Таємниця маєтку, де нацистські генерали самі видавали військові секрети

У Лондоні під час Другої світової існував незвичайний секретний центр, де британська розвідка потай прослуховувала полонених нацистських генералів.

Їх поселили у розкішному заміському маєтку Трент-Парк на півночі британської столиці й створили умови, в яких полонені почувалися майже як на відпочинку.

Вони не знали, що в стінах заховані десятки мікрофонів і що кожне їхнє слово чують британські розвідники.

Саме завдяки цим розмовам союзники отримали найважливіші відомості про німецьку зброю, ракети V-1 і V-2 і навіть про нацистські злочини. Деякі секрети, почуті в Трент-Парку, допомогли змінити перебіг війни.

Увага: у статті згадується Голокост, що може засмутити деяких читачів

Розкішна в'язниця, нашпигована мікрофонами

Трент-Парк дістався британському політику й колекціонеру серу Філіпу Сассуну в 1912 році.

У 1920-х він повністю оновив маєток та його інтер'єри, оформивши їх у надзвичайно модному на той час неогеоргіанському стилі.

"Будинок дуже елегантний, спокійний і стриманий, і його інтер'єри витримані в тому ж стилі: нічого зайвого, багато простору і лише кілька надзвичайно красивих та цінних старовинних речей", - розповідає BBC старший консультант Трент-Парку Саймон Тьорлі.

Стіни прикрашали вишукані китайські шпалери та родинні портрети.

Але варто спуститися до підвалу - і починається зовсім інша історія.

Сер Філіп Сассун помер у червні 1939 року. А після початку Другої світової війни у вересні того ж року британський уряд реквізував маєток.

Томас Кендрік, один з керівників британської розвідки, вирішив, що Трент-Парк ідеально підходить для секретного центру, де допитували німецьких військовополонених.

На той час Кендрік уже експериментував з прослуховуванням військовополонених у лондонському Тауері. Однак досить швидко стало зрозуміло, що для цього краще підходять тихі місця подалі від центру столиці, щоб зменшити ризик німецьких бомбардувань.

Трент-Парк і два інші об'єкти - Латімер-Хаус і Вілтон-Парк - давали розвідці ще одну перевагу: тут було достатньо місця, щоб розширити операцію.

Мета Кендріка полягала не лише в офіційних допитах. Він хотів знати, про що німецькі офіцери говорять між собою, коли впевнені, що їх ніхто не чує.

І для цього весь маєток буквально перетворили на гігантську систему прослуховування.

"Увесь головний будинок і стайні були буквально нашпиговані мікрофонами", - розповідає BBC історикиня Гелен Фрай.

Мікрофони ховали у вазонах із квітами, світильниках, більярдному столі й навіть серед дерев у саду.

Дроти прокладали за дерев'яними панелями та під підлогою. Вони з'єднували мікрофони з розташованими в підвалі приміщеннями, які називали кімнатами "M".

Там цілодобово сиділи "таємні слухачі" й стежили за розмовами полонених.

У Трент-Парку утримували переважно німецьких військових командирів. Багато хто з них належав до вищого суспільства або аристократії. І саме їхня впевненість у власній перевазі, як виявилося, зіграла британцям на руку.

Полонених навмисно оточили комфортом. Кожному генералу призначили німецького солдата, який потрапив у полон разом з ним і допомагав йому в побуті.

У будинку була бібліотека. Британські офіцери давали полоненим уроки англійської. Іноді їм навіть дозволяли виїжджати до міста.

Усе це було частиною великої гри.

Полонених мали переконати, що вони в безпеці.

Фальшивий лорд

Для цього за німецькими офіцерами навіть закріпили "офіцера з питань добробуту" - вигаданого шотландського аристократа лорда Аберфелді. Насправді його роль виконував молодий британський військовий, який займався допитами.

Гелен Фрай із посмішкою розповідає, що вигаданого лорда "назвали на честь віскікурні".

Аберфелді нібито потай симпатизував Гітлеру. Він навідувався до полонених, розмовляв з ними й поступово завойовував їхню довіру.

А далі все відбувалося майже само собою: генерали починали відверто говорити, а їхні розмови чули люди у підвалі.

Особливо дивно те, що німецьких офіцерів заздалегідь попереджали: у разі полону за ними можуть стежити й прослуховувати їхні розмови.

Але генерали, схоже, вирішили, що Трент-Парк - виняток.

"Є запис розмови двох генералів, де вони кажуть: "Ну, нас попереджали, але очевидно, що тут нас не прослуховують. Ми б зрозуміли, якби прослуховували", - сміється Тьорлі.

"Ти потураєш їхньому его, відчуттю власної значущості, і вони перестають мислити логічно", - пояснює Фрай.

План працював. Від полонених постійно надходили нові розвідувальні дані.

Але з часом у британців виникла проблема: їхні слухачі добре знали німецьку, проте не завжди розуміли, як насправді говорять німецькі військові. Їм було важко розібратися у військовому жаргоні, сленгу та звичних для німців висловах.

Тоді розвідка вирішила залучити до роботи єврейських біженців з Німеччини, Австрії та Чехословаччини, які з дитинства говорили німецькою.

"Таємний слухач"

Одним з них став Ернст Ледерер - дідусь комедійної акторки та письменниці Гелен Ледерер.

У 1939 році йому вдалося втекти з Чехословаччини одним з останніх потягів, які залишали країну.

Як і всі "таємні слухачі", Ледерер підписав документ про нерозголошення державної таємниці. Він ніколи не розповідав родині про свою справжню роботу.

"Його дружина вважала, що він служить у місцевій самообороні, але насправді він їздив до Трент-Парку", - розповідає BBC його онука.

Зараз вона працює над сценарієм фільму про ці події.

"Ми не знали, чим він займався, доки одного разу я не зняла для Channel 5 документальний фільм "Герой війни у моїй родині".

У цьому серіалі знаменитості розслідували засекречені військові історії своїх батьків, бабусь і дідусів.

Але історія родини Ледерер виявилася ще незвичайнішою.

"Тут є абсолютно абсурдна деталь: мою маму-британку у 21 рік взяли на роботу до Блетчлі-Парку, - розповідає Ледерер. - Вона їздила разом з Ернстом Ледерером на прогулянки, і жоден з них не знав, чим насправді займався інший".

Блетчлі-Парк був британським центром розшифрування німецьких військових кодів.

"Таємні слухачі" про нього не знали, а їхні керівники знали й постійно обмінювалися з центром розвідувальними даними.

Як підслухана розмова допомогла захистити заводи

Один з таких випадків стався у 1941 році.

У Трент-Парку підслухали розмову німецьких офіцерів про систему навігаційних радіомаяків Knickebein ("Крива нога"). Вона допомагала німецьким нічним бомбардувальникам точно знаходити британські заводи, де виробляли боєприпаси.

Інформацію передали до Блетчлі-Парку, де дешифрувальники підтвердили її. Після цього дані опинилися у британській повітряній розвідці.

У результаті британці змогли організувати придушення сигналів системи.

Але найважливіші відомості, здобуті в Трент-Парку, стосувалися іншої німецької таємниці - програми створення так званої V-зброї.

Йшлося про надзвичайно потужні Vergeltungswaffen, або "зброю відплати", яку Німеччина збиралася використовувати проти міст союзників, передусім Лондона.

Одного разу німецькі офіцери згадали ракету, здатну підніматися на висоту 15 км. В іншій розмові прозвучала назва V-2.

Це була перша у світі далекобійна балістична ракета, здатна вражати цілі на відстані 300 км

Отримані відомості зрештою призвели до бомбардування головного німецького центру досліджень і випробувань ракет у Пенемюнде на узбережжі Балтійського моря в серпні 1943 року.

Як зазначає Фрай у своїй книзі, значення цього нальоту важко переоцінити.

Він дозволив відкласти перший запуск ракети V-1 по Лондону до 13 червня 1944 року - через тиждень після висадки союзників у Нормандії.

"Якби їх запустили раніше, висадка в Нормандії цілком могла б не відбутися", - зазначає Фрай.

Перша ракета V-2 впала на Лондон 8 вересня 1944 року.

Моторошна таємниця

Але в Трент-Парку говорили не лише про зброю.

Слухачам вдалося отримати "інформацію про масштаби звірств, які чинив Гітлер і про які на той час знали далеко не всі", - каже директор музею Джузеппе Альбано.

Для єврейських слухачів ці розмови були особливо важкими.

Одним з них був Ерік Марк. Його батьків убили в газовій камері концтабору Треблінка у 1943 році.

Марк, який помер у 2020-му, розповідав, що чув, як німецькі офіцери хвалилися скоєними вбивствами.

"Вони говорили щось на кшталт: "Я прикінчив близько 1500".

Для людей, які втратили рідних під час Голокосту, подібні розмови лунали особливо моторошно.

Холодна війна

Після війни британський уряд непокоїло можливе протистояння з Радянським Союзом. І чималу роль у цих побоюваннях відіграли відомості, отримані завдяки прослуховуванню в Трент-Парку.

Маєток залишався секретним центром до листопада 1945 року, вже після завершення Другої світової.

Але на цьому його історія не закінчилася.

"Трент-Парк і два його філіали відіграли важливу роль у підготовці до Холодної війни. Але тоді цього майже ніхто не помічав, та й сьогодні ми ще не до кінця розуміємо, наскільки це було важливо, - каже Хелен Фрай. - Ми лише починаємо усвідомлювати їхню роль".