Міфи Путіна. Чому фронт у звітах генштабу Росії так відрізняється від реальності

Володимир Путін продовжує наполягати, що російська армія "просувається всіма фронтами". В інтерв'ю кореспонденту кремлівського пулу Павлу Зарубіну він заявив про майже повне захоплення Костянтинівки та Лимана, про оточення частин ЗСУ "біля річки Старий Оскол" (очевидно переплутавши з Осколом) та успішний наступ на місто Суми, до якого, за оцінкою російського президента, "залишилося десь 10,5 км".

Заяви Путіна про просування російських військ розходяться з даними незалежних спостерігачів. У Костянтинівці тривають бої, Лиман залишається під контролем ЗСУ, лінія фронту на Сумському напрямку не змінюється з квітня, жодних оточень у районі річки Оскол немає.

Володимир Путін не вперше перебільшує досягнення російської армії щодо захоплення українських територій. Зараз він фактично визнав, що російські війська не контролюють Куп'янськ, хоча наприкінці минулого року двічі заявляв про взяття цього міста.

12 червня російський лідер стверджував, що російські війська "підбираються до Запоріжжя".

Але документи 58-ї армії та дані незалежних дослідників свідчать: мапи російського генштабу на цьому напрямі можуть розходитися з реальністю на десятки кілометрів із потенційно смертельними наслідками для російських військовослужбовців, які діють у цьому районі.

Російська служба BBC вивчила штабні документи і з'ясувала, як воює армія, коли її уявлення про фронт не збігається з дійсністю.

Міфічні звіти

У День Росії, 12 червня, після нагородження званнями героїв праці та вручення держпремій президент Росії Володимир Путін зустрівся зі штурмовиками російської армії. З одним із них у президента відбулася розмова:

"З цим шевроном нашого батальйону ми минулого року взяли населені пункти Кам'янське та Степове Запорізької області і вважаємо, що це наш невеликий подарунок вам", - заявив командир десантно-штурмового взводу 247-го десантно-штурмового полку лейтенант Сергій Чувашов, подарувавши шеврон президенту.

- Це угруповання "Дніпро", так? - Уточнив Путін.

- Так точно!

- Поступово підбираєтесь до Запоріжжя?

- Так точно!

- Успіхів вам.

Цей вислів викликав подив у всіх - від незалежних військових фахівців до авторів z-каналів, оскільки до Запоріжжя російська армія не підбирається навіть близько.

До цього обласного центру, який Володимир Путін на папері включив до складу Росії ще у жовтні 2022 року (після чого згадка Запорізької області з'явилася навіть у російській Конституції), на п'ятий рік вторгнення російська армія дійти так і не змогла.

Швидше, навпаки, наступ російських військ на цій ділянці фронту зупинився кілька місяців тому, ЗСУ змогли повернути контроль над Степногірськом - селищем, яке розташоване трохи на північ від Кам'янського та Степнового, а також звільнити деякі території на межі Дніпропетровської та Запорізької областей.

Але штабні документи, які стосуються дій 58-ї та 5-ї армій, що входять у угруповання "Дніпро" і діють на цьому напрямі, дають відповідь на запитання, звідки Володимир Путін черпає впевненість у тому, що російська армія "щодня впевнено просувається вперед на всіх оперативних напрямках".

"Штурми" в кредит

Це ділянка фронту у Запорізькій області – за даними американського Інституту вивчення війни на 13 червня 2026 року. На ньому відмічені ті самі населені пункти Кам'янське та Степове, які минулого року, зі слів лейтенанта Чувашова, який розмовляв з Путіним, штурмував його батальйон. Ділянка майже до деталей збігається з мапою українського проєкту Deepstate, який часто (з певною затримкою) відображає зміни на лінії бойового дотику.

Але, за даними штабних мап та супровідних документів 58-ї армії, російські війська нібито давно покинули цю територію, ще 9 квітня просунувшись углиб української території на 16-20 км на північ.

Офіційні заяви російської сторони збігаються зі штабними картами, за якими безпосередньо армія веде бойові дії - і все це дуже сильно розходиться з дійсністю.

Так, за даними російських генералів, під впевненим контролем їхніх військ перебувають населені пункти Річне - його "взяли" 30 січня, Приморське - з його взяттям Андрій Білоусов вітав військовослужбовців 108 полку 15 лютого 2026 року, того ж дня "взяли" Запасне та Магдалинівку.

Зі взяттям Веселянки Білоусов вітав військових 247-го полку 4 березня. Ну, а зі взяттям Малої Токмачки, невеликого села у Запорізькій області, яке вже перетворилося на культурний феномен, міністр оборони Росії Андрій Білоусов привітав 42-ту мотострілецьку дивізію ще 17 листопада 2025 року. При цьому, за даними незалежних військових дослідників та супутникових знімків, з усією очевидністю можна сказати, що у червні 2026 року російські війська це село так і не захопили.

Остання заява російського міноборони про захоплення населеного пункту в Запорізькій області датована 4 червня, коли відомство оголосило про захоплення села Гуляйпільське (у повідомленні воно назване старою радянською назвою "Комсомольське").

На штабній мапі від 9 квітня фронт відзначений тим, що проходить по межі цього села, розташованого на північ від так і не взятої Малої Токмачки. Тобто і ця ділянка російської штабної картки вже "зафарбована".

"Закраси" (зафарбування) - сленгове позначення нанесення на військові карти територій як зайнятих або звільнених до появи надійних підтверджень контролю над ними. Російських генералів навіть провоєнні блогери часто звинувачують у зайвій прихильності до цього методу.

Подібне сталося і у випадку Запорізької області: мапи американського Інституту вивчення війни та українського проєкту Deepstate показують, що всі ці населені пункти, розташовані на північ від залишеного російськими військами Степногірська, перебувають в глибокому тилу ЗСУ. Російські війська до них поки що не наблизилися.

Різниця між тим, що міністерство оборони "взяло" у своїх звітах і "зафарбувало" на штабних картах як території, які контролює Росія, і реальною лінією фронту в різних місцях може становити від 10 до 20 кілометрів.

"Закраси та аванси"

"Закрасами" (зафарбування. - Ред.) в російському генералітеті займається далеко не лише керівництво угруповання "Дніпро". Так, наприклад, z-військкор Володимир Романов 14 червня писав, що таку ж невідповідність між реальною лінією фронту та лініями на штабних картах нещодавно виявили на Костянтинівській ділянці фронту.

"Перевіряючі реально пішли до ЛБЗ (лінія бойового зіткнення. - BBC), бійці з ділянки висловлюють свою повагу тим двом полковникам, - написав він. - У результаті виявили невідповідність між реальною та заявленою ЛБЗ - до 17 кілометрів углиб. Знаєте, що зробило місцеве командування після такого розбору? Відправило 40 людей (включно з операторами БПЛА) на штурм "зафарбованої" ділянки. Усі 40 людей загинули за 2 години".

"Випереджальні доповіді та "зафарбування" навряд чи йдуть на користь наступальним російським військам, - попереджав 8 червня і автор великого провоєнного каналу "Рибар" Михайло Звінчук. - "Кредитні" рубежі на інших напрямках не раз ставали причиною помилкової оцінки ситуації і, як наслідок, джерелом проблем".

Найвідоміший "закрас" в історії російського вторгнення в Україну зробив командувач угруповання "Захід" генерал Сергій Кузовльов. Наприкінці 2025 року він доповів Володимиру Путіну, що військові його угруповання завершили штурм Куп'янська і повністю взяли його під контроль, за що отримав звання Героя Росії. Насправді ж Куп'янськ, навпаки, був зачищений військовими ЗСУ від російських військ, а всі мапи об'єктивного контролю лінії фронту свідчать, що руїни міста перебувають під контролем ЗСУ.

"У нас Запорізька область - там кілометрами щодня просування. Кілометр двісті, кілометр триста, 800 метрів. По фронту стільки ж у глибину", - говорив Володимир Путін 4 червня в Санкт-Петербурзі на міжнародному економічному форумі. А той самий z-військкор Романов коментував його слова так: "Запорізька область вириває пальму першості у гр. "Захід" за "закрасами" та авансами! Про Степногірськ президенту, мабуть, вирішили змовчати".

Із Степногірська російські війська на той момент уже відступили.

Нескінченний наступ

Ще восени 2022 року, після важкої поразки російської армії на схід від Харкова, британський історик та військовий експерт Кріс Овен зазначав, що офіцери російської армії часто брешуть своєму начальству про реальний стан справ та стан свого підрозділу.

"Наслідки цієї брехні, ймовірно, були дуже тяжкими для російських військових. Командні рішення - де і коли атакувати та оборонятися - ухвалювалися явно на основі хибної інформації. Це призвело до численних непотрібних жертв та військових невдач", - писав Овен, наводячи багато підтверджень сказаного.

Щоденні доповіді офіційного представника Міноборони Росії генерала Конашенкова буквально розходилися на меми вже 2022 року.

Наприклад, 26 червня 2022 року Конашенков прозвітував про знищення української військової техніки, яка перевищувала її кількість на початок війни - навіть з урахуванням можливих поставок.

Конашенков більше не з'являється на телеекранах, але уявлення вищого російського керівництва про те, як складається ситуація лінії фронту, принципово не змінилося.

Вивчення штабних документів 58-ї та 5-ї армій показує, що військова бюрократія не тільки нікуди не поділася, а стала ще більш вимогливою щодо рапортів про досягнення.

Російські військовослужбовці мають звітувати за кожен випущений снаряд - обґрунтувати необхідність пострілу та доповісти про його результати. Можна припустити, що нікому не хочеться чесно писати у звіті - промазали чи не знаємо, куди влучили. У більшості відповідних граф стоїть позначка: ціль пригнічена/уражена/знищена. Такі звіти підсумовують всі напрями, а підсумкова доповідь лягає на стіл високому начальству.

При цьому доповіді щодо використання БПЛА виглядають куди скромніше: позначку "ціль уражена" ставлять мало коли, частіше - "БПЛА збитий/пригнічений РЕБ противника/втрачений зв'язок" тощо. Певно, у випадку з безпілотниками російське військове начальство одним словом не вірить - потрібне візуальне підтвердження.

"Флаговтик" (на військовому сленгу так називають геолоковане фото- або відеозапис проникнення в тил противника та встановлення прапору) - це якраз один із способів візуального підтвердження успіху.

Попри те, що такий успіх може бути спірним або тимчасовим, кадри з демонстрацією прапора є документальною фіксацією просування штурмових груп і використовуються як звіти, на підставі яких перемальовуються мапи.

"Закраси" мап заради звітів дають спотворену картину ситуації на полі бою. Допустимо (про це пишуть багато російських військових), у штабах підрозділів, що воюють, є різні мапи - для звітів і з реальною лінією зіткнення. Але одним цим питання не вирішується.

Є й інші наслідки для російської армії:

Схоже, російську військову бюрократію нинішній стан справ влаштовує. У всякому разі, за безглузді "прапори" і хибні "закраси" в російській армії карають рідко (якщо взагалі карають). А ось заохочення за рапорти про чергове "взяття" чергового населеного пункту відбуваються регулярно.