Анналена Бербок: жінка, яка може стати наступною канцлеркою Німеччини

Вперше в історії своєї партії, яка налічує чотири десятиліття, німецькі "зелені" висунули кандидата на посаду канцлера.

Не менш історичною є центральна роль, яку "зелені" відіграватимуть на загальних виборах у вересні.

У понеділок Партія зелених оголосила, що на посаду Ангели Меркель від них претендуватиме 40-річна Анналена Бербок. Пані Бербок, скоріш за все, буде єдиною жінкою у цих перегонах.

"Зелені", яких колись розглядали як хаотичну купу бородатих хіпі у сандалях, тепер, імовірно, увійдуть до наступного уряду.

Оскільки консерватори занурені у хаосі сварок щодо свого кандидата, Партія зелених може навіть стати найбільшою в новій коаліції. У такому випадку Анналена Бербок буде наступною канцлеркою Німеччини.

Її вже порівнюють з молодими жінками-лідерками Нової Зеландії чи Фінляндії.

Пані Бербок народилася в 1980 році - того самого року, коли була заснована її партія. Батьки взяли її на антиядерну демонстрацію. Вона описує своє дитинство як суміш водяних гармат на акціях та торта вдома після них - суміш затишного радикалізму середнього класу, який наразі уособлює Партію зелених та пояснює її нинішню привабливість.

Згідно з останнім опитуванням, "зелені" мають 22% голосів, поступаючись лише консервативному блоку ХДС/ХСС Ангели Меркель.

Підтримка консерваторів упала з понад 40% влітку, коли Німеччина порівняно добре почувалась в умовах пандемії, до 29%. У деяких опитуваннях консерватори набирають ще менше, випереджаючи "зелених" лише на чотири-п'ять відсотків.

Лівоцентристська СДПН має в середньому 15-20%. Всі інші партії мають підтримку близько 10% або менше.

Ситуацію для ХДС/ХСС погіршує те, що і так жахливі для них цифри опитувань не враховують останні сварки консерваторів щодо свого кандидата на посаду канцлера.

Поки консервативні альфа-самці були зайняті боротьбою за владу, "зелені" спокійно продовжували обирати свого кандидата на головну посаду. До офіційного рішення у понеділок жодна інформація не просочилася у ЗМІ.

Нове "зелене" керівництво створило залізну партійну дисципліну та жагу влади, якою б пишався Бісмарк.

Але в Партії зелених не завжди все було гармонійно. Традиційно консерватори були дисципліновані, а "зелені" - хаотичні.

Телевізійні кадри церемонії заснування партії виглядають як збори студентської спілки, на яких молоді люди з кудлатим волоссям у конопляних сорочках та в'язаних жилетах кричать із запалом.

Більшу частину своєї історії партія була розділена "реалосами" або реалістами, котрі вважають, що панівне суспільство потрібно схилити на свій бік, та "фундісами", або фундаменталістами, які розглядають будь-який компроміс як зраду.

У 1998 році "зелені" увійшли до своєї першої національної урядової коаліції - як молодші партнери лівоцентристської СДПН. Нового міністра закордонних справ від "зелених", Йошку Фішера, журналісти жартома питали, чи не зроблять тепер обов'язковим вживання мюслі.

"Реалоси" перемогли, але битви лише посилились. У 1999 році на партійній конференції пана Фішера вдарили по голові пакетом з червоною фарбою, коли він заявив, що "Зелені" підтримають авіаудари НАТО в Косові.

Чвари у партії тривали десятиліттями, "зелені" залишалися розділеними і не мали політичного успіху на національному рівні.

Але прагматичне та успішне керівництво потужними регіональними урядами показало, що "зелені" можуть ефективно керувати.

У 2011 році багата земля Баден-Вюртемберг проголосувала за першого регіонального "зеленого" прем'єра Вінфріда Кречмана. Завдяки поєднанню економічного прагматизму та екологічних переконань, він залишився при владі та був популярним.

Три роки тому партія проголосувала за пані Бербок і Роберта Габека як спільних лідерів партії - і хоча вони обидва "реалоси", їм вдалося об'єднати два крила. Мірою того, як підтримка партії за даними опитувань зростала, опозиція зникала.

Але їхній похід до влади буде нелегким.

"Зелені" часто мають завищені результати в опитуваннях. Виборці люблять здаватися доброчесними і кажуть, що проголосують за "зелених". Але коли справа доходить до виборів, традиційна лояльність та прагматична стурбованість економікою перемагають.

"Зелені" також будуть на лінії вогню з усіх боків. Ліві називатимуть їх елітарними буржуа, які більше піклуються про вживання соєвих латте, ніж про права робітників. Праві згадають привид моралістів-проповідників, які хочуть заборонити німецькі машини та ковбаси.

Але після 16 років канцлерки Меркель, яка також мала яскравий "зелений" відтінок, адже вона поступово відмовляється від ядерної енергії та вугілля, Німеччина змінилася. Мейнстрім стає зеленішим, а Партія зелених - більш мейнстрімною. Тож антизелені кліше здаються застарілими і можуть образити виборців.

У будь-якому випадку, "зелені" орієнтовані на владу. І більше ніхто не жартує про мюслі.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!