"Танці з Путіним". Як колишня керівниця МЗС Австрії переїхала в Росію та виправдовує війну

Це якийсь сюр. Я сиджу у вітальні петербурзького маєтку XIX століття, а біля моїх ніг на підлозі лежить Вінстон Черчилль. Він міцно спить і навіть похропує.

"Було б непогано, якби час від часу ви його будили".

Таку пораду дає мені ексміністерка закордонних справ Австрії Карін Кнайсль, яка сидить навпроти.

Вінстон Черчилль - її пес породи боксер. Кілька місяців тому він разом із господаркою, її кішками та поні перебрався до Росії.

"Через його хропіння у нас одного разу стався невеликий дипломатичний інцидент, - згадує вона. - Я говорила телефоном зі своїм німецьким колегою. [Колишній міністр закордонних справ Німеччини Хайко] Маас був на гучному зв'язку, і тут Черчилль захропів. Нам довелося розбудити його, щоб не дратувати Берлін. Інакше вони могли подумати, що Відень засинає, коли дзвонить Берлін".

Карін Кнайсль - людина багатостороння: вона і лекторка, і журналістка-фрілансерка, і аналітикиня енергетичного сектора. І ще вона дуже суперечлива постать. Адже саме на весіллі у Карін побував гостем у 2018 році російський президент Володимир Путін.

У 1990-ті вона працювала в австрійському МЗС. У 2017 році вкрай права Австрійська партія свободи номінувала її на посаду міністра закордонних справ у новому коаліційному уряді, хоча Кнайсль і не була членом цієї партії.

Тим часом Австрійська партія свободи підтримувала тісні зв'язки з Кремлем і навіть підписала угоду про співпрацю з партією влади "Єдина Росія".

У 2019 році австрійський уряд розвалився, і Кнайсль залишила міністерську посаду. Вона стверджує, що відтоді "політичний тиск" заважав їй відновити кар'єру в академічній чи діловій сфері, оскільки її вважали надто тісно пов'язаною з Росією.

Критикам Карін було на що послатися. 2020 року Кнайсль почала писати огляди для підконтрольного державі російського ЗМІ RT (раніше - "Росія сьогодні"). Вона стала запрошеною професоркою Московського державного університету міжнародних відносин (МДІМВ). 2021 року російський нафтовий гігант "Роснефть" призначив її до своєї ради директорів (звідки вона вийшла в травні 2022 року).

Нарікаючи на "полювання на відьом" і на те, що вона не в змозі знайти роботу на батьківщині, Карін Кнайсль перебралася спочатку до Франції, а потім до Лівану.

А кілька місяців тому вона знову вирушила в дорогу: цього разу вона переїхала до Росії, де їй запропонували очолити аналітичний центр при університеті Санкт-Петербурга.

Центр розташований у розкішному особняку, де я зараз і перебуваю.

На сайті "Геополітичної обсерваторії з ключових проблем розвитку Росії", як офіційно називається цей центр, ідеться, що до його завдань належить "підготовка об'єктивної аналітики для пошуку рішень щодо викликів глобального розвитку та завдань політики Російської Федерації".

До речі, назву центру вигадала сама Карін.

"Я обрала G.O.R.K.I, за першими літерами назви Geo-Political Observatory for Russia's Key Issues", - каже вона.

"Але ви не можете не розуміти, що для колишнього міністра закордонних справ Австрії приїхати до Росії в момент, коли ця країна влаштувала нічим не спровоковане повномасштабне вторгнення в Україну, це більш ніж спірне рішення? - запитую я. - Хіба немає небезпеки в тому, що, перебуваючи тут, ви легітимізуєте це вторгнення, саму війну і внутрішні репресії, які зараз тут відбуваються?"

"Ну, поки що я не помічала якихось репресій у моєму найближчому оточенні, - відповідає вона. - Я можу працювати тут в умовах академічної свободи, якої мені бракувало, коли я ще викладала в різних університетах Євросоюзу".

Я нагадую Карін, що лише кілька днів тому у цьому самому місті молоду жінку на ім'я Саша Скочиленко відправили до в'язниці на 7 років лише за те, що вона замінила цінники у супермаркеті на антивоєнні гасла. І це лише один із нещодавніх прикладів хвилі репресій, що накрила Росію.

"Ну, а я тут до чого? - відповідає вона. - Я щойно докладно пояснила ситуацію, яку мені довелося пережити. Погляньмо на це з іншого боку: чому Карін Кнайсль забороняли працювати? В чому моя провина? Я справді дуже вдячна за можливість працювати [у Росії]".

Тим часом хропіння Вінстона Черчилля стає все гучнішим. Так, що його вже ловить мій мікрофон. Вперше за всю свою журналістську кар'єру я мушу перервати інтерв'ю, щоб розбудити собаку.

Карін Кнайсль вперше потрапила до заголовків усіх провідних газет світу у 2018 році.

У березні того року на вулицях Великої Британії застосували нервово-паралітичну речовину "Новичок". Метою нападу в Солсбері стали колишній російський подвійний агент Сергій Скрипаль та його дочка Юлія. Вони вижили. Проте речовиною випадково отруїлася британка Дон Стерджес, яка померла.

Євросоюз погодився з думкою британського уряду, що відповідальність за застосування "Новичка" з "великим ступенем ймовірності лежить на Росії". Після цього з європейських країн вислали багато російських дипломатів (Москва заперечує свою причетність до цієї справи).

А лише через три місяці Карін Кнайсль запрошує на своє весілля, заплановане на літо, російського президента Володимира Путіна.

І справді, у серпні 2018 року кремлівський лідер прибув на весілля з букетом квітів, розцілував наречену та подарував їй та її нареченому купу подарунків, зокрема самовар, картину та пару сережок.

А потім російський президент та австрійська міністерка закордонних справ станцювали вальс, наприкінці якого Карін на знак вдячності зробила глибокий кніксен.

Під час інтерв'ю програмі ВВС HARDtalk на початку цього року Карін Кнайсль, яка тоді ще жила в Лівані, запитали, чи погодилася б вона на танець із Путіним сьогодні, знаючи, що Міжнародний кримінальний суд видав ордер на його арешт за підозрою у воєнних злочинах.

"Так, - відповіла вона, - який стосунок має одне до іншого? Я не збираюся обговорювати всі ці ордери на арешт за звинуваченням у воєнних злочинах, бо у високопоставлених політичних колах вистачає воєнних злочинців".

Коли я ставлю питання про весілля 2018 року, вона заводить пісню, яка дуже далека від весільних дзвонів.

"Це так нудно, – каже вона роздратовано. - Все це було майже шість років тому, я тоді була міністеркою закордонних справ і так - танцювала з президентом Путіним. Але я багато чого робила в житті до і після цього, тож, чесно кажучи, це нудно, дуже нудно".

"Нудно що - говорити про весілля?"

"Так. Є набагато цікавіші теми для обговорення".

"І ми їх обов’язково обговоримо. Але у вас немає жодного жалю?"

"Я вважаю це нудним, та й собака заснув і хропе, бо знає цю історію напам'ять".

Вона має рацію. Вінстон Черчилль знову задрімав. Я, правда, сумніваюся, що його зморило від питання про Путіна та весілля, але хто може знати це напевно...

Натомість мені достеменно відомо, що Карін Кнайсль думає про тиск, який Захід чинить на Росію.

Вона переконана, що європейські лідери починають усвідомлювати неефективність санкцій щодо Росії.

"На мою думку, це зворушливо, що багато хто тепер визнає, що санкції не працюють, - каже вона мені. - Багато хто змушений визнати, що санкції щодо Росії не принесли бажаних результатів".

"А якщо поглянути на те, що всі європейські чиновники говорять останні півтора року, то вони вимагають зміни режиму в Росії - але послухайте: як з позиції Росії можна вести переговори з людьми, які вимагають, щоб ви були зруйновані?"

Я звертаю увагу на фотографії за її спиною. Серед них Карін Кнайсль із Сергієм Лавровим та з Володимиром Путіним.

"Виходячи з досвіду ваших зустрічей з Володимиром Путіним, як ви думаєте, що він за людина?" - питаю я.

"Він найосвіченіший джентльмен, з акцентом на "джентльмен", а я зустрічала багатьох, - відповідає Карін. - У тому сенсі, в якому пише про справжнього джентльмена Джейн Остін у "Гордості та упередженні", він відповідає цьому стандарту".

"Але ми спостерігаємо хвилю репресій у Росії та вторгнення в Україну, - кажу я, - а це важко розцінити як джентльменську поведінку".

"Що ж, - відповідає мені Карін, - і Тоні Блер, і Девід Кемерон, вони зі своїми урядами вели військові дії".

Карін Кнайсль будує у Росії нове життя. Але чи може вона собі уявити, що колись повернеться до Австрії?

"В Австрії лунають голоси з вимогою позбавити мене громадянства, оскільки зараз я працюю у російському університеті, - каже вона. - Мене звинувачують у корупції, державній зраді, у тому, що, якщо вірити Вікіпедії, я 30 років працюю на КДБ. Весь цей бруд і брехня руйнує життя. І я не хочу повертатися до Австрії доти, доки моя репутація не буде відновлена під час численних судових позовів".

"Ви кажете, що в Австрії є ті, хто звинувачує вас у державній зраді та в …"

"І в тому, що я російська шпигунка".

"Але ви розумієте, що певною мірою…"

"Ні, в жодному разі, - обриває мене Кнайсль, - я цього не розумію. Це все брудні інсинуації".