Взимку все сповільнюється. Принаймні так твердить народна мудрість. Листопадові дощі вже перетворили велику частину українських полів і ґрунтових доріг на багнюку, яка ускладнює рух як гусеничної, так і колісної бронетехніки.
Коли настане справжня зима і земля замерзне при мінусовій температурі, проходимість доріг покращиться, але рух машин можуть ускладнити снігопади.
Попри це, цієї зими Україна не може дозволити собі дати Росії паузу.
З кінця літа її війська наступають, відвойовуючи захоплені території за допомогою дедалі потужнішої далекобійної зброї із Заходу.
Навесні Росія матиме ще тисячі мобілізованих солдатів, готових кинутись у бій на Донбасі.
Вони цілком можуть мати ті самі недоліки, які перешкоджали російській армії під час початку вторгнення.
Але їхня чисельність, підкріплена артилерією, все одно буде викликом для України.
Коли мова заходить про окопну війну, якою переважно стає ця війна, українці озброєні набагато краще, ніж росіяни.
Захід надіслав їм тисячі комплектів теплого зимового одягу, їхні бункери краще підготовані для тривалої зимової кампанії.
Відомо, що моральний дух багатьох російських новобранців, які не хочуть йти на фронт, дуже низький.
На тлі цього зростає рішучість Росії руйнувати та знищувати об’єкти енергетики, тепло- та водопостачання України за допомогою ракетних ударів. У той час коли українська армія йде у бій, перемагаючи низькі зимові температури, населення, яке вони захищають, тремтить у темних неосвітлених підвалах, відчайдушно чекаючи на день, коли росіяни підуть і ця війна закінчиться.