Вікно можливостей зачиняється? Як змінилися відносини між Україною та Угорщиною після відходу Орбана

Прихід Петера Мадяра до влади дав шанс на перезавантаження стосунків між Угорщиною та Україною після фактичної холодної війни, яка протягом останніх років тривала між попередником Мадяра Віктором Орбаном та Володимиром Зеленським.

Упродовж минулих двох місяців деякі зміни на краще справді відбулися, але досі незрозуміло, ані чи скористаються Київ та Будапешт вікном можливостей, аби розпочати співпрацю з чистого листа, ані чи дійсно вони цього хочуть.

Ніякої "Дружби"

Ще кілька місяців тому відносини між Україною та Угорщиною виглядали як чистий деструктив.

Багаторічний угорський лідер Віктор Орбан перетворив Україну та Володимира Зеленського на центральні елементи своєї кампанії до доленосних парламентських виборів, які відбулися у квітні.

Провладна пропаганда, яка й до того не особливо симпатизувала Києву, з максимальним розмахом поширювала антиукраїнські меседжі усіма можливими каналами. Україну та її лідера особисто звинувачували у бажанні втягнути Угорщину у війну, у підвищенні цін і тарифів, у бажанні відібрати в Угорщині незалежність. Портретів Володимира Зеленського з підписами на кшталт "Небезпека!" або "Не дозволимо йому сміятися останнім" на вулицях угорських міст і сіл було значно більше, ніж зображень того ж Орбана.

Але словесна війна – це лише пів біди. Угорщина Орбана заблокувала надання Україні критично важливого для її фінансової стабільності європейського кредиту в 90 млрд євро. При цьому Євросоюз спеціальним рішенням дозволив Будапешту "не скидатися" на цю позику, тому вето Орбана виглядало (і було) питанням принципу.

Угорський лідер заявляв, що не допустить формального відкриття переговорів щодо вступу України до ЄС і понад рік блокував ухвалення цього суто процедурного рішення.

Нарешті за лічені тижні до виборів Угорщина пішла на новий виток ескалації, показово затримавши на своїй території інкасаторські автомобілі українського державного "Ощадбанку" і конфіскувавши їхній вантаж - істотну суму валюти та золоті зливки.

Київ не залишався у боргу. Володимир Зеленський не шкодував різких висловів на адресу Віктора Орбана - одного разу навіть натякнувши на те, що угорського лідера можуть відвідати бійці ЗСУ просто у нього вдома.

Інцидент з інкасаторами Ощадбанку Зеленський називав бандитизмом на державному рівні. Нарешті, обізнані співрозмовники ВВС припускали, що Київ свідомо зверстав графік ремонту пошкодженого російськими дронами нафтопроводу "Дружба", яким Угорщина отримувала російське ж паливо, таким чином, щоб труба запрацювала не раніше дня угорських виборів – тобто щоб Орбан не міг використати чинник "Дружби" у своїй виборчій кампанії.

Тема України в угорському інформаційному полі стала настільки токсичною, що рішення головного суперника Орбана, лідера опозиційної партії "Тиса" Петера Мадяра ігнорувати її під час кампанії було цілком зрозумілим.

Та й українська соціологія фіксувала наростання негативного ставлення до Угорщини та угорців: дедалі більше українців сприймали Будапешт як недружнього сусіда, а то й просто троянського коня Москви в ЄС.

Після Орбана

На виборах 12 квітня партія "Фідес" Віктора Орбана зазнала нищівної поразки. Конституційну більшість у новому угорському парламенті сформувала "Тиса", а її лідер Петер Мадяр 9 травня став прем'єр-міністром країни.

На той момент частину найгарячіших питань між Будапештом та Києвом вже вирішили.

Вже за півтора тижня після угорських виборів Київ заявив, що полагодив пошкоджену ділянку нафтопроводу "Дружба", і після того, як ним знову потекла російська нафта, угорський уряд (ще Орбана) розблокував рішення про надання Україні європейського кредиту.

6 травня Володимир Зеленський оголосив, що Угорщина повернула "вкрадені" у березні гроші та золото українського "Ощадбанку".

За чотири дні після того, як Мадяр очолив Угорщину, його новопризначена міністерка закордонних справ Аніта Орбан викликала "на килим" російського посла в Будапешті у зв'язку з масованою повітряною атакою ЗС РФ на Україну - кілька її цілей були розташовані на сусідньому з Угорщиною Закарпатті. Цей крок одразу назвали безпрецедентним: попередня влада жодного разу не виступала з подібними демаршами на адресу Москви.

А 20 травня, буквально за півтора тижня після фактичної зміни влади в Угорщині, глава українського МЗС Андрій Сибіга повідомив про початок двосторонніх експертних консультацій щодо прав національних меншин.

Питання меншин

Це питання традиційно вважається однією із найскладніших проблем в українсько-угорських стосунках. На Закарпатті, частина території якого сотні років належала до угорської держави, компактно проживає угорська громада.

Її нинішню чисельність оцінюють по-різному, оскільки чимало етнічних угорців після початку великої війни виїхали до Угорщини. Однак у будь-якому разі йдеться тут про десятки тисяч людей.

З одного боку, захист мовних та культурних прав закордонних угорців є одним із пріоритетів для будь-якого угорського уряду - з цього приводу в Угорщині існує абсолютний консенсус.

З іншого – після подій 2014 року в Криму та на Донбасі українська влада надзвичайно чутливо ставиться до інформаційного та культурного впливу на своїх громадян з боку сусідніх держав.

Почасти саме це стало причиною ухвалення у 2017 році нової редакції закону про освіту, який розширював в українських школах сферу використання держаної мови, натомість звужуючи використання мов нацменшин у навчальному процесі. Будапешт розкритикував цей закон, і саме тут, мабуть, формально полягає першопричина великої кризи в українсько-угорських відносинах.

Попри те, що закон про освіту так і не почав діяти щодо угорських шкіл Закарпаття у повному обсязі, офіційний Будапешт протягом усіх цих років постійно висловлював незадоволення його положеннями. Робота машини орбанівської пропаганди сформувала у величезної кількості угорців образ української держави, яка послідовно пригнічує закарпатських угорців та забороняє їм розмовляти рідною мовою.

Тому зараз, коли на початку червня Петер Мадяр повідомив, що його уряду за кілька тижнів вдалося розв'язати питання, з яким протягом десяти років не вдалося впоратися Віктору Орбану, та завдяки "історичній угоді" гарантувати права угорської громади в Україні, це стало справжньою сенсацією.

Досягнення цієї домовленості, додав Мадяр, дозволяє йому зняти угорське вето на відкриття першого із шести кластерів у рамках переговорів щодо вступу України до Євросоюзу.

Що в "історичній угоді"?

Співрозмовники ВВС, обізнані з перебігом консультацій, розповідають, що переговори стосувалися трьох великих блоків: освіти, використання мов нацменшин у суспільному житті того чи іншого регіону та політичних прав меншин.

Відповідно до заяви Петера Мадяра, опублікованої у його фейсбуці, і пізніше фактично підтвердженої постами українських чиновників, Україна погодилася на:

- запровадження статусу "школи національної меншини",

- розширення сфери вживання мов нацменшин не тільки в таких школах, а й на спортивних, наукових та інших подібних заходах, а також у ході виборчого процесу,

- дублювання вивісок, таблиць та дорожніх знаків мовами нацменшин,

- використання символіки національних меншин на офіційних та державних заходах.

"Європейська правда" повідомила, що Київ не задовольнив дві серйозні вимоги Будапешта: не запровадив у своєму законодавстві поняття "культурної автономії" (угорська сторона нібито з розумінням поставилася до того, що подібні формулювання в Україні зараз є токсичними та не мають шансів на імплементацію), а також не гарантував угорській меншині представництво у парламенті (не дуже зрозуміло, як реалізувати цю вимогу в рамках чинної виборчої системи).

У будь-якому разі, результати цих домовленостей мають потрапити до урядового плану дій з захисту прав представників нацменшин, в якому міститься перелік заходів, що їх Київ має вжити, аби відповідати нормам Євросоюзу у цій сфері.

Такий підхід має два важливих наслідки.

По-перше, це означає, що такі самі права і можливості, що їх виторгував для себе на консультаціях із Києвом Будапешт і які тепер будуть внесені до урядового плану, автоматично отримають і інші національні меншини, які мешкають на території України. Точніше, ті з них, які належать до національностей країн ЄС, – росіяни чи білоруси на подібне наразі можуть не розраховувати.

По-друге, реалізація значної частини домовленостей, що їх досягнули на консультаціях під егідою МЗС, вимагатиме зміни законів України. І не факт, що на ці зміни легко погодяться депутати українського парламенту.

Тут, констатують співрозмовники ВВС, м'яч перейде на поле Офісу президента та уряду. Це вони повинні будуть переконати депутатів Ради проголосувати за ці нововведення. Адже якщо Україна не виконуватиме взятих на себе зобов'язань, вписаних у план зближення з Євросоюзом, та сама Угорщина отримає легітимну можливість заблокувати це зближення.

"Фактично Мадяр залишив за собою право заблокувати відкриття будь-якого кластера на будь-якому етапі, якщо він не побачить прогресу з тих питань, які в євроінтеграційному плані України є важливими саме для нього та для Угорщини", - каже ВВС аналітик ужгородського Інституту центральноєвропейської стратегії Віталій Дячук.

У будь-якому разі, після того, як Мадяр оголосив про досягнення домовленостей з Києвом, 15 червня представники всіх 27 країн-членів ЄС офіційно відкрили змістовну частину переговорів щодо вступу України до Євросоюзу.

Угорщина Петера Мадяра не протестувала.

Перезавантаження?

Такий бадьорий ривок в українсько-угорських стосунках привів багатьох спостерігачів до питання, чи можна зараз, після зміни влади в Угорщині, якісно перезавантажити їх, почавши з чистого аркуша.

Зробити це, запевняють одразу кілька співрозмовників ВВС в українській владі, було б тим більше доцільно через те, що за часів правління Віктора Орбана інфраструктура цих відносин фактично переживала стагнацію. Міжурядові робочі групи з окремих питань могли не збиратися роками, а в політичних питаннях Будапешт просто рухався у фарватері, що його задавала Москва, але не занадто ревно, аби зовсім не розсваритися з Брюсселем.

Але, кажуть у Києві, Україна потенційно надзвичайно зацікавлена ​​у розвитку транспортного та енергетичного партнерства з Угорщиною – особливо у світлі можливого подальшого погіршення відносин зі своїм найбільшим західним сусідом - Польщею.

В обох столицях називають і низку інших сфер, у яких можна було б запустити взаємовигідні проєкти, – сільське господарство, співробітництво у сфері ВПК, будівництво, інші галузі відновлення постраждалої внаслідок бойових дій економіки України.

Питання полягає лише в тому, що після кризи тривалістю в майже десятиліття двостороннім відносинам для виходу на якісно новий рівень потрібен такий собі новий імпульс, політичне "зелене світло", яке мало б спалахнути на самому вершечку державної влади і в Будапешті, і в Києві.

Дати такий імпульс могла б дати результативна особиста зустріч Петера Мадяра та Володимира Зеленського, кажуть співрозмовники ВВС в обох столицях.

Якби український та угорський лідери, які посідають домінантне становище в політичних системах своїх країн, зустрілися, обговорили фундаментальні питання, перезапустили роботу тих же секторальних робочих груп і взагалі дали бюрократіям обох країн сигнал про те, що у двосторонніх відносинах починається "нове життя", то, ймовірно, така зустріч могла б справді відкрити нову сторінку в українсько-угорських відносинах, продовжують вони.

Чи зустрінуться лідери?

Розмови про можливу зустріч Володимира Зеленського та Петера Мадяра справді ведуться у політичних колах вже не один тиждень.

Першим цю тему порушив сам Петер Мадяр - ще наприкінці квітня, перед тим, як формально стати прем'єром Угорщини, він заявив, що запрошує українського лідера на зустріч на початку червня до закарпатського Берегова.

Це містечко вважається неформальним центром угорської громади в Україні: Мадяр називає його "містом з угорською більшістю", українські співрозмовники ВВС схильні вважати ці слова певним перебільшенням.

Пропозиція Мадяра про зустріч виглядала щонайменше дивно з погляду дипломатичного протоколу: фактично лідер однієї держави публічно озвучив лідерові іншої держави час і місце зустрічі, причому це місце він сам вибрав на чужій території.

В Офісі президента України тоді дипломатично заявили журналістам, що деталі організації двосторонніх зустрічей потрібно узгоджувати у двосторонніх контактах, м'яко давши зрозуміти, що не вважають за доречне оцінювати це Мадярове "запрошення".

У будь-якому разі до повноцінних переговорів Мадяра та Зеленського у червні так і не дійшло.

У Києві усвідомлюють, що Мадяр зацікавлений у зустрічі в Берегові насамперед з іміджевих міркувань: там він виграшно виглядатиме на тлі представників угорської меншини, вдячних йому за те, що він "вибив у незговірливого досі Києва можливість використовувати рідну мову". Київ же, продовжує співрозмовник ВВС в українській владі, наполягає, що рівень першої повноцінної зустрічі лідерів двох європейських держав передбачає проведення таких переговорів у столиці однієї з цих країн. Консультації з цього приводу станом на сьогодні тривають.

А поки що лідери двох країн коротко поспілкувалися на полях саміту ЄС 18 червня: угорський прем'єр опублікував знімок їхнього рукостискання з Зеленським у соцмережі Х, а потім підтвердив, що зустріч між ними рано чи пізно таки відбудеться.

За словами Мадяра, зараз обговорюються кілька потенційних місць такої зустрічі - окрім згаданого Берегова у цій ролі розглядають Київ, Львів та Будапешт. Джерела ВВС в українській владі кажуть, що у цьому списку є ще й Ужгород. У якості такого собі нейтрального варіанту українці нібито готові розглянути і зустріч у третій країні - наприклад, коли обидва лідери будуть присутні там на якомусь міжнародному заході.

З іншого боку, вважає виконавчий директор київського аналітичного центру "Українська призма" Сергій Герасимчук, якими б високими не були очікування від зустрічі Петера Мадяра та Володимира Зеленського, не варто забувати про те, що жодна зустріч лідерів не може замінити собою системну роботу професіоналів на нижчих рівнях.

"Якщо йдеться про освіту, нехай говорять міністри освіти. Якщо про національні меншини - нехай говорять відповідні відомства. Рішення потрібно напрацьовувати і оформляти в переговорних кімнатах, а не біля мікрофонів і на пресконференціях. Ми вже мали такий досвід з Орбаном. Ми бачили, до чого це призвело, коли після зустрічі (міністрів закордонних справ Угорщини та України) Сійярто і Кулеби кожен з міністрів виступав з абсолютно різними заявами. Цього потрібно уникнути, інакше ми знову опинимося в точці, з якої ми починали", - заявив експерт на тематичному круглому столі, організованому днями Німецьким фондом Маршалла.

Мадяру не до України?

Водночас, зазначають експерти і в Києві, і в Будапешті, не можна ігнорувати чинники, які явно грають проти швидкого та результативного перезавантаження українсько-угорських відносин.

Почати хоча б з того, що Петер Мадяр, якого можна назвати новачком в угорській політиці, перебуває при владі менш як два місяці і досі продовжує вибудовувати нову систему управління країною. Отож, очікувати від Угорщини цілісної та виразної політики щодо України вже зараз було б складно.

"У нас зараз немає чіткого і цілісного уявлення про те, чого саме хоче досягти уряд (Мадяра). За моїми спостереженнями, міністерство закордонних справ, міністерство оборони та багато інших відомств все ще перебувають у процесі трансформації", - каже Тамаш Чикі Варга, угорський експерт з питань оборони та безпеки, провідний консультант SVSD Consulting.

Україну взагалі важко назвати пріоритетом роботи кабінету Мадяра.

Адже, з одного боку, зараз угорський лідер зосереджений на питаннях внутрішньої політики - і тут йдеться не лише про вибудовування посторбанівської системи державного управління, а й про те, щоб дати собі раду зі спадщиною, що дісталася йому від попередників.

Так, 15 червня угорський парламент вніс зміни до конституції, згідно з якими одна людина може обіймати посаду прем'єр-міністра не довше, ніж два чотирирічні терміни. Це нововведення застосовуватиметься ретроспективно – тобто після його ухвалення повернення у крісло прем'єра Віктора Орбана фактично стає неможливим.

Наприкінці червня Мадяр вніс до парламенту пакет антикорупційних заходів під назвою "Операція "Чистилище": деякі з цих заходів так само вимагатимуть внесення змін до конституції.

Не варто забувати і про те, що Мадяр усвідомлює: багаторічний вплив орбанівської пропаганди перетворив Україну на токсичну тему для угорського суспільства і, принаймні поки що, робити занадто різкі кроки назустріч Києву може бути ризиковано з іміджевих, внутрішньополітичних міркувань.

З іншого боку, і у сфері зовнішньої політики Мадяр має чіткий пріоритет - розблокування для Угорщини фінансування з фондів ЄС у розмірі приблизно 20 млрд євро.

Фінансова стабільність Угорщини без європейських коштів тріщить по швах. І, власне, риторика Петера Мадяра під час переможної для нього парламентської кампанії якраз полягала в тому, що його прихід до влади означатиме "повернення Будапешта до Європи" та повернення європейських грошей до Будапешта.

Цей чинник, кажуть українські співрозмовники ВВС, може грати на руку Києву. Для розблокування та збереження європейського фінансування, переконують вони, Будапешту потрібно буде перебувати у рамках європейського мейнстриму з принципових питань. А оскільки зараз європейський мейнстрим полягає у необхідності запустити процес переговорів про членство України в ЄС, то й Мадяр, хоч-не-хоч, буде змушений підтримувати відповідні рішення.

Що далі?

Але так само треба констатувати, що і для Києва стосунки з Будапештом ніколи не були і, чесно кажучи, не є першочерговим пріоритетом.

"З українського боку головним фактором стримування є досить низький рівень очікувань, відсутність амбіцій у розвитку двосторонніх відносин... Я розмовляв в Україні з багатьма людьми, які приймають рішення, і всі вони, по суті, говорили мені: "Єдине, чого ми чекаємо, - це щоб вони перестали блокувати стратегічно важливі рішення, і якщо цього вдасться досягти, ми будемо цілком задоволені", - каже Даніель Хегедюш, старший запрошений науковий співробітник Німецького фонду Маршалла.

Іншими словами, Україна готова задовольнятися малим: її цілком влаштує, якщо відносини між двома країнами матимуть суто прагматичний характер, а Будапешт не гратиме роль троянського коня Москви в Євросоюзі, наприклад, блокуючи переговори Києва з ЄС, як це було за часів Орбана.

"На цьому етапі українсько-угорські відносини можна назвати перехідним етапом від системної конфронтації до умовного прагматизму. Вони вже вийшли з режиму активної конфронтації, але ще не увійшли до режиму нормального партнерства. Зараз кожен крок вимагатиме виважених переговорів", - каже ВВС Віталій Дячук.

У цьому сенсі багатьох у Києві насторожили нещодавні заяви та кроки Будапешта щодо європейської інтеграції України. Спочатку Мадяр фактично похвалився тим, що це на його вимогу з підсумкового документа червневого саміту ЄС прибрали пасаж щодо можливого прискореного вступу України до ЄС, а потім Угорщина, єдина з країн Євросоюзу, не підписала процедурне рішення на рівні послів при ЄС, яке давало змогу прискорити переговорний процес для України та Молдови.

Чим обумовлені такі дії Будапешта, сказати складно. Чи йдеться тут виключно про роботу Мадяра на його внутрішню аудиторію, яка і досі чималою мірою залишається україноскептичною? Чи про його прагнення отримати додаткові важелі впливу на Україну? А, може, про його принципову позицію, яка полягає в тому, що Україна має вступати до ЄС "без знижок", а зі скрупульозним дотриманням усіх процедур? Чи це додатковий натяк на те, що різночитання між Будапештом та Києвом можна залагодити лише на особистій зустрічі лідерів?

Можливо, наше розуміння того, що насправді думає з цього приводу Мадяр, стане чіткішим 14 липня. Саме цього дня Рада ЄС із загальних справ може ухвалити рішення про відкриття додаткових кластерів у процесі переговорів про вступ України до ЄС.

Київ не раз заявляв, що розраховує на відкриття у липні всіх шести переговорних кластерів. Мадяр, як ми пам'ятаємо, скептично оцінював таку перспективу. Власне, те, як проголосує Угорщина з цього питання, може стати частиною відповіді на те, якими будуть відносини між Києвом і Будапештом у найближчій перспективі.