"Я перетнув Атлантику наодинці, щоб побачити батьків. Усе через пандемію"

Коли країни по всьому світу почали закривати свої кордони через пандемію коронавірусу, тисячі людей опинилися далеко від дому. Аргентинець Хуан Мануель Баєстеро - один з них.

47-річний Баєстеро - мореплавець, серфінгіст та рятувальник найпопулярнішого курорту Аргентини Мар-дель-Плата, перебував у Барселоні, коли спалахнула пандемія.

Там він купив 9-метрове вітрильне судно, що перетворилося на його домівку на воді, і пришвартувався на острові Порту-Санту португальського архіпелагу Мадейра, коли дізнався про закриття кордонів.

Ризикуючи застрягнути там надовго, Баєстеро без жодних вагань вирішив вирушити до Аргентини і перетнути Атлантичний океан на своєму човні.

"А що мені залишалося робити? Лишитися там в ізоляції? Я хотів повернутися додому. Я вже не мав можливості нікуди піти, опинившись там. У Порту-Санту я був один", - розповідає чоловік ВВС Мундо.

Баєстеро непокоївся через своїх літніх батьків - 90-річного Карлоса та 82-річну Нільду, які опинилися у групі ризику через коронавірус.

"Думав про найгірше. Якщо цей вірус не зупинити, це міг бути мій останній шанс побачити їх", - каже він.

Подорож без зупинок

Озброївшись картами морських шляхів, високочастотним радіо, що передає сигнал на 30 км, та автоматичною системою ідентифікації, що вказує на об'єкти поблизу, Байєстеро розпочав свою подорож 24 березня.

"Для мене це не було божевіллям", - каже мореплавець у відповідь на коментарі тих, хто намагався переконати його в тому, що перетинати Атлантику без супутникового зв'язку - божевільна ідея.

Баєстеро мав досвід морських подорожей і ходив під вітрилом Європою у 2010 році. Та якщо тоді він зупинявся у портах, то цього разу вирішив зробити це майже без зупинок через ризик заразитися коронавірусом.

Його маршрут пролягав у 10 тис. км від узбережжя, а єдина зупинка мала б бути у Кабо-Верде, де він планував завантажити на борт кілька каністр з паливом. Але біля порту його зупинив катер поліції і відмовив у в'їзді до країни.

Тож Баєстеро був змушений продовжувати подорож через океан без ресурсу, що вкрай необхідний у надзвичайних ситуаціях.

Чоловік розповідає, що були і складні ситуації, наприклад, коли за ним вночі рухався човен, і це могли бути пірати. Або як переживав штиль на 25-й день подорожі, опинившись посеред океану між Америкою та Африкою. Можливості ввімкнути мотор не було через потребу економити пальне, тож довелося чекати і сподіватися на вітер.

Запас продуктів на борту був обмежений - Баєстеро взяв с собою 160 банок з їжею - рагу з сочевиці, боби з чорізо й тунцем та навіть консервовані фрукти.

"Без зайвого шуму моїм думкам нічого не заважало. Я приліг на ліжко і усвідомив, що дрейфую на поверхні океану, а піді мною глибина у 5 тис. метрів, п'ять кілометрів вниз, і все може піти не за планом", - згадує він.

Чоловік ділиться, що згодом стало складніше бути "замкненим всередині своїх думок" і це позначалося на його психічній рівновазі. Тоді йому допомогла молитва, каже він.

Останнім випробуванням перед прибуттям додому стала хвиля під шість метрів, що накрила судно і пошкодила його. Це сталося біля берегів Бразилії. Та Баєстеро вдалося полагодити судно.

Пункт призначення

До пункту призначення чоловік прибув у червні - на 83-й день подорожі. У яхт-клубі Мар-дель-Плата йому довелося провести ще три дні, доки не були закриті всі санітарні протоколи, що дозволяли виключити можливість зараження Covid-19.

У місті мореплавця зустрічали як героя. Про нього написала місцева преса, а за час подорожі у нього з'явилося багато шанувальників.

Баєстеро дістався домівки напередодні Дня батька, тож святкували вже разом з батьком Карлосом, який і навчив його ходити під вітрилом.

Адаптувала з іспанської Тетяна Кирилюк, Служба моніторингу ВВС

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!