You’re viewing a text-only version of this website that uses less data. View the main version of the website including all images and videos.
Чи варто дітям бачити батьків голими? Огляд ЗМІ
Британська преса розмірковує про те, що споглядання оголених батьків вдома, допомагає дітям більше дізнатись про людське тіло з безпечних джерел. Також преса пише про шанси Джо Байдена стати конкурентом Трампа на виборах та відзначає "емоційну" промову німецького президента Франка-Вальтера Штайнмаєра в Єрусалимі.
- Удома голяка?
- У чому сила Байдена?
- Президент, "сповнений провини"
- Ті, хто вижив під час Голокосту
Удома голяка?
Британська Guardian замислюється над тим, чому бути голим на очах власної дитини може бути корисним для неї.
"Споглядання батьків без одягу може допомагати дітям у вивченні того, як виглядає справжнє тіло, і краще розуміти поняття згоди і меж, які не варто переступати", - пише газета.
Автор статті зауважує, що дорослі люди зазвичай схильні бачити сексуальний підтекст в оголеному людському тілі. Через це зокрема годування грудьми на людях залишається табу в багатьох регіонах світу, хоча цей процес є лише практичною і непов'язаною з сексом функцією грудей.
Питання того, як на дітей впливає споглядання оголених батьків, ще не досліджувалося детально, пише газета. Але ті дослідження, які все ж проводилися, свідчать, що страхи в цій царині є перебільшеними.
Одне з досліджень базувалося на спостереженні за сім'ями протягом 18 років і показало, що там, де діти регулярно бачили своїх батьків оголеними у віці від трьох до шести років, негативного впливу не виявлено, пише Guardian.
Газета цитує експерта з питань сексуальної освіти Емі Ланг, яка вважає однією з переваг споглядання оголених батьків дітьми те, що вони бачать їхні тіла такими, якими вони є насправді, а не як у порнофільмах.
Бачити жіноче тіло без нальоту сексуальності також може допомагати дітям розуміти, що жінка - це більше, ніж просто об'єкт.
"Діти є надзвичайно допитливими. Якщо їм хочеться дізнатись, як виглядають груди, вони це загуглять. Краще буде, якщо вони матимуть способи дізнатись більше про людське тіло з джерел, які є безпечними", - зауважує Ланг.
У чому сила Байдена?
Про шанси Джо Байдена стати конкурентом Дональда Трампа від демократів на президентських виборах пише колумніст New York Times Девід Брукс.
Він нагадує, що в перші місяці після початку кампанії Байдена консультанти й коментатори впевнено говорили, що його підтримка є насправді визнанням його імені, а не реальними намірами голосувати за цього кандидата. "Він згасне! Він занадто старий! У нього зомбі-кампанія! Партія змістилася ліворуч, а до нього не дійшло!", - перераховує автор критичні відгуки.
Насправді ж Байден усе робив правильно, вважає Брукс.
Згідно з опитуваннями, він переможе під час праймеріз у штатах Айова і Невада, домінуватиме у Південній Кароліні і посяде друге місце в Нью-Гемпширі. Гарні шанси також у Каліфорнії і Техасі, пише Брукс.
Автор пояснює успіхи кампанії тим, що Байден виніс декілька важливих уроків з попередніх виборів. По-перше, на відміну від Берні Сандерса й Елізабет Уоррен, він зосередився на головній проблемі 2020 року - хаосі, який сіє Трамп.
"Байден сфокусував свою кампанію на проблемі Трампа і нині бореться за душу Америки. Серед виборців демократів убвічі більше тих, хто вважає, що важливіше перемогти Трампа, ніж мати кандидата, з яким вони погоджуються в усьому", - пише Брукс.
На його думку, Байден також розуміє, що ледь не в усьому світі партії лівого спрямування нині програють через те, що втрачають зв'язок з робочим класом.
Окрім цього, він не має ілюзій щодо того, що нація справді розділена і новий президент не зможе спиратися на абсолютну більшість.
Він також відкидає традиційний формат комунікації, в якому є кандидат на сцені і натовп прихильників біля неї.
"Іронія в тому, що кандидат, який може бути вразливим, має несподівано багато сили", - робить висновок Брукс.
Президент, "сповнений провини"
Газета Times of Israel пише про "емоційну" промову німецького президента Франка-Вальтера Штайнмаєра на вчорашній церемонії в Єрусалимі.
Німеччина й досі не засвоїла до кінця всіх уроків Голокосту, заявив він у присутності десятків лідерів країн, що зібрались у меморіальному центрі "Яд Вашем".
За словами Штайнмаєра, Німеччина несе цілковиту відповідальність за геноцид євреїв нацистами.
"Промислове масове вбивство шести мільйонів євреїв, найгірший злочин в історії людства, скоїла моя країна. Жахлива війна, яка забрала понад 50 мільйонів життів, узяла свій початок у моїй країні", - заявив німецький президент.
Він додав, що через 75 років після звільнення Аушвіцу він - глава німецької держави - є "сповненим провини".
Газета відзначає, що Штайнмаєр згадав про напади на євреїв у сучасній Німеччині.
"Мені хотілося б сказати, що ми - німці засвоїли історію раз і назавжди. Але я не можу цього сказати в час, коли й досі розповсюджується ненависть", - цитує його видання.
За його словами, ситуація в Німеччині нині звісно не така, якою була за часів нацистів, але "це те саме зло", і воно не має повторитися.
Times of Israel пише, що на церемонії виступив також президент Франції Еммануель Макрон, який заявив, що разом з антисемітизмом повертаються й "піднімають свої потворні голови" ксенофобія й нетерпимість.
Окрім Штайнмаєра і Макрона, з промовами виступили президент і прем'єр-міністр Ізраїлю, президент Росії, віце-президент США і британський принц Чарльз.
Ті, хто вижив під час Голокосту
Тим часом інша ізраїльська газета Yedioth Ahronoth публікує статтю під заголовком "Ті, хто вижив під час Голокосту, ледь дають собі раду, поки світові лідери відвідують пишні церемонії".
Видання зазначає, що на думку благодійних організацій, "жертвам нацистів, які потерпають від бідності, могли б знадобитись гроші, витрачені на зібрання" глав держав.
У статті наведені слова 89-річної Галини Перевозкіної, яка вижила під час Голокосту й нині мешкає у Бат-Ямі на околиці Тель-Авіва.
"Я не розумію, навіщо (проводиться це зібрання - Ред.)", - цитує її газета. На її думку, тим, хто вижив, потрібні більші виплати, а не блискучі прийоми.
Yedioth Ahronoth пише, що нині в Ізраїлі живуть 192 тисячі людей, які вижили під час Голокосту. З них 48 тисяч живуть за межею бідності, наводить статистику видання.
Огляд підготував Юрій Мартиненко, Служба моніторингу BBC