Чому Європа не врятує світ - огляд ЗМІ

В останній понеділок червня іноземна преса пише про таке:

Чому Європа не врятує світ

Financial Times публікує статтю під заголовком "Чиста Європа у брудному світі". В ній ідеться про те, що екологічне лобі поступово стає потужною силою в європейській політиці.

"Останні шість місяців показали все більшу силу зелених сил у ЄС. Протести в Лондоні й багатьох інших містах не лише порушили звичне життя їхніх мешканців. Схоже, що вони зацікавили виборців, які раніше не переймалися питаннями екології. Протести, які отримали новий поштовх після нових доповідей НАСА й Міжнародного енергетичного агентства, поставили питання довкілля на перші рядки політичного порядку денного", - пише Financial Times.

Газета нагадує, що на виборах до Європарламенту зелені отримали рекордні 75 місць. Їхня популярність безперечно вплине на майбутній склад Єврокомісії та зрештою буде фактором, який враховуватимуть під час торгових переговорів зі США та іншими глобальними гравцями, вважає автор статті.

На думку Financial Times, у європейських політичних колах мають розуміти, що рішення щодо клімату на окремо взятому континенті не можуть бути ефективними, коли йдеться про всю планету.

За підрахунками експертів зі статистичного огляду міжнародної енергетики BP, Європа несе відповідальність за 10,1% глобальних викидів парникових газів. До 2040 року цей показник може знизитись до 7%, але загальносвітові викиди продовжать зростати.

Тож, попри позитивний ефект від рішень європейських чиновників, проблема клімату не буде розв'язана. "Боротись за чисту Європу без викидів у брудному світі безглуздо", - наголошується в статті.

На думку автора, відкритим залишається питання про те, чи вплинуть регуляторні нововведення ЄС на політику США, Індії й решти великих країн. Донині такі дії лише провокували дзеркальну відповідь, відзначає Financial Times.

Відновлення прав Росії у Парламентській асамблеї Ради Європи

Telegraph пише про заклик України до Ради Європи не скасовувати санкції проти Росії та повернути її делегацію до складу Парламентської асамблеї.

"Україна попередила, що в разі повернення Росії права голосу Рада Європи втратить будь-яку легітимність", - підкреслює видання.

Газета нагадує, що якщо санкції щодо російської делегації скасують, то це стане першим подібним випадком з часу анексії Криму.

За інформацією Telegraph, Франція і Німеччина виступають за те, щоб Москві повернули право голосу, але Київ вважає, що це означатиме "виправдання її поведінки".

Газета також цитує посла України в Раді Європи Дмитра Кулебу, який заявив, що "те, що ми бачимо, є не дипломатією, а капітуляцією Ради Європи".

У статті також згадується, що президент Володимир Зеленський порушував це питання під час зустрічей зі своїми колегами у Франції й Німеччині, але Париж і Берлін "дали зрозуміти, що воліли б відновлення права голосу Росії в Парламентській асамблеї Ради Європи".

"Критики, включно з Україною, кажуть, що це буде сигналом того, що Європа вже не налаштована навсправжки покарати Росію за анексію Криму і нинішню участь у війні на сході України, яка триває вже п'ять років", - відзначає газета.

Чому піднялись чехи

Що підштовхнуло 200 тисяч чехів вийти недільного дня на акцію протесту проти глави уряду? Як пише New York Times, багато учасників мітингу впевнені, що влада змінює законодавство, аби захистити себе від звинувачень у корупції.

Газета нагадує, що прем'єр-міністр Андрій Бабіш є мільярдером, чий конгломерат компаній є найбільшим роботодавцем у країні. Близько 34 тисяч людей працюють на його підприємствах.

За словами Бабіша, "людям немає чого протестувати на вулицях, адже вони живуть чудовим життям".

Проте багато чехів вважають інакше. New York Times пише, що на недільну акцію батьки привели з собою дітей.

Вони показали їм місця, де самі протестували ще в далекому 1989 році. Тоді 750 тисяч людей вийшли на протест проти комуністичного режиму, а самі події отримали назву "Оксамитова революція".

Нині ж 200 тисяч людей вимагають відставки Бабіша.

"Він блокує будь-які закони, які є невигідними його бізнесовим інтересам", - цитує видання електрика Йозефа Мейснера, який вчора протестував так само, як і три десятиліття тому, коли йому було всього 13 років.

За словами учасника акції, Бабіш використовує демократичну систему країни у власних інтересах.

На що молодь готова проміняти роботу

Їм близько 30 років, вони з головою пірнули в тривалий навчальний процес, аби потім знайти ідеальну роботу, але зрештою реальність виявилася далекою від очікувань. Такий загальний портрет міленіалів пропонує читачам французька газета Figaro.

Аби наочно показати ставлення деяких молодих людей Франції до омріяної роботи, видання поспілкувалось з ними.

Сесіль, якій лише 24 роки, вже встигла влаштуватись на роботу у великій агрокомпанії. Вона давно хотіла працювати в цьому секторі й нині обіймає посаду, якій багато хто міг би позаздрити, пише Figaro.

Але Сесіль не почувається задоволеною. На її думку, люди в компанії змирились із тим, що є лише гвинтиками великого механізму, і служать тому, щоб втілювати в життя бачення когось іншого, а саме — керівника.

Figaro змальовує ще один яскравий портрет — дівчини на ім'я Лоранс. Їй 25 років, і після отримання диплома інженера в Ліоні вона погодилась на пропозицію працювати у транспортній компанії в Монреалі.

"Вона працює там уже вісім місяців, і вісім місяців планує кинути цю роботу", - пише газета. Хоч компанія платить добре (46 тисяч євро на рік до вирахування податків) і дає можливість реалізовувати себе, таблиці в Excel вже мало цікавлять Лоранс.

Вона розповіла виданню, що одного разу її оштрафували за те, що пила пиво в метро. Тоді Лоранс подумала, що користі від роботи контролера більше, ніж від її щоденного сидіння в офісі.

Газета зауважує, що багато людей молодого покоління не готові повністю віддаватися роботі, навіть якщо в обмін отримують дуже пристойні гроші.

Це нагадує слогани епохи протестів, що сколихнули Францію в 1968 році. Тоді студенти закликали, в тому числі, не перетворювати власне життя на рабство заради кар'єри й статусу.

Нині ж багато міленіалів, які не побачили сенсу у своїй роботі, "залишають її та відкривають кав'ярні, де пригощають правильно вирощеним чаєм, подорожують світом верхи на шетландському поні чи опановують сироваріння", пише видання.

Огляд підготував Юрій Мартиненко, Служба моніторингу BBC

Хочете отримувати цікаві новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!