Росія заявляє про взяття Бахмута, Україна каже про "мишоловку". Хто правий?

Кожен наступ закінчується переходом в оборону. У Москві вирішили підвести риску під операцією зі взяття Бахмута - середнього за мірками Донеччини українського райцентру, - яка триває майже десять місяців. До війни там мешкало близько 70 тисяч людей. Зараз місто переважно зруйноване й знелюднене, але бої за нього тривають. У Москві й Києві по-різному оцінюють ситуацію на полі бою.

На вихідних керівник ПВК "Вагнер" Євген Пригожин оголосив про повне взяття Бахмута під контроль.

"Ми повністю захопили місто. Від будинку до будинку, щоб ніхто не міг дорікнути нам, що хоч якогось шматочка не взяли", - заявив він.

Пригожин також повідомив, що має намір вивести найманців з міста до 25 травня "на відпочинок та перепідготовку", а їхні позиції передати підрозділам регулярної російської армії.

Із заявою про взяття Бахмута виступило і російське Міноборони. Президент Володимир Путін відразу привітав з успіхом і вагнерівців, і професійних військових.

"Російське державне телебачення зобразило ймовірне взяття Бахмута як доленосну історичну подію і заявило, що взяття міста сприятиме успіху російських операцій із захоплення Слов'янська (41 км на північний захід від Бахмута), Краматорська (35 км на північний захід від Бахмута) і навіть Дніпра (приблизно 215 км на захід від Бахмута), - йшлося у звіті Інституту вивчення війни (ISW). - Кремль, ймовірно, спробував подати захоплення Бахмута як історичну перемогу, оскільки тактичних успіхів в Україні у нього, як і раніше, немає".

Київ, своєю чергою, відкидає заяви про захоплення росіянами Бахмута. У вівторок заступниця міністра оборони України Ганна Маляр заявила, що ЗСУ, як і раніше, контролюють південно-західну частину міста, а в передмісті тривають бої.

"По флангах на півночі та півдні від Бахмута в нас є незначне просування", - сказала Ганна Маляр.

Командувач сухопутними військами ЗСУ генерал-полковник Сирський взагалі стверджує, що вагнерівці залізли в місто, "як щури в мишоловку".

"Пригожин хоче втекти з Бахмута до того, як мишоловка почне закриватися, й там опиняться регулярні війська РФ, щоб потім сказати, що регулярна армія Росії не змогла утримати Бахмут", - вважає військовий експерт, директор дослідницького центру New Geopolitics Research Network Михайло Самусь.

Чим важливий Бахмут?

Влітку минулого року, після успішних російських операцій із захоплення Попасної, Сєвєродонецька та Лисичанська, Бахмут був важливий зі стратегічної точки зору. Розрахунок був на зустрічні удари у напрямку Слов'янська і Краматорська. Російські підрозділи, посилені найманцями з ПВК "Вагнер", мали завдавати ударів зі сходу, а Ізюмське угруповання - з північного заходу.

У разі успіху російська армія могла розсікти українські сили та захопити майже всі великі міста Донбасу. Але не склалося. Внаслідок українського контрнаступу під Харковом російські частини розбили, угруповання, яке базувалося поблизу Ізюма, відступило на схід та перейшло в оборону. Здавалося, наступ на Бахмут втратив сенс, але в російському Генштабі думали інакше.

З 1 серпня 2022 року росіяни активно наступали на Бахмут та його околиці. Як і під час штурму Попасної, головною рушійною силою була група найманців з ПВК "Вагнер", до лав якої Пригожину дозволили масово набирати російських в'язнів. Багато хто, зокрема сам Пригожин, повідомляв про величезні втрати внаслідок лобових штурмів українських укріплень.

Сам він назвав операцію із захоплення міста "бахмутською м'ясорубкою". За словами Пригожина, її метою було "дати російській армії отямитися".

У чому насправді був сенс операції із захоплення Бахмута, незрозуміло навіть зараз. Військові експерти висували різні версії: перехопити стратегічну ініціативу, скувати українську армію на бахмутському напрямку й атакувати на інших, створити умови для ліквідації Сіверського виступу та наступу на Краматорську агломерацію.

Так чи інакше, про досягнення цих цілей зараз не йдеться. І можливо, Пригожин не лукавить.

Якщо Бахмут справді захопили, чи зможуть російські війська його утримати?

Ситуація неоднозначна. З одного боку, заяви російської сторони про взяття майже всього Бахмута та про утримання території на північ і південь від міста - правда. З іншого - правда й те, що українські війська утримують плацдарм на заході Бахмута і тиснуть на фланги.

"Схоже, що найманці "Вагнера" хочуть залишити Бахмут якнайшвидше, насамперед тому, що їх там перебили, - стверджує у розмові з ВВС журналіст і політолог, представник воюючої в Бахмуті бригади ЗСУ Тарас Березовець. - У керівника ПВК "Вагнер" Євгена Пригожина зараз залишилося менш чотирьох тисяч найманців, і він хоче якнайшвидше забратися звідти. Учора він заявив, що його бойовики повністю захопили місто, але українські війська і спецпідрозділи, як і раніше, контролюють західні околиці Бахмута. Тому всі російські заяви про перемогу в Бахмуті - це нісенітниця".

Якщо уважно вивчити карту, то буде видно, що Бахмут лежить у невеликій низині. Місцевість там хоч і рівнинна, але горбиста, йде на височину на захід, північний захід і трохи на південь. Під час недавніх контратак ЗСУ відбили головні висоти на південь та північний захід від Бахмута, що дозволяє їм тримати під вогневим контролем практично все місто.

ЗСУ не відмовляються від спроб подальшого просування флангами, змушуючи російське командування знімати резерви й перекидати їх на зміцнення небезпечних ділянок. Армія РФ веде оборонні бої біля сіл Кліщіївка й Курдюмівка на півдні та Дубово-Василівка і Берхівка - на півночі.

Російські пропагандистські ЗМІ схильні применшувати небезпеку просування ЗСУ для оточення Бахмута.

"Українські офіційні особи, як і у випадку з Соледаром, відмовляються визнавати очевидне і наввипередки вигадують різні версії, що заперечують втрату Бахмута", - пише телеграм-канал "Военный осведомитель".

"Риторика ЗСУ щодо Бахмута зрозуміла суто з практичних міркувань: на флангах тривають запеклі бої. Штурмові загони ПВК завдають вогневої поразки підрозділам ЗСУ, що розташувалися на підступах. Українські формування продовжують зазнавати втрат, і офіційній владі найпростіше підтримувати видимість "Битви за Бахмут", а не визнавати, що зараз українські формування розкочуються об російські оборонні рубежі", - погоджується з ним провоєнний телеграм-канал "Рыбарь".

Ймовірно, зараз українська армія дійсно не має сил, щоб швидко розвинути наступ і створити реальну загрозу оточення Бахмута. Але їх немає і в російської - щоб захопити залишки міста, відкинути українські фланги та отримати хоч якийсь перепочинок.

Про плани українського командування нічого невідомо. Ударні угруповання в нього в запасі точно є. "Хоч зараз ми контролюємо незначну частину Бахмута, значення її оборони не втрачає своєї актуальності. Це дає нам можливості входу в місто у разі зміни ситуації. А це неодмінно відбудеться", - заявив генерал Сирський.

Щоб знищити російське угруповання у захопленому місті, зовсім не обов'язково брати його в котел, вважає співдиректор програм зовнішньої політики і міжнародної безпеки українського аналітичного Центру Разумкова, підполковник запасу Олексій Мельник. На його думку, свіжих сил, щоб утримати захоплене місто, Росія не має.

Подальший російський наступ - на Часів Яр і Костянтинівку чи на Слов'янськ і Краматорськ - за таких умов виглядає проблематичним. Українські позиції на цих напрямках добре укріплені, а Бахмут, який прострілюється з різних боків, не підходить для ролі плацдарму. Атакувати Сіверський виступ? Спірне питання, кому кого зараз зручніше атакувати.

Звісно, можна ввести в місто додаткові резерви, можна захопити останні квартали, але далі рухатися важко - оперативного простору немає, а просто так тримати в охопленому супротивником з півдня та півночі місті велике угруповання - небезпечно. Тому Сирський, можливо, теж не лукавить.

Що з втратами?

Президент США Джо Байден заявив на саміті G7 у Японії, що в боях за Бахмут Росія втратила близько 100 тисяч людей.

Перевірити це важко, оскільки сторони не розкривають свої втрати. Очевидно, що наступальна армія завжди втрачає більше - поки їй не вдається прорвати оборону супротивника і розвинути оперативний успіх. У випадку з Бахмутом майже за 10 місяців боїв нічого подібного не сталося.

Кореспондентка ВВС Ольга Івшина - про втрати російських військ під час штурму Бахмута:

Ми не знаємо, про які саме втрати говорить Байден. В армії існують два основні види людських втрат: безповоротні й тимчасові. Тимчасові передбачають, що людина може повернутись на фронт. Безповоротні - вже ніколи не зможе.

Тому до даних Байдена потрібно ставитись з обережністю. Можливо, йдеться про безповоротні втрати російської сторони: убитих у бою, тих, що загинули внаслідок нещасних випадків, катастроф і суїцидів, померлих від ран і хвороб, зниклих безвісти, тих, що потрапили в полон і перейшли на бік супротивника, а також отримали поранення й каліцтва, несумісні з подальшою службою.

Але Байден міг узагальнити безповоротні й тимчасові втрати.

Раніше, говорячи про втрати Росії в Україні, американські чиновники й джерела найчастіше називали саме загальні цифри безповоротних втрат і тих, хто тимчасово залишив фронт, а не дані щодо вбитих.

За оцінкою експертів, на одного загиблого у цій війні припадає близько 4 поранених. Отже, за оцінкою американських посадовців, Росія могла втратити у боях за Бахмут близько 25 тисяч людей лише вбитими. Наскільки реалістичною є така оцінка?

ВВС спільно з російським виданням "Медіазона" та командою волонтерів вдалося встановити імена 5703 людей, які могли загинути у боях за Бахмут. Це або ті, в кого Бахмут був вказаний у некрологах, або ті, хто воював у складі ПВК "Вагнер" та загинув після 1 серпня 2022 року (приблизна дата початку боїв за Бахмут). Більшість встановлених нами загиблих - це ув'язнені.

На основі наших спостережень за ситуацією на кладовищах у різних регіонах Росії ми можемо припустити, що реальна кількість втрат може вдвічі перевищувати кількість загиблих, встановлених нами поіменно. Тобто, за найконсервативнішою оцінкою, у боях за Бахмут російська сторона могла втратити близько 12 тисяч людей.

Але у випадку з "Вагнером" реальна кількість загиблих може бути значно вищою, ніж ця консервативна оцінка, оскільки "вагнерівців" часто ховають більш потайки, ніж російських військових, а частина ув'язнених й поготів похована на нових кладовищах, які непросто виявити. Щонайменше одне з них розташоване за межами Росії - під Луганськом.

Характер бойових дій під Бахмутом, який вже заведено називати "м'ясними штурмами", свідчить про те, що за майже 10 місяців спроб взяти Бахмут російські військові могли втратити понад 20 тисяч людей, а коефіцієнт поранених з урахуванням низької підготовленості ув'язнених може бути і 1: 5, і вище. І тоді цифра в 100 тисяч безповоротних втрат, озвучена Байденом, вже не видається такою фантастичною.