Чому радикалам, про яких знають спецслужби, вдається вчиняти теракти

Французька влада повідомила, що чоловік, який застрелив трьох людей на різдвяній ярмарці в Страсбурзі, почав виявляти зацікавленість радикальними поглядами, коли перебував у в'язниці.

На жаль, той факт, що влада завчасно знала про Шерифа Шекатта, але не змогла запобігти нападу, лише підкреслює тенденцію, яка проявилася і в низці інших країн.

В Університеті ім. Джорджа Вашингтона ми вивчили 76 нападів джихадистів, здійснених останніми роками у Західній Європі і Північній Америці. В результаті ми виявили, що понад 50% нападників знаходилися "на олівці" в спецслужб.

В одній лише Франції таких прикладів чимало.

Влада слідкувала за братами Куаші, які вбили 12 людей під час нападу на редакцію газети Charlie Hebdo у січні 2015 року.

Їм також був відомий Амеді Кулібалі, який незабаром після цього теракту застрелив співробітницю поліції, а потім ще чотирьох людей у супермаркеті.

Троє з нападників на паризький концертний зал "Батаклан", де загинули 90 людей, так само були відомі спецслужбам.

Влада знала про ще принаймні вісьмох людей, що вчиняли напади у Франції з 2015 року.

У Британії влада була в курсі діяльності декого з тих, хто вчинив напад у Вестмінстері і на Лондонському мосту.

Та ж сама історія повторюється і в інших країнах Заходу, які ставали об'єктами нападів джихадистів.

Тактичні прорахунки

Повідомлення про те, що влада володіла інформацією про майбутніх злочинців, викликають запитання. Чому ж тоді служби безпеки вчасно не втрутилися?

І справді - в деяких звітах про контртерористичні операції за слідами вчинених нападів згадуються прорахунки і тактичні помилки.

Приміром, у звіті про теракт 2017 року в спорткомплексі "Манчестер арена" йдеться про те, що служба МІ-5 не скористалася шансом встановити спостереження за Салманом Абеді. Жертвами вибуху, вчиненого смертником, стали 22 людини.

Можливості західної розвідки і сил правопорядку обмежені, і це допомагає зрозуміти, чому особи, добре відомі владі як екстремісти, не ізолюються від суспільства й іноді вчиняють теракти.

Конкретні причини у різних країнах можуть відрізнятися, проте є два ключові пов'язані між собою фактори, які не дозволяють владі здійснити ті чи інші заходи щодо відомих екстремістів.

По-перше, в західних демократіях закон не дозволяє арештовувати людей лише за їхні погляди.

В людей є право на радикальні погляди і точку зору, яку не сприймає більшість.

На відміну від авторитарних режимів, вираження таких поглядів, як правило, не порушує законів у демократичних суспільствах.

Проте в окремих випадках - часто їх буває важко довести - прихильники радикальних поглядів можуть бути притягнуті до відповідальності за розпалювання ворожнечі чи злочини ненависті.

Приміром, у Великій Британії радикальний проповідник Анджем Чударі був засуджений до тюремного терміну за заклики підтримати "Ісламську державу".

Що може зробити влада, коли виявляє людину з радикальними поглядами? Встановити за нею спостереження. Але навіть якщо їм вдається отримати потрібний ордер, спецслужби часто стикаються з іншою проблемою: нестачею ресурсів.

Досвід французьких правоохоронців є яскравим прикладом цієї проблеми.

Зараз у французькому списку Fiche S містяться близько 20 тисяч осіб з радикальними поглядами. Там був і Шериф Шекатт, якого поліція застрелила в четвер.

Слідкувати за всіма цими людьми - непосильне завдання. Інтенсивне цілодобове спостереження лише за одним об'єктом потребує участі 25 агентів. А для того, аби сім днів на тиждень і 24 години на добу відслідковувати 20 тисяч осіб, знадобилося б 500 тисяч агентів.

Британська контррозвідка MI-5 стверджує, що в режимі реального часу проводить близько 500 операцій щодо трьох тисяч підозрюваних в екстремістській діяльності.

Загалом з 2009 року в полі зору MI-5 потрапило близько 20 тисяч підозрюваних, проте вважається, що вони більше не є загрозою.

Через таку велику кількість підозрюваних влада розподіляє їх по різних рівнях, оцінюючи потенційну схильність до насильства, і вже після цього виділяє на спостереження необхідні ресурси.

У більшості випадків такий підхід спрацьовує, але про них ми, як правило, нічого не знаємо. Зате помилка спецслужб може призвести до нового теракту.

Примітивний план

Влада західних країн постійно стикається з питанням, як поводити себе з особами, що знаходяться у перехідному стані, - з тими, хто вже став прихильником радикальних поглядів, але ще не вчинив злочину.

Ця проблема останнім часом загострилася, оскільки кількість підозрюваних стає тільки більшою.

Ще одна складність полягає в тому, що перехід від слів до діла, до вчинення злочину, часто стається неочікувано і непередбачувано.

Терористичні напади все частіше вчиняються з використанням примітивних засобів і за примітивним планом: взяти, зокрема, тих, хто нападає з ножем або на вантажівках.

Тут немає складного планування і підготовки, як бувало у випадку з терактами минулих років, але дії майбутніх терористів важче передбачити.

Червона межа

Різні сторони по-різному намагаються відповісти на цей виклик.

В Італії, приміром, у адміністративному порядку висилають з країни відомих екстремістів, в яких немає італійського громадянства. Впродовж останніх трьох років так депортували близько 350 людей.

Це не вирішує проблему, оскільки більшість терактів у Європі здійснюють громадяни європейських країн.

Велика Британія використовує Акт про заходи з запобігання і розслідування тероризму для того, аби обмежувати свободу пересування і спілкування відомих екстремістів.

Прокурори в інших країнах іноді арештовують радикалізованих активістів за звинуваченнями у злочинах, що не мають відношення до тероризму, - таких, як ухилення від сплати податків чи незаконне зберігання вогнепальної зброї.

Такий підхід лише частково вирішує проблему. Зрештою можливості боротьби з тероризмом демократичним шляхом дуже обмежені.

Часом, коли теракт вчиняє людина, про екстремістські погляди якої владі було відомо, починають лунати заклики посадити до в'язниці "всіх екстремістів".

Але хоча юридичну систему і можна налаштувати на переслідування потенційних терористів, залишається червона межа, яку демократія перейти просто не може.

Хочете отримувати головні матеріали в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram!