Непевне майбутнє визволеного українського села
- Author, Ольга Мальчевська
- Role, ВВС, Харків
Людмила Олександрівна несе до хати сумки з покупками. Вона поспішає, хоча поруч нікого немає.
"Люба, те, що тут трапилося, це був жах, - каже вона мені. - Ми сиділи у своїх підвалах, чекали допомоги української армії. Скрізь були міни".
Село Циркуни, що неподалік від Харкова, звільнили з-під російської окупації 7 травня.
Людмила говорить до мене ідеальною українською, але на її дверях крейдою написані слова російською.
Там написано "люди" та "діти" - її відчайдушна спроба зупинити обстріл свого будинку. Раніше в її селі проживало 6 тисяч людей, а зараз лишилось зовсім небагато.
Сусід Людмили Володимир показує мені свій льох, де він пережив окупацію разом з більш ніж десятком інших сусідів.
"Тут ми всі спали, - каже він мені. "П’ятнадцять людей, два собаки і три кішки. Кожного дня після п’ятої ранку нас бомбили".
Щоразу, коли росіяни заходили в село, обстрілів не було. Володимир використовував це затишшя, щоб стежити за їхніми переміщеннями з вікна.
"Я не міг вийти за межі свого двору, бо на вулиці були росіяни, розмахували зброєю. Хто знав, що у них в головах?", - каже він.
"Вони могли просто вистрілити, і все".
За кілька днів після нашого від’їзду внаслідок обстрілу з боку Росії одна людина загинула і ще троє отримали поранення. Життя тут дорогоцінне і непевне.