Як польська преса оговтується від "орденопаду Білих Орлів" у стосунках Польщі та України

Польська преса останніми днями багато пише про історію з позбавленням Володимира Зеленського ордена Білого Орла, що перетворилася на багатовимірний політичний конфлікт, у якому переплелися внутрішня боротьба в Польщі, історичні суперечності з Україною та ширший геополітичний контекст російсько-української війни.

Попри те, що формально йдеться про символічну державну відзнаку, у польському медіапросторі ця подія швидко перетворилася на лакмусовий папірець для різних політичних таборів, які трактують її по-різному - від "вимушеної реакції на українські дії" до "небезпечної помилки, що грає на руку Кремлю".

Критика дій Навроцького

У великому інтерв'ю Gazeta Wyborcza із соціологом Пшемиславом Садурою та публіцистом Славоміром Сєраковським вони різко критикують рішення президента Кароля Навроцького позбавити Володимира Зеленського Ордена Білого Орла.

Вони вважають, що рішення Навроцького є не захистом історичної пам'яті Польщі, а проявом популізму та боротьби за прихильність правого електорату.

На їхню думку, від цього виграє насамперед Росія, тоді як польсько-українські відносини зазнають серйозної шкоди.

Садура каже, що рішення Навроцького не стало несподіванкою, оскільки його підтримує значна частина польського суспільства, а сам президент давно демонстрував подібну лінію.

Сєраковський висловлюється ще гостріше - він називає президента людиною, яка пожертвувала стратегічним польсько-українським союзом заради короткострокової політичної популярності.

Автори також зазначають, що після того, як Зеленський та інші українські президенти повернули польські нагороди, сам орден Білого Орла частково втратив свій символічний престиж.

Співрозмовники видання прогнозують кілька негативних наслідків рішення польського президента - можливі нові кроки у відповідь з боку України, погіршення польсько-українських відносин, політичні труднощі для уряду Дональда Туска та використання конфлікту російською пропагандою.

Садура та Сєраковський також звертають увагу на різке зростання негативного ставлення до українців у польському суспільстві.

На їхню думку, після початкової хвилі солідарності у 2022 році польські настрої поступово повернулися до рівня, який існував ще до повномасштабної війни, і значну роль у цьому відіграли російська інформаційна війна та дезінформація.

Обидва співрозмовники переконані, що Кремль активно використовує тему України для розпалювання польських внутрішніх конфліктів.

Вони стверджують, що антиукраїнський контент масово поширюють боти та дезінформаційні мережі, а польська влада запізнилася зі створенням системи протидії інформаційним операціям.

При цьому Садура та Сєраковський наголошують, що польська влада не пояснювала суспільству економічний внесок українців і не відповідала на побоювання людей щодо роботи, соціальних виплат і житла, зазначають вони - і як наслідок цю тему почали активно використовувати праворадикальні політики.

Загальний висновок інтерв'ю полягає в тому, що рішення Навроцького розглядається не як питання історичної справедливості, а як наслідок радикалізації польської політики.

Співрозмовники видання вважають, що суперечка навколо ордена є симптомом ширшої тенденції - посилення антиукраїнських настроїв, поширення популізму та впливу російської дезінформації.

На їхню думку, це створює ризики як для двосторонніх відносин Польщі й України, так і для безпеки самої Польщі.

"Подарунок для Кремля"

В іншій авторській колонці у Gazeta Wyborcza журналіст та публіцист Вацлав Радзівінович пише, що рішення Польщі позбавити Володимира Зеленського ордена Білого Орла стало інформаційним подарунком для Кремля.

Автор згадує поширену в Польщі фразу, що "у Кремлі відкрили шампанське" через конфлікт між Варшавою та Києвом - однак, на його думку, ситуація набагато серйозніша, адже російська влада не просто радіє, а свідомо використовує польські висловлювання як інструмент своєї пропаганди.

Радзівінович пише, що історія з орденом дозволяє російській владі показувати своїм громадянам: навіть Польща нібито визнає, що в Україні існує проблема "неонацизму".

Як приклад він наводить слова Кирила Дмитрієва, наближеного до Путіна чиновника, який після рішення Навроцького заявив, що "Польща нарешті побачила прихильників нацизму в Україні".

Наприкінці статті автор доходить висновку, що внутрішньополітична боротьба в Польщі фактично стала інформаційною підтримкою російської влади.

На його думку, поки польські політики сперечаються між собою через історичні питання й намагаються здобути підтримку виборців, Кремль перетворює їхні слова на елемент власної пропаганди та використовує їх для виправдання війни проти України перед російським суспільством.

Муссоліні, Катерина ІІ та Шредер - одіозні кавалери ордену

У ще одній колонці історик Бартош Конєчка розглядає рішення позбавити Зеленського ордена Білого Орла як серйозну політичну помилку, яка, на його думку, була продиктована внутрішньополітичною боротьбою, а не державними інтересами.

Автор вважає, що рішення Кароля Навроцького стало демонстративним політичним жестом, покликаним сподобатися виборцям крайніх правих сил. На його думку, через це Польща пожертвувала стратегічно важливими відносинами з Україною.

Він зазначає, що після позбавлення Зеленського нагороди українські посадовці, зокрема міністр закордонних справ Андрій Сибіга, голова ОП Кирило Буданов та посол України у Польщі Василь Боднар, також повернули польські відзнаки.

На думку автора, це призвело до різкого охолодження відносин між Варшавою та Києвом.

Він також нагадує, що серед кавалерів ордену досі залишаються багато суперечливих постатей, зокрема російська імператриця Катерина II, яка брала участь у поділах Польщі, італійський диктатор Беніто Муссоліні та колишній канцлер Німеччини Герхард Шредер, якого автор називає проросійським політиком.

На цьому тлі, пише він, виглядає парадоксально, що саме президент України, яка веде війну проти Росії, став першим об'єктом такого рішення.

Водночас на такі закиди вже відреагували у канцелярії польського президента.

Міністерка канцелярії Агнешка Єнджак зазначила, що Муссоліні та Катерина ІІ вже померли, а Польща не скасовує орден посмертно.

За її словами, колишній канцлер Німеччини Шредер "ніколи не ображав польську націю так відкрито, як це зробив український президент, хоча його діяльність на підтримку путінської Росії має бути засуджена як шкідлива для Польщі та Європи".

"Суть справи полягає, зрештою, в умисній образі з боку українського лідера на адресу нації, яка протягом останніх чотирьох років довела, що є найкращим другом України. Не вшановують убивць предків тих, хто допоміг тобі, коли йшлося про життя і смерть", - зазначила вона.

Адресат - польське суспільство, а не Київ

Тим часом у статті Dziennik Gazeta Prawna рішення про позбавлення Зеленського ордена Білого Орла розглядають насамперед як елемент внутрішньої політики Польщі, а не як інструмент зовнішньополітичного тиску.

Автор підкреслює, що адресатом цього кроку є передусім польське суспільство і його електоральні настрої, а не Київ.

У тексті йдеться, що польська політика щодо України з 2022 року пройшла емоційну еволюцію: від хвилі солідарності на початку повномасштабної війни до поступового зростання критичних і навіть негативних настроїв.

На думку автора, рішення про відкликання ордена вписується саме в цю логіку емоційної політики, де дедалі більшу роль відіграє реакція виборців і короткострокові політичні вигоди.

Окремо наголошується на символічному характері самого кроку. Позбавлення найвищої державної нагороди, за логікою автора, має мінімальний практичний вплив на відносини з Україною, але є потужним сигналом для внутрішньої аудиторії. У цьому контексті рішення трактується як інструмент політичної комунікації, а не як зовнішньополітична дія.

Автор також нагадує про унікальність самого ордену Білого Орла як найвищої польської нагороди і підкреслює, що випадки його позбавлення в історії є вкрай рідкісними, фактично безпрецедентними. Саме тому нинішній крок оцінюється як політично і символічно вагомий.

Стаття містить критичний висновок: зовнішня політика, побудована на емоціях і внутрішній виборчій логіці, може приносити короткострокові політичні вигоди, але створює ризики для довгострокових міжнародних відносин.

У випадку з орденом, наголошує автор, йдеться насамперед не про Україну чи саму нагороду, а про спосіб, у який польська політика реагує на суспільні настрої.

В іншому тексті цього ж видання ситуація описується як своєрідна "гра" між президентом, урядом і українською стороною.

Автор підкреслює, що дії Кароля Навроцького слід розуміти в ширшому контексті - як взаємодію між президентом, урядом і опозицією, а також як реакцію на очікування виборців, зокрема правого електорату.

У тексті наголошується, що ситуація має багаторівневий характер і фактично розгортається одночасно на кількох площинах: у відносинах із Володимиром Зеленським, у взаємодії з Дональдом Туском і всередині польського політичного поля.

Важливим елементом також є інституційний вимір: рішення президента потребує контрасигнатури (або затвердження) прем'єра, що переводить конфлікт у площину внутрішньої політики та взаємодії ключових державних інституцій. Хоча після того, як Зеленський послав орден поштою, це вже не нестільки актуально.

Поступовий процес

Водночас видання Rzeczpospolita подає історію навколо позбавлення Володимира Зеленського ордена Білого Орла в іншому тоні - як процес, що розвивався поступово, а не як раптове політичне рішення.

Автор підкреслює, що після присвоєння українським військовим підрозділам назви, пов'язаної з УПА, польська сторона не одразу перейшла до санкційних кроків, а залишила Києву кілька тижнів для можливої зміни позиції.

Лише після того, як цього не сталося, Кароль Навроцький оголосив про відкликання нагороди.

У матеріалі зазначають, що в цей період відбувалися як офіційні, так і неформальні контакти між Варшавою та Києвом, зокрема візит Кирила Буданова, який не приніс результату.

Польська сторона, за версією джерел у президентському палаці, свідомо не поспішала з рішенням, щоб дати Зеленському можливість уникнути внутрішньополітичних ускладнень і водночас продемонструвати міжнародним партнерам виваженість і дипломатичність.

Після оголошення рішення Зеленський і низка українських посадовців повернули польські нагороди, а Київ розцінив крок як стратегічну помилку.

Водночас у статті наводиться позиція оточення Навроцького, згідно з якою Україна фактично не скористалася часом для компромісу, оскільки внутрішньополітичні міркування переважили над прагненням уникнути конфлікту з Польщею.

Автор також звертає увагу на внутрішньопольський контекст: частина польських політиків критикувала затягування рішення, хоча опитування показували його значну суспільну підтримку.

Ризики антиукраїнських настроїв

Водночас інша стаття у виданні Rzeczpospolita подає звернення польських підприємців і бізнес-організацій із закликом припинити загострення суперечок між Польщею та Україною.

Вони попереджають, що подальша ескалація політичних і економічних конфліктів може серйозно нашкодити двостороннім відносинам і зруйнувати "капітал довіри", який вибудовувався від початку повномасштабної російської агресії проти України.

Підприємці підкреслюють, що економічна співпраця з Україною є важливою для польського бізнесу, особливо в контексті майбутньої відбудови України та вже наявних торговельних зв'язків.

Вони застерігають, що загострення суперечок - зокрема навколо аграрної торгівлі та регуляторних питань - може призвести до втрати інвестиційних можливостей і послаблення позицій польських компаній у регіоні.

У матеріалі також наголошують, що стабільні відносини з Україною є не лише політичним питанням, а й довгостроковим економічним інтересом Польщі. Тому бізнес закликає до деескалації напруги та повернення до прагматичної співпраці, заснованої на взаємній вигоді.

Своєю чергою, колишній президент Польщі Александр Квасневський у розмові з журналом Polityka також попередив про можливі наслідки зростання антиукраїнських настроїв у Польщі та політичного використання теми українців.

Він зазначив, що в країні вже існує сильний антиукраїнський наратив, який частково підживлюється втомою від війни та окремими скандалами, що викликають суспільне роздратування.

За його словами, близько 1,5 млн громадян України в Польщі є критично важливими для економіки, особливо в умовах демографічного спаду та нестачі робочої сили.

Він підкреслив, що масовий від'їзд українців - наприклад, у разі посилення антиукраїнської політики - призвів би до серйозних проблем у сфері послуг, охорони здоров'я, догляду за літніми людьми та будівництва.

Квасневський також застеріг політичні сили від використання антиукраїнських настроїв у передвиборчій боротьбі, наголошуючи, що це може мати довгострокові негативні наслідки.

Він назвав присутність українців у Польщі важливим ресурсом і закликав до більш відповідального, раціонального обговорення міграційної політики та відносин з Україною, зокрема в контексті майбутньої євроінтеграції України.

Україна "обрала конфлікт"

Зовсім іншу тональність має інтерв'ю на Polsat News, де колишній віцепрем'єр Яцек Сасін трактує ситуацію як наслідок дій української сторони.

У цій версії Україна "обрала конфлікт" із Польщею, не врахувавши чутливості польської історичної пам'яті, а рішення про позбавлення ордена подається як "вимушена реакція" на українські кроки.

Сасін вважає, що Україна нібито свідомо не демонструє готовності до деескалації і, навпаки, "обрала конфлікт" із Польщею, про що, на його думку, свідчать як публічні заяви українського керівництва, так і символічні кроки - зокрема повернення польських державних нагород.

Сасін підкреслює, що, попри стратегічну підтримку України з боку Польщі у війні з Росією, це не означає автоматичної згоди на всі історичні чи політичні рішення Києва.

Він повторює тезу про те, що Варшава має право реагувати на дії, які вважає неприйнятними, і проводить межу між підтримкою України у війні та оцінкою її внутрішньої історичної політики. Водночас він визнає, що для Польщі існування незалежної України є кращим сценарієм, ніж посилення Росії, тому повного розриву чи відмови від допомоги не розглядає.

Окремо він коментує відповідальність за нинішнє загострення, перекладаючи ініціативу ескалації переважно на українську сторону і стверджуючи, що від неї бракує сигналів про бажання пом'якшити конфлікт.

Що каже Зеленський

Своєю чергою, президент України Володимир Зеленський прокоментував ситуацію довкола ордену Білого Орла в інтервʼю ТСН.

Він заявив, що президент Польщі Кароль Навроцький пішов на ескалацію щодо позбавлення його ордена Білого Орла через внутрішньополітичну боротьбу.

"Я бачу в цьому виключно електоральний процес. У них у 2027 році вибори прем'єр-міністра. Президент Кароль бореться за прем'єрське крісло, щоб його партія виграла у прем'єра Туска. Ми тут ні до чого, це їх внутрішнє питання", - зазначив Зеленський.

Він також заявив, що дії Навроцького в політиці щодо України нагадують підхід експрем'єра Угорщини Віктора Орбана.

"Ми з поляками не можемо бути не партнерами або не друзями, тому що ми – сусіди. Якщо ти не партнер, не друг – то хто ти? Потім це перетворюється, з роками, з десятиліттями, на те, що у нас із рускімі – неповагу, агресію, радикалізацію суспільства. У те, що робив Орбан", – зазначив Зеленський.

"Після того, як він ухвалив це рішення, це означає, що він продовжує політичну боротьбу всередині своєї держави за рахунок підняття настроїв, ненависті до українців – те, що робив Орбан. Погана історія, вважаю, що вона закінчиться погано", – також додав він.

Зеленський також заявив, що після заяв президента Польщі про наміри відкликати орден представники України намагалися владнати суперечку і пояснити позицію Києва - але це не мало результату.

За його словами, очільник ОП Кирило Буданов та його заступник Сергій Кислиця відправилися у Варшаву, аби донести позицію України та залагодити ситуацію. Там вони поспілкувалися і з канцелярією президента, і з командою прем'єр-міністра Дональда Туска.

Однак успіху вони не мали, повернулись з відчуттям, що Навроцький таки забере орден, розповів Зеленський.

"Я запропонував президенту Польщі зустрітись. Я сказав, що давайте проведемо конференцію. Президент Польщі робить наступний крок – каже, що Україні не місце у Європі, тому що це погано для польського фермера. Він це говорить для чого – щоби потім тиснути на Туска", - також зазначив він.

Зеленський також наголосив, що зараз саме Україна захищає Польщу і Європу від агресії з боку Росії, а не навпаки.