3 млрд років тому у Землю врізався гігантський астероїд. Ті, хто вижив, незабаром стали жити краще

фото ілюстративне

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото, Вчені вважають, що діаметр астероїда S2 був 40-60 км (фото ілюстративне)
Published
Час прочитання: 3 хв

Понад 3 мільярди років тому у Землю врізався величезний астероїд, за розмірами в кілька разів більший за Еверест - найвищу гору на планеті. Падіння астероїда майже повністю знищило життя, яке зароджувалося на нашій планеті, але несподіваним чином призвело до змін, що стали надзвичайно сприятливими для розвитку життя на Землі.

Про це йдеться у дослідженні, яке опублікувала група вчених із Гарвардського та Стенфордського університетів у журналі Proceedings of the National Academy of Sciences (PNAS).

Космічна брила, якій вчені дали назву S2, за розміром у 50-200 разів перевершував астероїд, який 66 млн років знищив динозаврів на Землі.

Зіткнення, за оцінками вчених, сталося 3,26 млрд років тому - в епоху Палеоархей, коли завершилося формування твердого ядра Землі.

"У той час Земля була фактично повністю водним світом, з невеликими ділянками суші - вулканами і скелями. У земній атмосфері та океані практично не було кисню", - цитує агентство Reuters геолога і одного із авторів дослідження, співробітника Гарвардського університету Ендрю Нолла.

Наслідки зіткнення Землі з астероїдом S2 вивчали вчені зі Стенфордського та Гарвардського університетів

Автор фото, Nadja Drabon

Підпис до фото, Наслідки зіткнення Землі з астероїдом S2 вивчали вчені зі Стенфордського та Гарвардського університетів

Зіткнення Землі з S2 спричинило величезне цунамі, на думку вчених, найпотужніше за всю історію Землі.

Вода в океані буквально скипіла і частина її випарувалася, температура повітря піднялася на 100 градусів за Цельсієм. Небо заволокло щільною завісою пилу і туману, через що сонячне світло практично не досягало поверхні Землі.

Бактерії та мікроорганізми, що існують завдяки фотосинтезу, в таких умовах вижити не могли. На охолодження атмосфери і осідання частинок, що піднялися в повітря, ймовірно, пішли кілька років, а то й десятиліття.

Пропустити Whatsapp і продовжити
BBC Україна тепер у WhatsApp!

Як дізнатися головне про Україну та світ?

Підписуйтеся на наш канал тут.

Кінець Whatsapp

Однак, попри катастрофічні наслідки зіткнення з S2, життя на Землі вже через досить короткий проміжок часу - від декількох років до кількох десятків років - не тільки відновилося, але і стало більш різноманітним, а популяції мікроорганізмів - значно чисельнішими.

Як пояснюють вчені, космічна подія кардинально змінила умови життя, що негайно призвели до його розквіту.

Після зіткнення з астероїдом різко зросли популяції мікроорганізмів, для яких основними поживними речовинами є залізо і фосфор, зазначають вчені.

За версією вчених, залізо стало доступним для мікроорганізмів завдяки тому, що в результаті удару, цунамі і підвищення температури вода в океані перемішалося - багатий залізом нижній шар піднявся на поверхню.

А велику кількість фосфору, ймовірно, приніс на Землю сам метеорит. Як розповідає геологиня з Гарвардського університету Надя Драбон, астероїд S2 був рідкісного типу метеоритів - вуглецевих хондритів, які містять фосфор.

Ще більше фосфору потрапило в океани через ерозію ґрунтів під впливом цунамі, зазначають вчені.

Фосфор грає найважливішу роль у зберіганні та передачі генетичної інформації - він входить до складу РНК, ДНК і клітинних мембран.

Краєвид Барбертон-Грінстоун

Автор фото, Nadja Drabon

Підпис до фото, Барбертон-Грінстоун у Південній Африці - одна з найдавніших геологічних структур на планеті

Дослідники, які вивчали наслідки зіткнення S2 із Землею, працювали в районі зеленокам'яного поясу Барбертон (Барбертон-Грінстоун), розташованого на північному сході Південної Африки.

Барбертон-Грінстоун - одна з найдавніших геологічних структур на планеті, що сформувалася 3,6-3,25 млрд років тому.

Вченим вдалося знайти численні свідчення, в основному геохімічні, що життя в цьому регіоні після падіння метеорита потужно розквітло.

"Життя не тільки швидко відновилося, після того як умови повернулися до норми, воно просто розквітло всього за кілька років чи десятиліть", - каже одна з головних авторів дослідження, геологиня Надя Драбон.