Що таке український національний пантеон і чому так збурились у Польщі

"Ніхто й ніколи не буде наказувати нам, кому допомагати", – так консервативні польські політики вчергове обурені заявою президента України Володимира Зеленського. Напередодні він вніс у парламент законопроєкт про створення українського національного пантеону та заявив, що "ніхто й ніколи не буде наказувати Україні, яких героїв шанувати".

BBC News розповідає про те:

Ініціатива Зеленського

28 червня Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради законопроєкт про український національний пантеон. Про це він повідомив під час звернення з нагоди Дня Конституції у Києво-Печерській лаврі.

Очікується, що закон ухвалять вже на початку липня.

"Імена всіх героїв, які в різні століття та епохи боролися заради України, надихали Україну, будуть поєднані й назавжди вписані в нашу історію з великої літери, з великою повагою і увагою від держави", – заявив Зеленський.

"Ніхто й ніколи не буде наказувати, як нам жити, як говорити, кого нам любити, кому бути вдячними і яких героїв шанувати", – додав він.

Глава Офісу президента Кирило Буданов додав, що за це право свободи власного вибору та національної незалежності українці боролися сотні років, і "саме за це сьогодні проливають кров наші воїни". За його словами, створення пантеону – це потрібний крок для відновлення історичної справедливості, консолідації українського суспільства та закладення фундаменту пам'яті для наступних поколінь.

"Цей документ є свідченням нашої державної зрілості", – заявив Буданов.

Того ж дня у Києво-Печерській лаврі відкрили погруддя Івана Мазепи – одного з найвидатніших українських гетьманів, державників і меценатів. Він спробував завоювати незалежність для Гетьманщини від Росії, а також був першим кавалером ордену Білого Орла від Польщі.

"Сьогодні вшановуємо велику історичну постать і повертаємо історичну справедливість. Бо народ, який шанує власну історію, завжди зберігає незалежність і свою державу", – сказав Зеленський.

Хто буде у Пантеоні?

Як йдеться у законопроєкті, український національний пантеон – це загальнонаціональне місце пам'яті, де будуть вшановані найвидатніші українці, які зробили історичні внески у здобуття та відновлення незалежності, у державотворення та розбудову держави, захист її суверенітету та територіальної цілісності, формування української нації, війська, культури, мистецтва, науки, спорту, становлення літературної мови, розвитку громадянського суспільства і релігії.

Пантеон буде розташований у Києві. Там можуть бути вшановані:

Чому збурились у Польщі

Ініціатива Зеленського та заяви Офісу президента вчергове викликали значний резонанс серед польських політиків. Хоча список національних героїв, чию памʼять вшановуватиме пантеон, наразі невідомий, поляків обурили самі слова президента України, які у Варшаві трактували як персональну атаку.

"Ніхто і ніколи не буде вказувати нам, яких героїв поважати". Ну й чудово. Ніхто і ніколи не буде вказувати нам, кому допомагати, а кому ні", – написав колишній премʼєр Польщі, нині один із найбільш антиукраїнських політиків Лєшек Міллер. Після того як українські лідери повернули Варшаві свої нагороди, він пропонував, щоб Україна віддала також винищувачі МіГ, танки та іншу військову техніку, надану Польщею.

В подібному тоні висловився також Конрад Берковіч, депутат ультраправої "Конфедерації", до голосів якої, як правило, дослухається президент Польщі Кароль Навроцький.

"Зупинити постачання техніки, перекрити фінансування, закрити аеропорт у Ясьонці, блокувати кожен кредит і дотацію для України, забрати в неї привілеї в Польщі та закрити для неї східний кордон. Зрештою – блокувати її спроби вступу до ЄС. Запевняю, що вони блискавично "вилікуються" від бандеризму", – заявив Берковіч.

Колишній премʼєр Польщі, політик консервативної партії "Право і справедливість" Матеуш Моравецький назвав заяву Зеленського "черговим ляпасом, завданим Польщі".

"Україна не буде нам диктувати, що вбивці з УПА та Бандера – це "герої", яких ніхто не має права оцінювати", – написав він у X.

Його речник за часів премʼєрства, нині депутат Європарламенту Пьотр Мюллер заявив:

"Розраховую, що цього разу весь польський політичний клас зрозуміє, що тут потрібна тверда політика: допомагати, але й ВИМАГАТИ".

"Наша група в Європейському парламенті подала заявку на дебати та резолюцію щодо вшанування пам'яті жертв геноциду, вчиненого УПА. Відносини в Європі мають ґрунтуватися на правді. Українські політики повинні це нарешті зрозуміти", – додав Мюллер.

При цьому важливо пам'ятати, що жодна міжнародна організація не визнавала геноцид УПА. Україна визнає, що окремі підрозділи УПА вчиняли злочини під час подій Другої світової війни, так само як вчиняли і підрозділи польської Армії Крайової.

Для України УПА переважно є символом протистояння Росії та комуністичному режиму, тому один з підрозділів ЗСУ і попросив, щоб йому назвали "імені героїв УПА. Саме з цього у кінці травня і почалась нова хвиля напруженості у стосунках України та Польщі.

Кароль Навроцький не коментував слів Зеленського, проте його позицію, ймовірно, виклав заступник глави канцелярії польського президента Адам Андрушкевич.

Він заявив, що українські політики прекрасно знають про "темну сторінку УПА" та скоєні злочини на Волині, однак "попри це наполягають на тому, щоб робити з цих людей своїх героїв і підносити їх на п'єдестал".

Також Андрушкевич додав, що Польща не погодиться на зневажливе ставлення з боку України, очікуючи водночас подальшої допомоги.

Лідер правлячої "Громадянської коаліції" Дональд Туск і його уряд наразі не коментували заяв Офісу президента. Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський і польські дипломати також поки уникають коментарів.

Проте різку заяву зробив член коаліції Туска і міністр оборони країни.

Владислав Косіняк-Камиш розповів в ефірі Polsat News, що в України виникнуть серйозні проблеми зі вступом до ЄС, якщо вона не відмовиться від вшанування діячів ОУН і УПА.

"З Бандерою Україна не вступить до Європейського Союзу…Ніхто не буде нам вказувати, як голосувати за вступ тієї чи іншої країни до Європейського Союзу", – сказав він.

Керівник проводу ОУН Степан Бандера під час війни сидів у німецькому концтаборі, а після війни у Мюнхені його вбив радянський агент. Там Бандера і похований.

Романа Шухевича - командувача УПА - в 1950 році вбили бійці НКВС на заході України, місце поховання невідоме, тіло могли знищити.

Можливе вшанування командирів УПА у пантеоні критикують також чимало польських журналістів й оглядачів.

Військовий оглядач Давід Камізеля вважає, що "найбільшу кривду українці роблять собі самі". Він додав, що підтримує вступ України до ЄС, але це "мусить бути Україна, яка свідома своєї історії".

Експерт польського інституту міжнародних відносин Даніель Шеліговський у розмові з Witrualna Polska підкреслив, що план створення Пантеону існував уже давно.

"Але зараз президент України може скористатися цим, щоб здобути підтримку серед правих кіл. Це крок, спрямований на внутрішню політику", – заявив експерт.

На думку Шеліговського, Зеленський мислить довгостроково, а його рішення націлене передусім на військових, ветеранів, волонтерів і націоналістів – чию підтримку він прагне здобути перед потенційними виборами.

Одне з провідних історичних медіа Польщі Historia.org.pl пише, що Україна начебто хоче будувати повоєнних лад на "новому історичному каноні" – "однобічному, мобілізаційному і стійкому до критики", написаному під потреби держави, що воює.

"Польща не хоче диктувати Україні, кого вона має вшановувати", – пишуть у Historia.org.pl і водночас додають, що Варшава не може визнати внутрішньою справою України вшанування формації, члени якої, на його думку, відповідальні за масові вбивства польського цивільного населення.

"Ми підтримуємо незалежність України, але не підтримаємо політику пам'яті, яка замовчує злочини УПА і подає польський спротив як посягання на український суверенітет. Пам'ять про вбитих поляків не є втручанням у українську свободу. Це елементарний обов'язок польської держави", – додають там.

Українці пояснюють

Шефредактор видання Європейської правди Сергій Сидоренко після ініціативи Зеленського висловив застереження, що якщо проєкт закону про пантеон передбачає включення туди низки постатей, то це може викликати ще більші проблеми у відносинах з Польщею, які він зараз називає недоречними.

Зокрема, він припустив появу там командувача УПА Романа Шухевича, а також, імовірно, Дмитра Клячківського ("Клима Савура") – одного з командирів УПА, якого польські історики вважають головним архітектором вбивств на Волині.

Один із командирів УПА на Волині Дмитро Клячківський загинув у бою з НКВС у 1945 році біля Рівного. Місце поховання точно невідоме.

На думку Сидоренка, якщо Клим Савур дійсно потрапить до Пантеону, це буде набагато гостріший скандал, ніж конфлікт довкола підрозділу ССО імені "героїв УПА".

Він підкреслює: щоб зменшити напруження з польського боку, потрібна чітка публічна заява української влади, що цього не буде. Але, за оцінкою Сидоренка, судячи з останніх висловлювань Зеленського, деескалації очікувати не варто.

Натомість народний депутат від опозиційної "ЄС" Микола Княжицький, який знається на українсько-польських відносинах і є критиком Зеленського, радить не нагнітати ситуацію. Він наголошує: у законі немає жодного імені, яке має бути увічнене у пантеоні. За його словами, пропозиції з такими кандидатурами будуть прописані в окремих законах, затверджених голосуванням у Верховній Раді.

"Очевидно, що нікого, хто доведено чинив злочини проти мирного населення у 20 столітті, у таких списках бути не повинно. Тому вважати проєкт небезпечним для міжнаціонального порозуміння або для стосунків з сусідами, як про це пишуть деякі шановні коментатори, не потрібно", – заявив Княжицький.

Побоювання спробувала прояснити розвіяла депутатка від “Слуги народу” Євгенія Кравчук, яка працювала над законопроєктом у складі комітету ВР з гуманітарної та інформаційної політики.

Вона наголосила, що у пантеоні не буде засуджених за злочини проти національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, а також тих, щодо кого діють обмеження відповідно до законів про декомунізацію та деколонізацію (зокрема що стосуються комуністичного та націонал-соціалістичного режимів, імперської політики Росії та збройної агресії РФ).

Крім того, рішення про вшанування конкретних людей не ухвалюватиметься одноосібно: для цього створять дорадчий орган, у який увійдуть історики, культурознавці, експерти зі сфери національної пам'яті та представники громадськості.

Кравчук також перелічила форми вшанування памʼяті українських героїв – це може бути:

Депутатка також зазначила: створення пантеону не означає автоматичного перенесення могил відомих українців – почесне перепоховання можливе, якщо існуюча могила перебуває у критичному стані або потребує перенесення.

"Наприклад, могила Тараса Шевченка на Чернечій горі в Каневі є окремим національним місцем пам'яті, тому питання його перепоховання до Пантеону не стоїть", – написала Кравчук.

Радник президента Дмитро Литвин також пояснив, що текст законопроєкту “написаний доволі мудро з точки зору того, що по кожній особистості має бути певний процес, узгодження з професійними спільнотами, і голосування у Верховній Раді України”.

Ідея не нова

Ідея спорудження у Києві національного пантеону не нова. Вперше про це почали говорити майже 20 років тому.

У січні 2015 року Верховна Рада ухвалила постанову "Про увіковічення пам'яті Героїв України, які віддали своє життя за свободу і незалежність України": вона передбачала створення українського національного пантеону – меморіального комплексу у Києві. У серпні того ж року тодішній президент Петро Порошенко підписав відповідний указ.

25 листопада 2015-го Верховна Рада ухвалила постанову про відзначення 125-річчя від дня народження керівника ОУН Євгена Коновальця, у якій також було передбачено перепоховання його на території України. Проте цього не сталося.

Вчергове дискусія про національний пантеон розгорілася 2017 року, після того, як у Празі на місці могили видатного українського поета Олександра Олеся поховали громадянина Чехії.

Тодішній віцепрем'єр України В'ячеслав Кириленко заявив про необхідність повернення в Україну і перепоховання останків лідера ОУН Степана Бандери, голови директорії Української народної республіки Симона Петлюри і засновника ОУН Євгена Коновальця.

"Національний пантеон – річ цілком притаманна національним державам, у багатьох країнах пантеони існують поруч з іншими символами держави, такими як гімн чи прапор. Інше питання – чи спроможеться український уряд це зробити. Важливо, щоб це був громадський проєкт, щоб не зіпсувати і не "запопсувати" цю благородну ідею", – казав тоді у коментарі ВВС News Україна історик і публіцист Ярослав Грицак.

"Без тривожного "дзвінка" від Олександра Олеся навряд чи щось почали б робити. Але ідея пантеону лише якоюсь мірою розв'яже проблему могил великих українців, розкиданих по світу, яким загрожує та ж сама доля, що і могилі Олександра Олеся у Празі. Питання треба ставити ширше – як держава має дбати про національну спадщину", – говорила письменниця Оксана Забужко.

Пантеони в інших країнах

"Практично всі сучасні європейські держави створили власні національні пантеони, які не лише відіграють роль усипальниці видатних державників, а й слугують одним з незримих чинників національної інтеграції і державного самоствердження", – писав ще 10 років тому історик Українського інституту національної памʼяті Павло Подобєд.

У своєму тексті він наводить приклади пантеонів у Польщі, Франції та Великій Британії.

У Польщі, до прикладу, є дві усипальниці видатних поляків: у Кракові та Варшаві.

У краківському пантеоні, на пагорбі Вавель спочивають представники польських королівських династій, державні діячі й діячі культури: зокрема вожді Тадеуш Костюшко і Юзеф Пілсудський, поет Адам Міцкевич і багато інших. У квітні 2010 року тут урочисто поховали президента Польщі Леха Качинського і його дружину Марію Качинську, які загинули у Смоленській авіакатастрофі.

Усипальниця видатних французів розташована у Парижі, в Соборі святої Женев'єви. Там поховані полководці періоду наполеонівських війн Жан Лан і Лазар Карно, вчені П'єр і Марія Кюрі, Жозеф-Луї Лагранж і Поль Ланжевен, письменники Віктор Гюго й Еміль Золя, президент Французької Республіки Саді Карно та винахідник шрифту для сліпих Луї Брайль.

Для британців одним із головних місць пам'яті стало Вестмінстерське абатство. У крипті храму спочивають ті, хто прославив британську корону: письменник Чарлз Діккенс, учитель Ньютона Ісаак Барроу, поет і драматург Роберт Браунінг, а на території абатства поховано королів Едуарда ІІІ і Річарда II та багатьох інших. Крім реальних поховань, на території абатства розташовано чимало кенотафів. Тут проводжають в останню путь найвидатніших британців.

"Національний пантеон мав би стати не просто військовим меморіалом, не полем почесних поховань і не кладовищем у центрі міста, а символом державності, місцем ушанування тих, хто присвятив життя Україні, хто уславив її в мистецтві і науці, віддав за неї життя у бою. Пантеон повинен відображати тяглість нашої історії: від княжої Русі і до сьогодення", – підсумовує історик Павло Подобєд.