Загинув легендарний дуб Робін Гуда. Як туристи могли "вбити" найвідоміше дерево Англії

Одне з найзнаковіших дерев Великої Британії, пов'язане з легендою про Робіна Гуда, - "Великий дуб" (Major Oak) — загинуло. Однак експерти вважають, що такі дерева не помирають просто від старості — причин тут значно більше.

Дуб ріс у Шервудському лісі в Ноттінгемширі близько 1200 років. Це одне з найдавніших і найбільших дерев у країні. Останніми роками, попри зусилля природоохоронців, гігант почав занепадати.

Цієї весни на ньому вперше не з'явилося листя, і Королівське товариство захисту птахів (RSPB) — природоохоронна організація, яка управляє лісом — повідомило, що Великий дуб загинув.

Точну причину визначити складно. Товариство заявило, що збіглося багато факторів, серед яких основні — "структурне втручання з добрими намірами та надмірна людська активність", пов'язана з деревом. Наслідки зміни клімату, включно з нещодавніми хвилями спеки та посухами, посилили проблеми, з якими дерево неминуче стикається в такому віці.

Мертвий дуб залишиться стояти на своєму місці "як пам'ятник людям і дикій природі", заявила організація. Крім того, по всьому світу висаджені його саджанці.

Легенда свідчить, що розбійник Робін Гуд використовував дупло Великого дуба — отвір, який утворився через грибки, — як схованку.

Дуб мав багато різних назв, а назва Major Oak закріпилася після того, як дерево згадали в книзі, опублікованій у 1790 році майором Гейманом Руком — колишнім солдатом британської армії, який після демобілізації жив у Менсфілд-Вудгаусі, за кілька миль від Шервудського лісу.

Ця книга започаткувала першу хвилю туризму до лісу — до "всесвітньо відомого" дерева.

Легендарна акторка Джуді Денч, відома своєю любов'ю до давніх дубів, а також покровителька й посол організації Woodland Trust, віддала шану Великому дубу.

"Великий дуб понад 1000 років слугував джерелом натхнення для незліченних історій, віршів, картин і людей, водночас він сам буяв життям і був домівкою для величезної кількості різноманітних диких тварин", — сказала вона.

Акторка розповіла, що нещодавно разом із генеральним директором Woodland Trust Дарреном Муркрофтом посадила у своєму саду саджанець дуба зі Шервудського лісу.

Вона закликала всіх, "кого надихнув цей величний дуб або будь‑яке інше стародавнє дерево", звернутися до своїх депутатів і попросити їх посилити правовий захист "цих знакових і життєво важливих елементів нашого національного ландшафту".

Численних туристів приваблювали до шервудського дуба як історії, пов'язані з деревом, так і його зовнішній вигляд: характерні довгі гілки, розлога крона, стовбур із обхватом близько 11 метрів і величезне дупло в ньому. Це була культова пам'ятка Ноттінгемширу.

Колись усередину дуба можна було залізти, але з 1970-х років його огородили парканом.

Королівське товариство захисту птахів вважає, що загибелі дуба могли сприяти встановлені підпори для деяких його великих гілок, хоча цей захід задумувався для захисту й збереження дерева.

В останні кілька років експерти відзначали, що у дуба стало помітно менше листя, а його якість погіршилася.

Останні роботи з порятунку дерева були пов'язані з ґрунтом під ним, який ущільнився через те, що по ньому багато ходили. Через це дощовій воді було складніше проникати в землю, а кореневій системі дерева — отримувати кисень і поживні речовини.

"Бачити загибель такого дерева — завжди неймовірна трагедія, — підкреслив у коментарі ВВС Ед Пайн, старший радник із питань охорони природи організації Woodland Trust. — Великий дуб, мабуть, найвідоміше стародавнє дерево у Великій Британії".

Він висловив сподівання, що фахівці багато навчилися завдяки проведеній тут роботі і зможуть "застосувати ці знання до інших дерев по всій країні".

Дерева, додав він, не помирають від старості, і якби не зміна клімату та 200 років безперервного потоку туристів, які ущільнювали ґрунт, дуб міг би прожити ще сотні років.

Хлоя Райдер, яка керує господарськими маєтками Шервудського лісу Королівського товариства захисту птахів, каже, що причини загибелі дерева "комплексні", але погодилася, що туризм відіграв свою роль.

За її словами, співробітники організації з моменту взяття ділянки під своє управління зробили все можливе, щоб урятувати дерево.

"Це так важливо для Шервудського лісу, — каже вона. — Тепер ми розуміємо, що усвідомили це занадто пізно — на самому останньому етапі його життя. Але ми вже нічого більше не могли зробити, хіба що винайти машину часу".

За словами Пайна, мертве дерево не зникне одразу. Протягом наступних десятиліть воно повільно розкладатиметься, слугуючи в цей час домівкою для багатьох тварин і рослин.

Саймон Парфі, фахівець із мікробіологічного аналізу ґрунту, входив до складу експертної групи, яка доглядала за деревом із 2021 року. За його словами, початкові припущення недооцінили навантаження на ґрунт.

"Хоча команда Великого дуба невпинно працювала над відновленням середовища навколо цього знакового дерева і в окремих місцях бачила обнадійливі ознаки життя — шкода, схоже, вже була надто серйозною, щоб її виправити", — пояснює він.

Він також сподівається, що цей гіркий урок допоможе науковцям у майбутньому краще дбати про інші давні дерева Великої Британії.

"Справжня спадщина Великого дуба тепер — це не лише фольклор, а й майбутнє природоохорони", — вважає він.

Взимку 2024 року Королівське товариство захисту птахів спростовувало чутки про те, що дуб загине, але зазначало, що він пережив багато труднощів. За своє довге життя дерево пережило пожежі, вітри й снігопади, а останнім часом — екстремальні погодні умови, пов'язані зі зміною клімату.

У червні 2025 року природоохоронці намагалися захистити дерево від спеки за допомогою спеціального іригаційного обладнання для поливу коріння.

Рег Гарріс, директор компанії з дослідження дерев, який, за його словами, протягом останніх дев'яти років, зокрема, спостерігав за шервудським дубом на замовлення Королівського товариства захисту птахів, зазначив, що останні п'ять років життя дерева влітку було дуже спекотно й посушливо, особливо у липні 2022 року, коли у Великій Британії зафіксували рекордну температуру +40 °C.

Проте, додав він, "неможливо визначити єдину причину" занепаду дерева.