Саміт НАТО в Анкарі: що скажуть про Україну на тлі обстрілів Києва і розколу між США і Європою

7-8 липня в Анкарі відбудеться 36-й саміт НАТО. Альянс підходить до нього в умовах найглибшої кризи за всю свою новітню історію - на тлі війн, що тривають в Україні та на Близькому Сході.

ВВС розповідає, хто приїде до Туреччини, чого очікувати від цієї зустрічі та чому президент країни-господарки Реджеп Таїп Ердоган назвав її "вирішальною для історії Альянсу".

Розбіжності між США та Європою лише поглибилися

Минулорічний саміт НАТО в Гаазі - перший після повернення Дональда Трампа до Білого дому - пройшов у напруженій атмосфері. Тоді європейські лідери разом з генеральним секретарем Альянсу Марком Рютте намагалися зробити все, щоб знайти спільну мову з президентом США, який скептично ставиться до НАТО.

Ця стратегія спрацювала: країни-члени домовилися про збільшення оборонних витрат до 5% ВВП.

Тоді здавалося, це допоможе здолати кризу у відносинах між США та європейськими союзниками. Але за рік стало зрозуміло: розбіжності лише поглибилися.

Взимку Трамп знову заявив про претензії США на Гренландію, що належить Данії - члену НАТО.

Невдовзі після цього США та Ізраїль, не погодивши свої дії з союзниками, почали воєнну операцію на Близькому Сході, що викликало відкрите невдоволення в Європі.

Вашингтон також підтвердив намір скоротити свою військову присутність на континенті.

Розбіжності є і щодо підтримки України у війні, розв'язаній Росією.

А з огляду на те, що саме США є найпотужнішою державою НАТО, ці суперечності все більше сприймають як загрозу єдності самого Альянсу.

"У 2025 році очікування були стриманими. Але тоді в Європі ще сподівалися, що дипломатичні реверанси, урочисті церемонії, готовність узяти на себе більшу частину оборонних витрат і нові контракти на закупівлю зброї допоможуть знизити напруженість у відносинах через Атлантику й допоможуть Альянсу пережити другий президентський термін Дональда Трампа", - каже старша дослідниця Фонду Карнегі Софія Беш.

За її словами, тепер цих ілюзій майже не залишилося.

Якщо раніше в Європі ще сподівалися переконати Вашингтон зберегти військову присутність на континенті, то тепер головне завдання - мінімізувати наслідки її можливого скорочення.

Як пише дослідниця американської Ради з міжнародних відносин Ліана Фікс, до початку війни з Іраном союзники по НАТО сподівалися, що саміт в Анкарі буде присвячений насамперед успіхам у нарощуванні оборонних витрат. Однак війна змінила порядок денний і зруйнувала ці очікування.

Реакція частини європейських союзників на кризу в Ормузькій протоці викликала різке невдоволення Дональда Трампа. Він вважав, що Європа підвела Сполучені Штати. Зокрема, Іспанія та Австрія закрили свій повітряний простір для американських літаків, які брали участь в операції, а Італія відмовилася надати свою військову базу.

Суперечка набула такого масштабу, що переросла в дипломатичний скандал і публічну перепалку між Трампом та прем'єр-міністеркою Італії Джорджею Мелоні. Примітно, що під час інавгурації президента США у 2025 році вона була єдиною європейською лідеркою серед гостей.

"Цей розкол не мине безслідно для саміту. У найкращому разі європейським союзникам вдасться зберегти робочі відносини з президентом США Дональдом Трампом - як це було під час саміту G7 у Франції. Це може хоч на певний час уберегти їх від несподіваних рішень про скорочення чи передислокацію американських військ", - пише Фікс.

Про те, що саміт в Анкарі відбуватиметься в непростій атмосфері, свідчать і заяви його учасників. Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган назвав зустріч "вирішальною для історії Альянсу".

"Останні події в нашому регіоні та світі ще більше посилили значення саміту в Анкарі. Сьогоднішній світ уже не той, у якому створювали НАТО. Настала нова епоха, і місце Альянсу в ній також змінилося", - сказав Ердоган.

Важливість саміту підкреслив і державний секретар США Марко Рубіо. За його словами, ця зустріч може стати "найважливішою в історії НАТО".

"Є питання, які ми маємо прояснити і владнати", - сказав він.

В Анкарі чекають на Трампа і Зеленського

На тлі розбіжностей між США та Європою участь Дональда Трампа в саміті до останнього залишалася під питанням.

"Головне завдання Туреччини - зробити цей саміт успішним. А це насамперед залежить від того, чи приїде Дональд Трамп, який скептично ставиться до НАТО", - каже колишній турецький дипломат, нині співробітник Фонду Карнегі Альпер Джошкун.

Зрештою цього вдалося досягти - Трамп підтвердив свою участь.

Схоже, не останню роль у цьому відіграв і господар саміту.

Трамп заявив, що багато в чому вирішив приїхати до Анкари "з поваги" до президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана. За його словами, якби зустріч відбувалася в іншій країні, він, найімовірніше, пропустив би її.

Не останню роль у рішенні Трампа приїхати до Анкари відіграв і генеральний секретар НАТО Марк Рютте, якого нерідко називають людиною, що вміє знайти підхід до президента США.

Про свою участь у саміті Трамп оголосив під час спільної пресконференції з Рютте, який наприкінці червня приїжджав до Вашингтона. Як писала New York Times, президент США почав перераховувати свої претензії до НАТО, Рютте розгорнув заздалегідь підготовлені графіки й діаграми, які, на його думку, свідчили про те, наскільки Альянс зміцнів за президентства Трампа.

Для Рютте це вже звична роль. Попри все помітніші розбіжності між США та їхніми союзниками, він і далі наполягає: саме тиск Білого дому змусив європейські країни значно швидше збільшити оборонні витрати.

На торішньому саміті в Гаазі Рютте навіть назвав Трампа "татусем". Після цього журналісти запитували генсека, чи не вважає він такі слова принизливими, але той відповів, що ні.

Як і торік у Гаазі, формат саміту в Анкарі також підлаштували під звички президента США, пише AFP. Зустріч навмисно зробили максимально короткою: увечері 7 липня лідери зберуться на вечерю, до якої має приєднатися Трамп, а вже наступного дня проведуть єдине спільне засідання.

Участь президента України Володимира Зеленського також до останнього залишалася під питанням.

Зрештою він підтвердив, що приїде до Анкари.

Схоже, цього разу український лідер вирушає до Анкари з дещо більшим оптимізмом, ніж торік до Гааги.

Лише за кілька тижнів до саміту НАТО у Франції відбулася зустріч лідерів G7. Її учасники, зокрема й США, підтвердили "непохитну підтримку України", домовилися збільшити постачання систем ППО та далекобійного озброєння, а також посилити тиск на російську економіку.

У Москві це різко розкритикували. Помічник президента Росії Юрій Ушаков заявив, що європейські країни нібито намагаються зробити все, аби "домовленості", досягнуті Путіним і Трампом в Анкориджі, були забуті та, за його висловом, "перебиті присмаком Евіана", де проходив саміт G7.

Невдоволення позицією США висловив і очільник МЗС Росії Сергій Лавров. Водночас президент Росії Володимир Путін минулого тижня заявив, що не впевнений, чи справді Трамп змінив свою позицію.

Як випливає із заяв російського керівництва, Москва прагне відновити переговори щодо України за посередництва США. Таких зустрічей не було з зими. Водночас європейські країни також наполягають на участі в переговорному процесі - і це викликає невдоволення Кремля.

У День незалежності США, 4 липня, Путін зателефонував Трампу. За словами Ушакова, під час розмови вони, зокрема, обговорили майбутній саміт НАТО та питання врегулювання війни в Україні. Це вже не вперше, коли Путін телефонує Трампу напередодні його зустрічей з Володимиром Зеленським або європейськими лідерами.

Після цього з Трампом поговорив і президент України.

На відміну від Путіна, Зеленський вже незабаром ймовірно матиме нагоду поспілкуватися з американським президентом особисто - в Анкарі.

Про що союзники хочуть домовитися?

Найважливіші дискусії навколо підсумків саміту НАТО починаються ще до його відкриття. Головне завдання - погодити текст підсумкового комюніке, яке мають схвалити всі 32 країни-члени Альянсу.

На кожному саміті НАТО союзники ухвалюють рішення, які визначають подальший курс.

Так, у 2024 році на ювілейному саміті у Вашингтоні вони заявили про "незворотний шлях" України до членства в НАТО.

Щоправда, відтоді США неодноразово заявляли, що наразі не розглядають вступ України до Альянсу.

А минулого року у Гаазі країни-члени домовилися про безпрецедентне збільшення витрат на оборону.

Посол США при НАТО Метью Вітакер пообіцяв журналістам, що зміст документа їх "здивує".

Водночас він наголосив, що його оприлюднять лише 8 липня - в останній день саміту.

За словами дипломата, лідери також ухвалять окремі заяви щодо підтримки України, і вони, за його словами, будуть "суттєвими". Напередодні зустрічі канцлер Німеччини Фрідріх Мерц відкрито закликав союзників взяти на себе нові фінансові зобов'язання щодо підтримки Києва.

Втім, Reuters уже ознайомилося з попереднім проєктом документа. За його даними, лідери мають намір підтвердити "залізну відданість" НАТО та принципу колективної оборони, за яким напад на одну країну-члена Альянсу вважається нападом на всіх.

Проєкт також передбачає, що Канада та європейські члени НАТО візьмуть на себе більшу відповідальність за оборону Альянсу у співпраці зі США. Крім того, лідери планують заявити, що Іран "ніколи не повинен отримати ядерну зброю".

Ще один пункт стосується України. Країни НАТО мають намір виділити 70 млрд євро військової допомоги у 2026 році та погодити "щонайменше еквівалентний рівень" підтримки на 2027-й.

За інформацією Frankfurter Allgemeine Zeitung (FAZ), під час обговорення цього питання виникли розбіжності. Як пише видання, Італія виступила проти того, щоб уже зараз брати на себе аналогічні фінансові зобов'язання на 2027 рік.

Прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо напередодні саміту заявив, що його уряд узагалі не підтримує подальше надання фінансової допомоги Україні.

За інформацією Frankfurter Allgemeine Zeitung (FAZ), союзникам не вдалося погодити формулювання про "нерозривний зв'язок" між безпекою України та Європи.

Як пише видання, проти цього виступив постійний представник США при НАТО.

Reuters повідомляє, що в проєкті Росію називають "довгостроковою загрозою євроатлантичній безпеці та стабільності". Таке формулювання вже використовували і в торішній декларації. Водночас у 2024 році, за президентства Джо Байдена, НАТО називало Росію "найсерйознішою і безпосередньою загрозою" безпеці країн-членів Альянсу.

Суперечки виникли і навколо наступного саміту НАТО. Торік у Гаазі союзники домовилися, що у 2027 році він має відбутися в Албанії. Але, за даними Reuters, з проєкту прибрали згадки про місце і дату його проведення.

Співрозмовники агентства пояснюють це тим, що США можуть бути незадоволені тим, як Албанія збільшує витрати на оборону.

Reuters також писало, що в НАТО взагалі можуть відмовитися від практики проводити саміти щороку. До початку XXI століття зустрічі лідерів Альянсу не були щорічними - ця традиція сформувалася лише згодом.

"Від кожного саміту чекають нових гучних рішень, навіть якщо вони не мають великого практичного значення. До того ж такі зустрічі нерідко перетворюються на публічний майданчик, де союзники сперечаються між собою, - каже американський історик, співробітник Фонду Карнегі Стівен Вертгайм. - "НАТО 3.0" потребує більше реальних дій і менше самітів".

На саміті також планують оголосити про багатомільярдні угоди між американськими та європейськими компаніями. За даними AFP, це зробили навмисно - щоб саміт виглядав успішнішим.

Шанс для Туреччини

Свої очікування від саміту має і Туреччина, яка в НАТО нерідко займає окрему позицію.

Туреччина є членом НАТО з 1952 року. Вона має другу за чисельністю армію в Альянсі після США. Важливу роль відіграє і її розташування - країна лежить на стику Європи та Азії.

Водночас Туреччина неодноразово вступала в суперечки з іншими країнами НАТО. Один з найсерйозніших конфліктів в історії Альянсу також був пов'язаний з нею. Після введення турецьких військ на Кіпр у 1974 році Греція вийшла з військової організації НАТО. До неї вона повернулася лише через шість років.

Напруження між Туреччиною та союзниками викликала і її співпраця з Росією, насамперед в оборонній сфері.

У 2019 році Анкара почала отримувати російські комплекси С-400. Після цього відносини з США різко погіршилися. Вашингтон спочатку відмовився постачати Туреччині обладнання для винищувачів F-35, а потім взагалі виключив її з цієї програми.

Крім того, у 2022 році Туреччина спочатку виступала проти вступу до НАТО Швеції та Фінляндії. Анкара змінила свою позицію лише після того, як домоглася поступок у питаннях військових поставок та інших важливих для себе питаннях.

За оцінкою Bloomberg, на саміті Туреччина намагатиметься показати, наскільки важливою вона є для НАТО. Особливо зараз, коли США хочуть скоротити свою військову присутність у Європі, а турецька оборонна промисловість стрімко зростає. З 2020 року експорт турецької оборонної продукції зріс у чотири рази й перевищив 10 млрд доларів на рік. Понад половину цієї продукції купують союзники по НАТО.

Не виключено, що на саміті Туреччина знову спробує домовитися про повернення до програми F-35. Bloomberg писало, що під час торішньої зустрічі з Володимиром Путіним Реджеп Таїп Ердоган просив Росію забрати комплекси С-400, через які й зіпсувалися відносини Анкари зі США. Напередодні саміту Дональд Трамп також натякнув, що Вашингтон може зробити Ердогану пропозицію, яка його "дуже потішить".

Зараз головне завдання турецької влади - провести саміт без інцидентів.

Для цього в Анкарі запровадили безпрецедентні заходи безпеки. На час зустрічі лідерів НАТО в місті заборонили акції протесту, страйки, концерти, розвішування плакатів і навіть випускні вечори.

Частину держслужбовців відправили у відпустку, а безпеку саміту забезпечуватимуть десятки тисяч правоохоронців.

Напередодні саміту турецькі спецслужби затримали понад 200 людей, яких підозрюють у зв'язках з екстремістськими угрупованнями. Суди заблокували доступ до сайтів із критикою НАТО, а журналістам кількох опозиційних видань без пояснень відмовили в акредитації.

"В Анкарі перекрили найважливіші дороги, на кілька днів закрили сотні підприємств, скасували десятки заходів і фактично запровадили комендантську годину. Найбільше ж занепокоєння викликають затримання громадських активістів лише через побоювання, що вони можуть вийти на акції протесту. Такого в історії НАТО ще не було", - написав колишній посол Туреччини у США, а нині депутат від головної опозиційної партії Намік Тан.