Кумир Путіна і герой Росії. Як британський аристократ став шпигуном і допоміг Сталіну поневолити пів Європи

30 липня 1963 року стало відомо про втечу британського агента розвідки Кіма Філбі до Радянського Союзу. У 2016 році BBC показала раніше не оприлюднені кадри його лекції для співробітників Штазі (спецслужба Німецької Демократичної Республіки, яка співпрацювала з КДБ), під час якої він розкрив секрети своєї зради.

"Майже все своє життя я намагався уникати будь-якої публічності", - каже Кім Філбі у відео 1981 року, яке BBC знайшла в архівах східнонімецької спецслужби.

Це дещо применшує масштаб його прагнення до конспірації.

Філбі був британським подвійним агентом, чия втеча до Радянського Союзу стала відомою 30 липня 1963 року. На відео він проводить семінар для співробітників Штазі про те, як досягти успіху у шпигунстві.

(Штазі - міністерство державної безпеки у Німецькій Демократичній Республіці в 1950-89 роках, яке тісно співпрацювало з КДБ. - Ред.)

Як пояснював колишній кореспондент BBC з питань безпеки Гордон Корера у своєму матеріалі 2016 року про ці раніше невідомі кадри, "Філбі проводить майстерклас зі зради - від вербування радянськими шпигунами після Кембриджу до вступу на службу британської розвідки MI6, чиї секрети він викрадав".

Це єдине відоме відео, на якому один із головних учасників так званої шпигунської мережі КДБ "Кембриджська п'ятірка" розповідає про свою зраду. Це рідкісний запис, який багато про що свідчить.

"Я озираюся на свою кар'єру у ворожому таборі - цю 30-річну кар'єру у ворожому таборі", - каже він на нечіткому відео, стоячи за трибуною в окулярах із товстою оправою, у костюмі та краватці.

"Щовечора я виходив з офісу з великим портфелем, наповненим звітами, які написав сам, і документами, які я брав безпосередньо з архівів. Увечері я передавав їх своєму контакту. Наступного ранку я отримував папку назад - її вміст уже був сфотографований - і повертав документи рано-вранці, ставлячи їх назад на місце. Я робив це регулярно, рік за роком".

Разом із Дональдом Макліном, Гаєм Берджессом, Ентоні Блантом і Джоном Кернкроссом Філбі передавав британські державні секрети Кремлю під час Другої світової війни та Холодної війни. У тому числі в період, коли нацистська Німеччина і Радянський Союз були союзниками.

Однак, за словами Антонії Сеньйор, авторки книги "Апостоли Сталіна: Кембриджська п'ятірка і створення радянської імперії", іноді цих подвійних агентів надто романтизували.

"Саме театральні та кінематографічні образи часто показують їх як привабливих авантюристів, - розповіла Сеньйор BBC. - Насправді це були брехливі, неприємні зрадники, які зрадили не лише свою країну, а й людей, які їх любили".

"Це не був злочин без жертв. Їхні зради допомогли Сталіну поневолити половину Європи, а члени "Кембриджської п'ятірки" активно сприяли цьому імперському проєкту під прикриттям ідеї світової революції", - додає дослідниця.

У своїй промові для Штазі Філбі визнав, що він видав спільну операцію ЦРУ та MI6 в Албанії, яка призвела до загибелі сотень людей.

У своїй автобіографії 1968 року він називав албанських агентів, яких зрадив, "майже дикунами, що щойно злізли з дерев". Газета The New York Times назвала цю книгу "без каяття і зосередженою на самому авторі".

"Він виявляв безжальну байдужість до людей, яких відправив на смерть", - каже Антонія Сеньйор.

"Фантастична п'ятірка"

Після того як на початку 1930-х років Кіма Філбі завербували як радянського шпигуна в Кембриджському університеті, у 1940 році він приєднався до MI6, а згодом став керівником відділу контррозвідки, що займався боротьбою з радянським шпигунством.

Ця посада дозволила йому безпосередньо передавати КДБ важливі британські та американські секрети, одночасно зриваючи західні операції проти комуністів.

Його просування кар'єрними сходами британських спецслужб стало можливим, зокрема, завдяки його походженню та явищу, яке Сеньйор називає "chapocracy" - замкненою мережею привілейованих чоловіків із британського істеблішменту, які мали схожу елітну освіту та соціальне походження.

За словами Сеньйор, це означало, що допуск до державної таємниці надавали не стільки на основі професійних якостей чи ретельних перевірок, скільки через належність до певного соціального кола та особисту чарівність.

"Саме ця система привела Філбі на службу до британської розвідки на початку Другої світової війни. Тоді величезна потреба у здібних молодих людях для роботи в спецслужбах означала, що таких людей, як він, просто пропускали вперед", - каже вона.

Використовуючи класові упередження та слабкі місця системи, Філбі та інші члени "Кембриджської п'ятірки" за 17 років, коли вони шпигували "на користь Сталіна" отримали доступ "до найглибших секретів британської та американської держав", каже Сеньйор.

"Ядерні дослідження. Повні протоколи засідань британського уряду. Секрети Блетчлі-Парку (британського центру дешифрування часів Другої світової війни. - Ред.). Особисте листування Вінстона Черчилля та Франкліна Рузвельта. Цей список довгий і абсолютно приголомшливий - не дивно, що радянська розвідка всередині системи називала їх "Фантастичною п'ятіркою".

Після того як Гай Берджесс і Дональд Маклін втекли до Радянського Союзу в 1951 році, Філбі усунули від розвідувальної роботи, а у 1955 році звільнили з MI6.

Попри це, у 1963 році він зміг утекти до Москви. Одну з можливих причин він сам назвав у своїй останній пораді східнонімецьким шпигунам.

"Вони допитували мене, щоб зламати мою витримку і змусити зізнатися. А насправді мені потрібно було лише зберігати спокій. Моя порада вам - скажіть усім своїм агентам, що вони ніколи не повинні зізнаватися. Просто все заперечуйте".

Жодного з п'ятьох так і не притягнули до відповідальності за шпигунство - дехто вважає, що це було результатом приховування з боку британського істеблішменту.

Однак Сеньйор не погоджується, що все було так однозначно.

"Минулого року MI5 оприлюднила великий масив матеріалів про свої розслідування щодо Філбі, Бланта і Кернкросса, і це показало іншу картину. Спецслужби справді припускалися помилок, але головна проблема полягала в тому, наскільки складно довести шпигунство. У цьому відео Філбі зображує свою втечу від судового переслідування як результат його вмілого використання бажання істеблішменту приховати справу. Насправді все було складніше".

Підозри щодо Філбі виникли одразу після втечі Берджесса і Макліна. Його допитували, за ним стежили, його прослуховували та контролювали пересування, а також він пройшов жорсткий допит у провідного адвоката.

Але, за словами Сеньйор, "доказів для висунення обвинувачень не вистачало".

"Усі розуміли, що Філбі бреше, але доказів не було".

Герой у Росії

Після втечі Філбі став героєм у своїй новій країні. Він дослужився до звання полковника КДБ перед смертю у 1988 році, а у 1990 році його зображення з'явилося на радянській поштовій марці.

Його і досі шанують у Росії: у Москві, неподалік штаб-квартири Служби зовнішньої розвідки РФ є площа, названа на його честь, а біля місця Курської битви встановлено його пам'ятник.

"Путін зробив Кіма Філбі символом свого російського націоналізму", - каже Сеньйор.

Філбі похований на Кунцевському кладовищі на околиці Москви - в країні, яку він вважав своїм домом.

Коли Гордон Корера робив звідти репортаж у 2016 році, кладовище було вкрите снігом. Це нагадало йому назву класичного шпигунського роману Джона ле Карре "Шпигун, який прийшов із холоду".

Філбі, зазначив Корера, був "шпигуном, який прийшов у холод".