"Це був перший удар 24 лютого 2022 року". Як російське вторгнення в Україну наблизило війни в космосі

Супутники, які обертаються навколо Землі, переважно лишаються осторонь воєнних конфліктів. Однак у XXI столітті космос може геть перестати бути безпечним місцем.

Близько третьої години ночі 24 лютого 2022 року тисячі супутникових модемів в Україні та Центральній Європі перестали працювати.

Росія саме розпочинала своє повномасштабне вторгнення в Україну.

"Першим ударом у російсько-українській війні стали не танки, що в'їхали в Україну, а кібератака на комерційну супутникову систему, яку згодом пов'язали з російською державою", - твердить Карі Бінген, директорка Проєкту з аерокосмічної безпеки Центру стратегічних і міжнародних досліджень у США.

"Навіщо вони це зробили? Вони хотіли підірвати здатність українських військових і уряду підтримувати зв'язок", - додає вона.

У сучасній війні перший постріл може бути не з гвинтівки чи ракети, а у вигляді рядка шкідливого програмного коду, спрямованого проти супутників на орбіті Землі.

Під час Холодної війни Сполучені Штати та СРСР протистояли одне одному на суші, в повітрі, під водою і - майже непомітно для широкої публіки - в космосі.

Але тепер напруженість на орбіті знову зростає, і цього разу це відбувається на очах усього світу. Ставки високі.

Стало відомо, що два російські супутники, ймовірно, перехоплювали зв'язок щонайменше десятка європейських супутників після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році.

Таке перехоплення могло дозволити російським спецслужбам читати конфіденційні дані, які вони передавали, або навіть, принаймні теоретично, отримати контроль над цими супутниками.

Протягом останніх кількох років наземні телескопи та орбітальні камери зафіксували, як два російські супутники - "Луч-1" і "Луч-2" - здійснювали низку підозрілих маневрів на орбіті.

Зокрема, вони неодноразово наближалися до найважливіших, хоча й уже старих, європейських геостаціонарних супутників.

Серед них - Intelsat 39, який перебуває на такій висоті над Землею, що здається нерухомим над однією й тією самою точкою земної поверхні.

Таке розташування робить геостаціонарні супутники ідеальними платформами для зв'язку, навігації та військових цілей. Водночас вони можуть стати цінною мішенню для противника.

Західні країни вже змушені розробляти плани, як протидіяти таким атакам у разі конфлікту з іншою державою, зокрема Росією.

"Коли один супутник наближається до іншого в космосі на дуже малу відстань, починається своєрідна гра: хто першим здійснить маневр, як на це відреагує інший супутник", - пояснює Норбер Пузен, старший орбітальний аналітик французької компанії Aldoria, яка спеціалізується на відстеженні супутників.

Цей "танець" порівнюють із повітряними боями між винищувачами. Різниця лише в тому, що цього разу вони відбуваються у космосі.

Така нещодавня поведінка, схоже, є продовженням російської гібридної війни в космосі - тобто війни, що передбачає використання невійськових методів, приміром, порушення роботи систем зв'язку.

Росія вважає супутники "ахіллесовою п'ятою" Сполучених Штатів та їхніх союзників, адже вони дедалі більше від них залежать. Їхнє виведення з ладу може завдати масштабної шкоди як цивільній, так і військовій інфраструктурі.

"Для Росії це не нова поведінка - ні в космосі, ні на Землі", - каже Джуліана Зюсс, експертка з космічної війни з Королівського об'єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI).

"Ми постійно бачимо таке випробовування меж: чи то безпілотники, які залітають у повітряний простір Польщі, чи російські супутники, що маневрують поблизу інших супутників зв'язку - як урядових західних країн, так і комерційних. Ми спостерігаємо це вже понад десять років".

Починаючи з часів Холодної війни, різні країни розробляють протикосмічну зброю, призначену для знищення, порушення роботи або послаблення супутників і космічної інфраструктури, щоб отримати військову перевагу над противником.

До неї належать кіберзброя, подібна до тієї, що застосували в цій атаці, засоби глушіння та підміни супутникових сигналів, а також більш "фантастичні" на вигляд системи, як-от лазери чи електромагнітні імпульси.

Їх можна використовувати для осліплення або знищення супутника, з повітря або навіть з іншого супутника, який наблизився до своєї цілі.

Окрім цього, існує й кінетична зброя, ракети, які запускають із землі чи літаків, або невеликі снаряди, випущені з іншого космічного апарата. Вони також здатні знищувати супутники.

"Ми регулярно бачимо кібератаки на супутники. Засоби радіоелектронної боротьби - глушіння та підміна сигналів - широко застосовують на полі бою в Україні. Китай розгорнув величезну кількість засобів радіоелектронної боротьби у своєму регіоні, інтегрувавши їх у свої війська, - каже Карі Бінген. - Іран також використовує такі системи. Якщо чесно, сьогодні малопотужний пристрій для глушіння GPS можна навіть купити на eBay".

Деякі держави вже випробували фізичну зброю в космосі, зокрема ракети для знищення супутників на орбіті. За словами Бінген, ці технології почали розробляти ще за часів Холодної війни у Сполучених Штатах та Радянському Союзі.

Втім, за її словами, переломним моментом стало китайське випробування 2007 року. Тоді Китай збив ракетою виведений з експлуатації метеорологічний супутник, утворивши тисячі уламків, які, за прогнозами, залишатимуться на орбіті приблизно сімдесят років.

У 2008 році Сполучені Штати офіційно оголосили про операцію Burnt Frost.

"Під час цієї операції використали ракету-перехоплювач системи протиракетної оборони, запущену з корабля, щоб збити несправний американський супутник, - пояснює Бінген. - Це зробили з міркувань безпеки".

До космічної гонки озброєнь долучилися й інші країни.

Індія також продемонструвала здатність збивати супутники за допомогою ракети-перехоплювача, як це вже зробили Сполучені Штати та Китай.

"Росія зробила це нещодавно - в листопаді 2021 року, лише за три місяці до вторгнення в Україну. Чи був це сигнал для нас, чи просто військові проводили випробування?" - додає Карі Бінген.

Пузен пояснює, що американські чиновники також припускають, що Росія могла випробувати певний тип зброї для орбіти. Йдеться не про супутник, а про своєрідну кулю чи снаряд, запущений із супутника в космосі.

Росія офіційно це заперечує.

Уламки, які утворюються внаслідок застосування кінетичної зброї, можуть роками залишатися на орбіті.

Це викликає побоювання щодо так званого синдрому Кесслера - ланцюгової реакції, коли дедалі більше уламків космічного сміття стикаються між собою, утворюючи ще більше фрагментів.

Зюсс підозрює, що випробування цієї технології можуть мати й більш похмуру мету.

"Вони (Росія та Китай) знають, що ми стежимо за цими об'єктами, і знають, що ми можемо бачити, як вони наближаються до них і маневрують поруч, - каже вона. - Тож вони демонструють свої можливості, щоб ми не могли почуватися в безпеці в жодній сфері. Космос - не виняток".

"Питання завжди одне: навіщо вони це роблять? - каже Бінген. - Вони посилають нам сигнал? Випробовують технології, оперативні процедури й тактику? Чи збирають розвіддані про нас на випадок, якщо колись захочуть зробити це по-справжньому? Ми просто не знаємо. Ми маємо планувати найгірший сценарій".

Принаймні, саме це питання ставили експерти.

Але потім, напередодні війни в Україні, здавалося, що Росія почала ставитися до цього серйозніше.

Ядерна зброя в космосі?

У 2022 році, за кілька тижнів до повномасштабного вторгнення РФ в Україну, Росія вивела в космос супутник "Космос-2553".

Через два роки Сполучені Штати заявили, що цей супутник може бути частиною російської програми розробки космічної ядерної зброї.

Вважають, що така зброя могла б використовуватися для знищення цілих супутникових мереж, наприклад, масштабної системи Starlink компанії SpaceX, яка допомагала Україні протистояти російському вторгненню. Росія це також заперечує.

Ідея розміщення ядерної зброї в космосі не настільки фантастична, як може здаватися.

У 1962 році Сполучені Штати підірвали ядерну бомбу на орбіті, щоб перевірити, чи спричинить вона електромагнітний імпульс (ЕМІ). Такі імпульси можуть виводити з ладу електроніку, порушувати радіозв'язок і створювати штучні радіаційні пояси, які можуть нейтралізувати супутники.

Випробування, відоме як Starfish Prime, справді спричинило ЕМІ, але набагато потужніший, ніж очікували. Через це кілька супутників вийшли з ладу протягом наступних днів і місяців після вибуху.

Пізніше відбулися й інші, менші за масштабом випробування США та Росії. А у 1964 році Договір про часткову заборону ядерних випробувань заборонив випробування ядерної зброї в космосі.

"Якщо подивитися на те, що нам відомо і що обговорювалося, зараз на орбіті немає жодного супутника з ядерною зброєю, - каже Зюсс. - Вони безумовно могли б створити такий. Думаю, будь-яка ядерна держава має таку можливість".

Але чи справді Росія планує створити таку зброю?

Навіть якщо це так, Зюсс вважає, що малоймовірно, що Москва наважиться її застосувати. За її словами, союзник Росії - Китай - також дедалі більше залежить від космічних технологій, як і США.

"Для Росії це має сенс лише як крайній захід", - каже Зюсс.

Уламки, які утворяться внаслідок такого вибуху, можуть навіть запустити ефект Кесслера. Зюсс пояснює, що через радіацію людство може ненавмисно втратити доступ до космосу на місяці, а можливо, й на роки.

Яким може бути майбутнє протикосмічної зброї?

"Ми знаємо, що китайська програма досить швидко просувається у розробці та випробуванні нових технологій і нового обладнання в космосі", - каже Пузен.

Він пояснює, що, судячи з того, які проєкти фінансують західні урядові установи, значні кошти спрямовують на розробку невеликих "супутників-охоронців".

За його словами, вони могли б захищати дуже цінний і вразливий супутник або ж їх можна було б відправляти для огляду інших супутників.

Японія, Франція, Індія та Німеччина вже "дали зрозуміти", що планують створювати або вже розробляють такі "супутники-охоронці".

"Будь-яка країна, яка має ракету і базову інформацію про орбітальне розташування - наприклад, Іран чи Північна Корея - і знає, що супутники рухаються за передбачуваними траєкторіями, може запустити ракету для перехоплення супутника", - каже Бінген.

Водночас збиття одного або навіть кількох супутників у таких угрупованнях, як Starlink, не обов'язково призведе до виведення з ладу всієї мережі.

Однак ядерна зброя може бути не єдиним доступним варіантом.

Одна з ідей полягає у використанні 935 невеликих синхронізованих глушників, які могли б переносити групи дронів, повітряних куль або літаків.

Дослідження з Китаю припускають, що такі пристрої можуть створити електромагнітний бар'єр, достатньо потужний, щоб заблокувати Starlink над територією приблизно розміром із Тайвань.

"Небезпека помилкового розрахунку з боку однієї з космічних держав лише зростатиме, - каже Зюсс. - Якщо станеться руйнування супутника, а неподалік перебуватиме підозрілий супутник, неминуче постане питання: чи було це навмисним, зловмисним втручанням, чи просто аварією?"