Якими будуть люди майбутнього

Чи продовжує людина еволюціонувати? Якими будуть наші нащадки через тисячі років - вищими чи нижчими, з іншою зовнішністю? А може, колись дітей буквально створюватимуть "на замовлення", редагуючи їхні гени ще до народження?

З розвитком цивілізації багато чинників природного добору, які століттями формували людський вид, втратили своє значення. Сучасна медицина, санітарія та стабільний доступ до їжі значно послабили вплив хвороб, голоду і суворих умов довкілля.

Втім, за словами антрополога й еволюційного генетика британського університету Англії Раскіна доктора Джейсона Годжсона, людська еволюція триває й сьогодні - і в цьому "немає жодних сумнівів".

"Ми знаємо це, тому що деякі гени стають поширенішими в окремих популяціях. Щоправда, такі зміни відбуваються протягом багатьох поколінь, тому ніхто не зможе побачити еволюцію протягом власного життя", - пояснює науковець.

Як змінюється людина

За словами палеоантропола Бріани Побінер з Національного музею природознавства (США), одним з найважливіших чинників недавньої людської еволюції стало харчування.

"Сьогодні приблизно третина населення Землі здатна перетравлювати молоко в дорослому віці, - каже вона. - А ще 5–10 тисяч років тому це майже нікому не вдавалося. За еволюційними мірками це надзвичайно швидкі зміни".

Так сталося після того, як люди почали розводити молочну худобу. У часи голоду ті, хто міг засвоювати молоко, багате на білки й жири, мали більше шансів вижити й передати цю особливість своїм дітям. У результаті, пояснює Побінер, відповідні гени "поширилися дуже швидко".

Не менший вплив на еволюцію мало й довкілля.

Коли тисячі років тому наші предки почали розселятися з Африки в різні куточки світу, вони потрапили в зовсім інші кліматичні умови. Згодом це призвело до появи нових фізичних рис.

Наприклад, у регіонах, де менше сонячного ультрафіолету, поширилася світліша шкіра. Вона допомагає організму ефективніше виробляти вітамін D.

За словами Годжсона, такі відмінності виникали тому, що "людські популяції поступово віддалялися одна від одної". Але згодом ситуація змінилася.

"Тепер ми знову змішуємося - завдяки міграції, глобалізації та багатьом іншим процесам", - каже він.

На перший погляд може здатися, що це поступово стирає біологічні відмінності між людьми. Насправді все значно складніше.

Годжсон досліджує явище, яке називають асортативним добором партнера (assortative mating) - коли люди схильні обирати пару, схожу на себе.

За словами вченого, така закономірність може "суттєво посилювати" дію природного добору, допомагаючи окремим ознакам швидше поширюватися серед населення.

Один з найвідоміших прикладів - зріст. Дослідники давно помітили: що вища людина, то більша ймовірність, що її партнер або партнерка також будуть високими.

"Зріст, вага, особливості будови обличчя та багато інших ознак демонструють асортативність в одних групах населення, але не в інших. Зрештою це впливає на поширення певних генів", - пояснює він.

Частково це пов'язано з соціальними й культурними чинниками. Наприклад, люди нерідко одружуються в межах своєї етнічної групи. Але й ці тенденції поступово змінюються.

"На еволюцію людини постійно впливає величезна кількість чинників", - каже Годжсон.

Не все, що змінює тіло, змінює еволюцію

Втім, далеко не кожна зміна нашого організму передається наступним поколінням.

"Якщо ви регулярно ходите до спортзалу й нарощуєте м'язи, це зовсім не означає, що ваші діти успадкують "гени великих м'язів", - каже Бріана Побінер.

Сьогодні людина може змінити безліч особливостей своєї зовнішності: від прикусу до пластичних операцій. Але все це відбувається під впливом особистих бажань і моди, а не природного добору.

За даними Міжнародного товариства естетичної пластичної хірургії (ISAPS), у 2024 році в світі виконали майже 38 мільйонів хірургічних і нехірургічних косметичних процедур. Це на 40% більше, ніж у 2020 році.

Тому сьогодні людина може виглядати зовсім не так, як це визначають її гени, каже Томас Майлунд, колишній доцент біоінформатики Орхуського університету (Данія).

Коли гени можна буде "переписати"

У майбутньому люди, можливо, зможуть змінювати не лише свою зовнішність, а й власні гени.

Для цього вчені вже використовують технологію CRISPR, яка дає змогу редагувати ДНК. Вона працює як дуже точні молекулярні ножиці: знаходить потрібну ділянку ДНК і змінює її.

Сьогодні CRISPR уже застосовують для лікування деяких спадкових хвороб, зокрема окремих захворювань крові.

Якщо ця технологія колись стане достатньо безпечною й доступною, люди зможуть змінювати деякі спадкові ознаки не через багато поколінь, а одразу.

А якщо змінити гени в сперматозоїдах або яйцеклітинах, ці зміни передаватимуться й дітям.

Втім, до цього ще далеко. Технологія поки що не гарантує повної безпеки й може мати непередбачувані наслідки. Крім того, вона викликає чимало етичних суперечок: від ідеї так званих "дизайнерських дітей" до ризику посилення дискримінації людей з інвалідністю.

"Сьогодні майже всі погоджуються, що застосовувати такі технології до людини не можна - це було б абсолютно неетично", - каже Джейсон Годжсон.

Водночас він припускає, що через кілька тисяч років позиція людей може змінитися.

"Може настати час, коли неетично буде не редагувати геном, адже це дозволить повністю позбутися спадкових захворювань", - вважає вчений.

Якщо такі технології стануть звичними, батьки, можливо, зможуть обирати не лише здоров'я майбутньої дитини, а й деякі риси її зовнішності.

"Гадаю, майбутнє людської еволюції зрештою опиниться в руках самих людей. Але до цього ще дуже далеко", - розмірковує Годжсон.

Поки що, додає він, "сподіваюся, я не доживу до цього".

Чи може людина стати новим видом?

Томас Майлунд каже, що передбачити, який вигляд матимуть люди майбутнього, неможливо. Адже ми не знаємо, як зміниться довкілля, а саме воно багато в чому визначає напрям еволюції.

Якщо зазирнути на сотні тисяч або навіть мільйони років уперед, не можна виключати, що люди взагалі стануть новим біологічним видом.

Мільйон років тому на Землі жили представники виду Homo erectus. А Homo sapiens, до якого належимо ми, з'явився лише близько 300 тисяч років тому.

"Зачекайте ще мільйон років - і наші нащадки відрізнятимуться від нас приблизно так само, як Homo erectus відрізняється від сучасної людини", - каже Майлунд.

Водночас, за його словами, ця різниця може бути не такою разючою, як здається.

"Я не впевнений, що ми одразу сприйняли б Homo erectus як істоту, яка кардинально відрізняється від нас", - зазначає вчений.

Є й інший сценарій. Якщо колись частина людства переселиться, наприклад, на Місяць або Марс, люди можуть поступово почати еволюціонувати різними шляхами.

"На Місяці гравітація набагато слабша. На Марсі - теж. Організму доведеться до цього пристосовуватися", - пояснює Майлунд.

Але щоб з часом виник новий біологічний вид, мешканці інших планет мають бути повністю ізольовані від жителів Землі протягом дуже багатьох поколінь.

Та, можливо, головне питання майбутнього зовсім не в тому, як нас змінить природа.

Якщо люди навчаться самі змінювати власні гени, то, як вважає Майлунд, "справжнє питання звучатиме вже не "Що біологія зробить із нами?", а "Що ми самі вирішимо зробити?".