Залишається незрозумілим, чи випустять лідери "Великої двадцятки" комюніке або спільну декларацію за результатами саміту в Індонезії.
Чому це настільки важливо? Комюніке чи декларація G20 - це
заява про наміри, погоджена країнами-учасницями наприкінці їхнього щорічного
саміту.
Зазвичай це займає час – погодити такий документ країнами-учасниками.
Так як саміт триватиме ще один день, декларацію не опублікують до завтра, попри
те, що десятки помічників і співробітників працювали над цим цілодобово.
Усе через те, що комюніке має охоплювати точки зору всіх
країн-учасниць G20, що завжди складно, а цього року особливо, оскільки війна Росії
в Україні триває, і сама Росія присутня на цьому саміті.
Раніше міністр закордонних справ Сергій Лавров сказав, що
робота над декларацією практично завершена. За його словами, у той час як "Захід"
додав туди речення, що багато делегацій засудили Росію, російська делегація додала,
що "були й альтернативні точки зору".
Він уже звинуватив західні країни в "політизації"
декларації G20.
Лавров каже, що в тексті були відкинуті спроби покласти
відповідальність за війну безпосередньо на Росію, і виділив розділ, де йдеться
про обмін думками з цього питання.
Декларації важливі, тому що можуть мати значний вплив на
глобальні справи. Під час фінансової кризи на самітах 2008 та 2009 років лідери
домовилися про низку заходів для порятунку глобальної економічної системи.
Проте деякі критики стверджують, що наступні саміти були
менш конструктивними, часто через напруженість між суперницькими світовими
державами.
Двосторонні зустрічі, що відбуваються на полях саміту, часто
виявляються більш вирішальними. Цього року Ентоні Альбанезе з Австралії та Сі
Цзіньпін з Китаю зустрілися вперше за шість років. Сі Цзіньпін також зустрівся
з президентом США Джо Байденом після зростання напруженості навколо Тайваню.
Лавров також повідомив, що у нього були зустрічі на полях
саміту - зокрема, з лідерами Франції та Німеччини.