Розкопки в яйці та похід на часник. Дивовижний світ продуктів у фото

Іноді Джекі Гордон прокидається посеред ночі та починає ритися в холодильнику. Але не тому, що вона раптово зголодніла. Насправді Джекі шукає ідеї для свого наступного твору мистецтва.

Під час локдауну ця 63-річна жителька Глазго отримала можливість попрактикуватися у своєму хобі - створенні дивовижних мініатюрних композицій, для яких вона використовує звичайні продукти й предмети побуту.

За фахом вона науковий консультант, що спеціалізується на питаннях психічного здоров'я. У вільний час Джекі любить знімати природу: пейзажі та тварин. Минулого року вона кілька днів вчилася знімати білок та зайців у горах Шотландії з відомим фотографом дикої природи Енді Говардом.

Через пандемію коронавірусу Джекі кілька місяців не могла виїжджати з рідного міста.

Оскільки знімати їй стало нікого, Джекі почала фотографувати свого собаку Оллі. Але їй стало шкода улюбленця, якому доводилось так багато позувати.

Тоді Джекі вирішила спробувати макрозйомку, тобто - фотографування невеликих предметів з близької відстані.

Але, за її словами, їй швидко набридло знімати звичайні об'єкти на кшталт квітів.

"Приблизно кілька місяців тому я почала знімати фігурки Lego, але потім мені захотілося робити фото, які б нагадували сцени з життя та дивували", - каже вона.

Джекі бере продукти та мініатюрні фігурки з наборів іграшкових потягів, щоб створити кумедні сценки з життя, які вона потім фотографує та викладає у соцмережі на радість друзям та родичам.

"На перших фото я зобразила прихильників скандинавської ходьби серед мороженого гороху. Перше фото далося мені дуже важко! Ми потім з Полом [її партнером] кілька днів їли розморожений горох. Але мене цей процес зачепив", - каже вона.

А якось Джекі з Полом довелося вечеряти вареними яйцями після того, як вона зробила композицію під назвою "Нумо копаймо". На ній залізничники розкопують яєчний жовток.

"Розставляти фігурки для мене - найбільше задоволення, хоча це не так просто. Вони прилипають до пальців, падають, не слухаються. Іноді доводиться витратити кілька годин, щоб отримати необхідний ефект. Я повністю занурююся у цей процес", - каже вона.

Деякі сценки демонструють речі, за якими Джекі дуже сумує під час пандемії. Наприклад, подорожі світом, тривалі прогулянки морським узбережжям.

"Зазвичай ідеї до мене приходять, коли відчиняю холодильник або шафу. Іноді це відбувається серед ночі, бо у мене буває безсоння, - розповідає вона. - Я вигадую кадри, дивлюся на них, потім розумію, що мені не подобається, а потім знову риюся в холодильнику і в шафі в пошуках натхнення".

Коробка з тістечками надихнула Джекі на таку ідею - вона розмістила фігурки туристів у тістечку з зефіром.

Інтерес до фото з'явився у Джекі під впливом її батька Пітера. Коли вона була дитиною, їй дуже подобалось проявляти плівку та друкувати знімки. А Пітер завжди домагався ідеального кадру.

"Під час наших поїздок у відпустку тато брав різнокольорові напої, щоб отримати необхідне поєднання кольорів, яке відповідало б його художньому баченню", - згадує вона.

"Він помер у 2002 році. Мені так хочеться, щоб він був поруч, і ми могли б разом радіти фотографуванню. Але моя мама Джоан завжди хвалить мої роботи і постійно підвищує мою самооцінку", - каже Джекі.

Вона вже створила близько 70 мініатюрних сцен і сподівається в майбутньому випустити фотоальбом.

"А поки я буду намагатися робити ці темні дні якомога яскравішими для себе і для інших", - каже вона.

Права на всі фото належать Джекі Гордон.