"Тенет": як Нолан створив власного Бонда

Увага: текст містить спойлери

"Тенет" Крістофера Нолана - це перший новий голлівудський блокбастер, який вийшов на великих екранах майже за пів року.

Хороші новини полягають у тому, що він настільки масштабний, епічний, наповнений екзотичними місцями та шикарними костюмами, перестрілками та вибухами, що за дві з половиною години кіномани сповна отримують усе те, чого їм бракувало останні пів року.

Очевидно, що Нолану навіть не спадало на думку хоча б іноді трохи знизити градус напруги на екрані. Звісно, навряд чи варто чекати від режисера "Початку", "Інтерстеллара" та трилогії "Темний лицар" тихих, інтимних інді-драм. Але все ж виглядає трохи занадто, коли один персонаж запитує, чи лиходії планують ядерний Голокост, інший відрізає: "Ні. Дещо гірше".

Адресат цих неприємних новин - крутий і впевнений у собі агент ЦРУ (Джон Девід Вашингтон), відомий лише як Протагоніст. Згодом він дізнається, що деякі предмети, розкидані по всьому світу, рухаються назад у часі: їх виготовили в майбутньому, а прямують вони у минуле.

Якимось чином - як саме, я не зрозумів - науковиця, яку грає Клеманс Поезі, доходить висновку, що ці "перевернуті" об'єкти є рештками війни, яку оголосять через століття, і яка знищить усю історію. Усе ясно? От і мені не дуже, але головне те, що у порівнянні з нею ядерний Голокост нагадуватиме гру в доміно.

Однак навіть такої нищівної загрози Нолану, здається, замало. Протагоніст лише щойно пройшов експрес-курс початківця з подорожей у часі і одразу вирушає у місію, яка, схоже, не має з цим нічого спільного.

Спершу йому доводиться вдиратися до квартири торговця зброєю в Мумбаї з купою охорони, з допомогою одіозного британського посередника, якого грає Роберт Паттінсон, і який заслуговує на окремий фільм.

Потім він завітає до шикарного ресторану в Лондоні для зустрічі з великою "шишкою", якого грає Майкл Кейн (персонажа звуть сером Майклом). Потім він отримує вказівку встановити зв'язок з російським олігархом-садистом у виконанні Кеннета Брани, який проводить ділові зустрічі, приборкуючи хвилі на першокласному високошвидкісному катамарані.

Але для цього Протагоніст повинен допомогти дружині олігарха, яку зіграла Елізабет Дебікі, покінчити зі своїм шлюбом, ... та-дам ... розбивши авіалайнер в аеропорту Осло та викравши підроблений малюнок Гої.

Второпали? Я також ні. Але очевидно, що Нолан не зняв жодної сцени, не подумавши перед тим, як зробити її якомога масштабнішою та дорожчою.

Він часто говорив, що хотів би зняти фільм про Бонда, але, напевно, втомився чекати, коли продюсери запропонують це йому, тож він узяв бика за роги і зробив свій власний.

Тенет дотримується традицій "бондіани" буквально в усьому - екшен, екзотичні локації, надбагатий лиходій із сильним акцентом тощо. Чи не єдина помітна відмінність - це те, що головну роль розділили на дві частини: Вашингтон грає жорсткого, відданого урядового агента, а Паттінсон додає англійського акценту, зухвалого гумору та присмак алкоголю.

Мине деякий час, поки Нолан не полишить ці шпигунські пристрасті і не перейде до ігор з часом. І коли це врешті станеться, він вдається до характерних крайнощів.

Режисер влаштовує несамовиті автомобільні переслідування та перестрілки, під час яких різні люди мчать у різних напрямках крізь час, і пропонує карколомні ідеї, які, здається, Протагоніст схоплює за секунду, а глядачі не можуть вкласти собі в голову навіть за кілька днів після перегляду.

Загалом "Тенет" - це фільм із "бондіани", в останні пів години якого втиснуті "Назад у майбутнє 2" та "На межі майбутнього".

Звучить досить спокусливо, і після цілого літа без блокбастерів я вдячний за фільм, який нагадує поєднання одразу кількох блокбастерів в одному. Але Нолану з продюсерами не вдалося збалансувати ці блокбастери.

Вони присвятили стільки часу "бондівським" подіям, що пізніша науково-фантастична частина видається квапливою, схематичною та незрозумілою.

З попередніх фільмів Нолана "Тенет" найбільше нагадує "Початок", але в "Початку" герої занурюються та виринають із прискіпливо продуманих мрій протягом усього фільму. У "Тенеті" ж часова інверсія відсувається на задній план так довго, що ви починаєте замислюватися, чи не забув про неї Нолан взагалі.

На початку фільму ми дізнаємося, що "перевернуті" предмети можуть знищити відомий нам Всесвіт. Тож наступні годину чи дві важко перейматися долею дружини олігарха, яка мало бачить свого сина, або ж тим, у якому саме сейфі міститься підроблений малюнок.

Зрештою, Нолану варто віддати належне. Він створив саме те шумне, екстравагантне та невибагливе кіно, яке нагадує глядачам, заради чого вони ходять до кінотеатрів. Але воно руйнується під гнітом усіх сюжетних ліній та концепцій, які у нього намагалися вкласти.

Після перегляду цієї стрічки у вас не лишиться враження, яке зазвичай буває після його фільмів, що кожен елемент розташований саме там, де він і має бути. Деякі його частини занадто затягнуті, інші, навпаки, недорозвинуті. З одного боку, такий масштабний фільм після великої перерви радує, але, можливо, менш грандіозна стрічка все ж була б кращою.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Culture.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!