Ядерна загроза на дні моря: чому радянський "Комсомолець" досі непокоїть

У 1989 році підводний човен "Комсомолець" затонув біля узбережжя Норвегії. Через чотири роки BBC повідомила про плани герметизувати його торпеди, які містили плутоній.

"Комсомолець" - це бомба уповільненої дії, що цокає на дні Норвезького моря. І якщо не вжити заходів, причому негайно, небезпека загрожуватиме всім нам".

Саме так російський активіст Greenpeace Дмитро Литвинов описав загрозу від затонулого радянського атомного підводного човна в репортажі BBC 1993 року.

"Комсомолець" ліг на дно моря поблизу узбережжя Норвегії на глибині 1,6 км.

Човен викликав велике міжнародне занепокоєння. Усередині нього були дві торпеди з ядерними боєголовками. Корозія поступово руйнувала їхні корпуси, що могло призвести до потрапляння 4 кг плутонію в Норвезьке море.

Під час проєктування "Комсомольця" радянські інженери використали найсучасніші на той час технології.

Цей підводний човен вирізнявся здатністю занурюватися на надзвичайні глибини. У НАТО вважали, що він стане першим представником нового класу великих ударних субмарин, однак після нього жодного подібного човна не побудували.

Як зазначав документальний фільм BBC Horizon 1994 року, "Комсомолець" мав стати таємною непереможною зброєю Радянського Союзу — єдиним у світі підводним човном, здатним здійснювати тривале плавання й запускати ядерні ракети з глибини 1000 метрів. Це вдвічі більше за робочу глибину західних субмарин.

Сьогодні "Комсомолець" перетворився на техногенну катастрофу.

Коли 7 квітня 1989 року на борту спалахнула пожежа, екіпаж зумів підняти човен на поверхню. Однак після п'яти годин на плаву він пішов на дно.

Катастрофа забрала життя 42 із 69 членів екіпажу. Під час занурення аварійна капсула винесла на поверхню п'ятьох моряків, які опинилися у пастці. Лише одному з них вдалося вибратися назовні до того, як капсулу заповнила вода.

Після того, як "Комсомолець" ліг на дно неподалік норвезького узбережжя, вибух розірвав титановий корпус субмарини.

Морська вода проникла всередину й дісталася ядерних торпед. Під час дослідницької експедиції російські океанологи виявили, що окремі частини корпусу "розлетілися й розкришилися від вибуху, наче скло".

Після катастрофи науковці не дійшли згоди щодо подальших дій. Російський учений Ігор Спаський з конструкторського бюро "Рубін", яке розробило "Комсомолець", у розмові з кореспондентом BBC Беном Брауном у 1993 році заявив, що ситуація не має катастрофічного характеру, хоча сам виступав за підняття субмарини з морського дна.

В інтерв'ю Військово-морському інституту США він сказав:

"Протягом наступного десятиліття електрохімічна реакція за участю солоної води повністю зруйнує дві ядерні боєголовки на борту судна... і високотоксичний плутоній вийде з пошкоджених торпед у довкілля".

"На думку екологів, — зазначав Браун у своєму репортажі для BBC, — якщо це станеться, жертвами "Комсомольця" стануть не лише моряки, які загинули там.

Під загрозою опиняться життя багатьох інших людей, адже багаті рибні промисли цього району зазнають жахливого забруднення".

Водночас міжнародна група науковців у звіті 1993 року дійшла іншого висновку: підводний човен навряд чи зможе забруднити рибопромислові райони.

Попри суперечки щодо рівня небезпеки, фахівці розпочали роботи, щоб зменшити ризик забруднення.

У 1995–1996 роках учасники глибоководних інженерних операцій загерметизували тріщини в корпусі і торпедні апарати, щоб утримати радіоактивні матеріали всередині.

Роботи завершилися в липні 1996 року, рівно 30 років тому.

Проте подальші дослідження норвезького уряду показали, що субмарина й далі пропускає радіоактивні речовини. До того ж фахівці розраховували, що герметизувальний матеріал прослужить лише 30 років.

К-278 "Комсомолець": невизначена небезпека

У звіті, опублікованому в березні 2026 року, йдеться, що торпеди залишаються герметичними, однак реактор поступово руйнується і час від часу викидає в море шлейфи радіоактивних речовин.

Фахівці Норвезького управління з радіаційної та ядерної безпеки (DSA) зазначили, що витік не має безперервного характеру.

Радіоактивні речовини виходять окремими сплесками з певних ділянок корпусу, а з вентиляційного каналу просочується радіоактивна "хмара".

Водночас вони не вважають нинішній рівень радіоактивного забруднення небезпечним.

"Викиди радіоактивних речовин із реактора... мають незначний вплив на навколишнє морське середовище", — каже Інгар Амундсен, виконувач обов'язків директора Департаменту міжнародної ядерної безпеки та захисту DSA.

Проте ситуація може змінитися. За словами директора Проєкту ядерної інформації Федерації американських науковців Ганса Крістенсена, небезпеку становлять як реактор підводного човна, так і торпеди з ядерними боєголовками.

У коментарі для BBC він зазначив, що подальша корозія корпусу може вплинути на поточний рівень радіації.

"Це залежить і від інших чинників — зокрема від вмісту кисню в морській воді навколо уламків субмарини та всередині них, а також від стану герметизувального матеріалу", — пояснив він.

Він також вказує на зміну течій як на фактор, що впливає на швидкість, з якою радіоактивні матеріали можуть вимиватися з уламків і потенційно потрапляти в харчовий ланцюг через рибу та мешканців морського дна.

"Той факт, що субмарину вже одного разу герметизували, сам по собі свідчить про офіційне визнання цього ризику", — додає Крістенсен.

"Ядерне паливо безпосередньо контактує з морською водою", — каже Амундсен.

"Потрібно провести додаткові дослідження, щоб зрозуміти механізми викидів, процеси корозії, які відбуваються зараз, а також їхні наслідки для подальшого вивільнення радіоактивних речовин".

Однак найближчим часом цього не станеться.

"Глибина, на якій лежить субмарина — майже 1700 метрів, — значно ускладнює будь-які роботи зі зменшення ризиків. Наразі нам не відомо про жодні такі плани".

Крістенсен вважає, що фахівці мають діяти активніше.

"Як мінімум, слід організувати нову експедицію, щоб визначити теперішній стан субмарини. Період напіврозпаду плутонію з боєголовок становить 24 тисячі років, тому з людської точки зору він залишатиметься потенційною небезпекою практично необмежено довго".