Ким насправді був Робін Гуд - і чому його легенду переписали

Робін Гуд, який забирає у багатих і допомагає бідним, давно став одним з найвідоміших героїв у світі. Але що, якщо насправді він був зовсім не таким, яким ми звикли його уявляти?

Саме такий погляд пропонує новий фільм Майкла Сарноскі "Смерть Робіна Гуда", який виходить у червні.

У ньому Г'ю Джекман грає легендарного розбійника вже наприкінці його життя - втомленого, виснаженого і змушеного замислитися над тим, ким він був насправді.

Дослідники кажуть, що ця версія є ближчою до середньовічних джерел, ніж знайома нам казка.

Увага: у матеріалі є описи насильства, які можуть засмутити

Коли сценарист і режисер Майкл Сарноскі почав працювати над своїм новим фільмом, він показав знімальній групі одну зі своїх улюблених стрічок - диснеївський мультфільм 1973 року. Там Робін Гуд постає чарівним лисом у зеленому капелюсі з пером, який весело обдурює багатіїв заради порятунку бідняків.

Та між цим образом і героєм нового фільму - справжня прірва.

У "Смерті Робіна Гуда" Г'ю Джекман грає посивілого, виснаженого війнами чоловіка, який стоїть на порозі смерті. Його Робін озирається на прожите життя і болісно усвідомлює тягар власної легенди.

Коли одна з героїнь починає говорити про доброчесного борця за справедливість на ім'я Робін Гуд, він відмовляється визнавати себе цією людиною і говорить про себе в третій особі: "Він не був героєм. Він грабував і вбивав просто тому, що йому це подобалося. І ні з якої іншої причини".

Парадоксально, але саме такий Робін Гуд - жорстокий, небезпечний і неоднозначний - значно ближчий до своїх історичних витоків, ніж звичний нам шляхетний герой.

Ким насправді був Робін Гуд

Століттями дослідники намагалися з'ясувати, чи був Робін Гуд реальною особою. Однак більшість істориків сьогодні сходяться на думці: за легендою навряд чи стояла одна конкретна людина.

Робіна Гуда породила сама епоха - суспільство з величезною прірвою між заможними землевласниками та бідними селянами.

Перші історії про нього передавалися усно ще у XII столітті. На папері вони з'явилися лише через 200 років. І вже тоді Робін Гуд був настільки відомим персонажем, що його можна було назвати справжньою народною знаменитістю.

Щоправда, це був зовсім не той Робін Гуд, якого ми знаємо сьогодні.

Він не був благородним сером Робіном із Локслі. Ба більше, у ранніх баладах він взагалі не належав до знаті. Там Робін постає йоменом - вільним землеробом, який стояв лише на щабель вище за звичайного селянина.

Не було тоді й леді Меріан. Вона з'явиться в легенді лише у XVI столітті.

Так, Робін співчував бідним. Але допомога нужденним ніколи не була його головною метою. Насамперед він виступав проти корумпованих церковників і землевласників, які наживалися на простих людях.

Історик Емі С. Кауфман називає раннього Робіна Гуда "суперечливим героєм середньовічних легенд" - зухвалим, хитрим і водночас жорстоким авантюристом.

Якщо Дісней у чомусь і вгадав, то саме в цьому: перші балади справді змальовували Робіна надзвичайно хитрим.

Переломний момент настав у XVI столітті.

Король Генріх VIII був палким прихильником Робіна Гуда і навіть іноді з'являвся в образі легендарного розбійника під час свят і театралізованих вистав.

Саме тоді легенда почала стрімко змінюватися.

За часів Генріха VIII з історій про Робіна Гуда зникли релігійні мотиви. А коли він став популярним серед знаті, його образ почали поступово переробляти.

Колишній ворог аристократів сам перетворився на аристократа.

У хроніках того часу Робін Гуд стає шляхетним дворянином, який бореться вже не проти соціальної несправедливості загалом, а лише проти окремих поганих представників влади.

Він більше не кидає виклик суспільному устрою. Навпаки - стає його захисником.

Саме тоді народжується знайомий сюжет про доброго короля Річарда Левове Серце та підступного принца Джона, який незаконно захопив владу.

Ця історія пережила століття і зрештою лягла в основу диснеївського мультфільму, де принц Джон постає жадібним і владолюбним левом.

У XIX столітті дитяча література зробила Робіна Гуда добрим і шляхетним героєм, який мав бути прикладом для наслідування.

А в XX столітті цей образ остаточно закріпив Голлівуд. Особливо після виходу фільму "Пригоди Робіна Гуда" 1938 року, де Еррол Флінн зіграв харизматичного і безстрашного сера Робіна.

Дісней лише поставив останню крапку.

Два Робіни в одній легенді

Сарноскі каже, що ще з дитинства його дивувало, наскільки різними були диснеївський Робін Гуд і герой старовинних балад.

Особливо його вразила середньовічна балада "Смерть Робіна Гуда", на яку він натрапив уже пізніше. У ній легендарний розбійник гине зовсім не так, як герой пригодницького фільму: його вбиває підступна настоятелька монастиря разом зі своїм коханцем.

"Я знав диснеївського Робіна, а потім прочитав цю історію. І мене вразило, як дві настільки різні постаті можуть вважатися однією й тією самою людиною", — згадує режисер.

У фільмі Сарноскі Робін тяжко поранений після кривавої сутички. Режисер не приховує жорстокості середньовічного світу: в одному з епізодів стріла пробиває голову хлопчика навиліт.

Після цього пораненого Робіна доправляють до монастиря, де він намагається оговтатись від ран.

Втім, Сарноскі свідомо уникає простих поділів на добро і зло.

"Я не хотів робити настоятельку просто злою черницею, а Робіна - просто хорошим хлопцем", - пояснює він.

Його історія перетворюється на роздуми людини, яка починає шкодувати про власне минуле й намагається зрозуміти, що насправді означає померти гідно.

Повернення справжнього Робіна Гуда

За останнє століття такі складні й суперечливі трактування з'являлися нечасто.

На екрані Робіна Гуда в різні роки грали Дуглас Фербенкс, Кевін Костнер і Рассел Кроу. Майже всі вони втілювали знайомий образ шляхетного захисника слабких.

Одним з небагатьох винятків став фільм "Робін та Меріен" 1976 року із Шоном Коннері та Одрі Гепберн.

Коннері грає старіючого Робіна, який сумнівається у власній славі та втомлено згадує роки насильства.

"Я весь час думаю про те, скільки смертей мені довелося побачити".

І запитує: заради чого все це було?

Саме такі роздуми роблять сучасні переосмислення легенди напрочуд актуальними.

В Україні у радянські часи масовому глядачу міф про романтичного Робін Гуда показали у фільмі "Стріли Робін Гуда", пісні до якого написав і виконав Володимир Висоцький. Іноземні фільми тоді у СРСР були малодоступні.

На думку історика Емі Кауфман, сьогоднішній світ все більше нагадує пізнє Середньовіччя: влада концентрується в руках вузького кола людей, а суспільство знову повертається до питань справедливості, привілеїв і нерівності.

Сарноскі звертає увагу ще на одну цікаву деталь.

На його думку, легенди можуть бути потужним інструментом впливу.

Робін Гуд використовує їх, щоб надихати людей і збирати навколо себе прихильників.

Настоятелька ж бачить у них інше призначення - допомагати людям переживати біль і знаходити розраду.

І чи не нагадує це сучасний світ?

"Ми буквально живемо всередині безкінечного потоку історій, які створюють соцмережі, інтернет і медіа, — каже режисер. — Ми надто швидко ділимо людей на своїх і чужих, на героїв і лиходіїв. Хоча справжнє життя майже завжди десь посередині".

Та хоч яким переконливим не був би новий, темний Робін Гуд, навряд чи він зможе витіснити звичний образ.

"Не всім подобається, коли руйнують їхні улюблені казки, — каже Емі Кауфман. — Робін Гуд давно став чимось на кшталт Санта-Клауса. Він символізує значно більше, ніж первісна легенда".

Можливо, саме в цьому і криється секрет його безсмертя.

Робін Гуд давно перестав належати історії.

Тепер він належить міфу.