Ворожіння на Андрія. Чому церква каже, що цього робити не варто

Православні й греко-католики 13 грудня відзначають день пам'яті апостола ‎Андрія Первозванного. ‎В Україні напередодні Андрієвого дня молодь збиралася на вечорниці, де ворожили й розважалися.

Водночас у Православній церкві України пояснили, чому вірянам не варто брати участь у ворожіннях перед святом Андрія.

У церкві вважають передбачення долі не лише беззмістовними, але й шкідливими.

"Що роблять усякого роду ворожіння, передбачення, розкладки карт, гороскопи та інша подібна "магія"? Замість Бога вони "малюють" майбутнє. Так, саме малюють, адже неодноразово науковцями доведені наслідки подібних ворожінь: самонавіювання, програмування, психологічна залежність і вразливість", - кажуть в ПЦУ.

У церкві пояснюють, що люди прагнуть зазирнути в майбутнє, щоб позбутися тривожності і непевності. Утім, ворожіння може заспокоїти лише ненадовго і то за умови, що людина почує те, що хоче, але справжню причину тривоги воно не усуне.

"Людина стає вразливою і беззахисною перед багатьма новими життєвими випробуваннями", - кажуть у ПЦУ.

Якщо ж людина отримає якесь негативне "передбачення" майбутнього, то може зневіритися, адже вважатиме, як би вона не чинила, все одно станеться так, як їй "напророчили".

"Ще один небезпечний аспект ворожінь - людина знімає з себе частину відповідальності за те, що з нею відбувається, і перекладає її на інших людей або на зовнішні явища. Це знову призводить до самообману, внутрішнього конфлікту, хвороб душі", - кажуть в ПЦУ.

Церква пояснює, що за християнським вченням, долю людини ніхто не визначає наперед, вона залежить від "її власних вчинків та від дії Божого промислу".

А причиною гадань і ворожінь є маловірство, переконані в ПЦУ.

Символізм ворожінь

Дослідники припускають, що через ворожіння на Андрія наші предки розігрували міф ‎про помираюче й воскресаюче сонячне божество. Адже розвага відбувається ‎саме в час найдовших ночей і найкоротших днів, пояснює фольклористка та кандидатка філологічних наук Олена Чебанюк.

Вважалося, у цей час ‎Сонце вмирає, його з'їдає страшний звір, і смертельний холод загрожує ‎всьому живому на Землі.

Веселощі та сміх учасників гри мали захистити людину й усю природу від ‎холоду й смерті.

Сміху приписували надзвичайну оберегову та ‎життєдайну силу. Саме тому молодь влаштовувала вечорниці, де кусали калиту, жартували, дівчата ворожили, а хлопцям у цю ніч дозволяли бешкетувати й розігрувати односельців.

Андріївські розваги й нині залишаються забавою української ‎молоді, нагадує Чебанюк.

У Львові існує міська легенда: опівночі на Замковій горі можна зустріти ‎веселого привида Андрія в шаленому танці. ‎

І традиційно від Закарпаття й до Слобожанщини, від Полісся до Південного ‎Степу дівчата ворожать на судженого-рядженого, кличуть долю й ‎закладаються на віщий сон.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!