптекар на ім'я Джуліус Нассо, вимагав, щоб Сігал з ним розплатився. Сігал вважав, що нічого не винен. Нассо звернувся по допомогу до свого давнього приятеля Ентоні Сіккону, який був капо у клані Гамбіно й звинувачувався зараз в наїзді не лише на Сігала, а й на докерів.

Спочатку Сігал відповідав на запитання прокурора надто тихо, і суддя попросив його говорити голосніше. "Розслабтеся", - сказав він.

У актора запитали, чому він відразу не зателефонував до ФБР. Сігал пояснив, що якби він погодився на програму із захисту свідків, то йому важко було б зніматися в кіно.

"Вони не можуть мені допомогти, - сказав він про ФБР. - Вони не в змозі мене захистити".

Коли ФБР саме прийшло до нього, він відмовився відповідати на запитання, пославшись на 5-ту поправку до конституції, що захищає від самообмови. Прокуратурі довелося викликати його до суду повісткою та обіцяти йому імунітет.

Він пояснив, як навчився єдиноборств та поводженню з вогнепальною зброєю, і зауважив, що іноді дає уроки правоохоронцям. У нього запитали, чи носить він з собою зброю. "Постійно", - відповів Сігал.

"У вас зараз, часом, немає її при собі?" - весело поцікавився суддя. При вході до американського суду навіть працівники ФБР зобов'язані здавати зброю.

Описуючи стрілку в бруклінському ресторані Gage & Toller, актор розповів, що коли Сіккон гаркнув на нього: "Дивись на мене, коли говориш!" - йому згадався фільм "Дістань коротуна".

Адвокат гангстера Джордж Сантанджело уїдливо поцікавився на перехресному допиті, чому Сігал сховався за 5-ю поправкою, якщо він безневинна жертва, і чому намагався винайняти колишнього ЦРУ-шника, щоб когось вбити.

Якщо Сантанджело хотів вивести Сігала з рівноваги, йому це вдалося. Актор замахав руками й загомонів: "Це безумство! Я тут не підсудний!" Суддя наказав адвокату змінити тему.

За версією захисту, Сіккон не наїжджав на Сігала, а просто хотів допомогти сторонам вирішити справу мирно. Сіккона засудили, як і його поплічників.

Пізніше Пітера Готті судили за інші злочини на Мангеттені, визнали винним та дали 25 років. Минулого року його адвокат двічі клопотав, щоб старого, який на той час вже відсидів 17 років, звільнили достроково з гуманних міркувань, та навів список з 22 хвороб Готті, від подагри до початкової стадії деменції. Суддя незмінно відмовляв.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!