Від Covid-19 помер експрезидент Франції Жискар д‘Естен. Ідеолог сильного ЄС і друг Москви

Помер колишній президент Франції Валері Жискар д'Естен, який керував країною з 1974 до 1981 року. Йому було 94 роки.

Представники колишнього французького лідера підтвердили, що його смерть викликана ускладненнями, пов'язаними з Covid-19.

Валері Жискар д'Естен був великим поборником зміцнення ЄС, зближення Франції з НАТО, а також мав дуже добрі стосунки з лідерами СРСР та Росії. Окрім того, його критикували за підтримку африканського диктатора Бокасси.

Він фактично схвалював анексію Криму Росією та не бачив Україну у складі ЄС та НАТО.

Любитель розкоші та ветеран

Велика квартира в 16-му окрузі Парижа, в якій жив Валері Жискар д'Естен, дихала історією: портрети чотирьох останніх Людовиків, скульптури, антикварні меблі, краєвид з вікна на старовинний дворик в італійському стилі. Він і сам був частиною історії Франції і Європи.

Д'Естен був останнім світовим лідером - учасником Другої світової війни і останнім з депутатів парламентів шести європейських країн, які ратифікували в 1957 році Римський договір, що започаткував створення ЄС.

Він народився 2 лютого 1926 року в німецькому Кобленці.

Батько майбутнього президента займав посаду в адміністрації Рейнської області, тимчасово окупованої Антантою після Першої світової війни.

Мати Жискара д'Естена була дочкою сенатора і далекою ріднею Бурбонам - щоправда, дуже далекою. Батько після відрядження до Німеччини працював генеральним інспектором міністерства фінансів.

Син пішов за прикладом батька і перевершив його. У 36 років він став наймолодшим в історії Франції міністром фінансів, працював там дев'ять років при президентах де Голлі і Помпіду.

Коли союзники висадилися у Нормандії в 1944 році, 18-річний юнак негайно вступив добровольцем до армії де Голля, брав участь у визволенні Парижа.

Він вчився у найпрестижніших вузах - Національній політехнічній школі і Національній школі адміністрації. У 29 років став депутатом Національних зборів.

На своєму міністерському столі Жискар д'Естен тримав фотографію Джона Кеннеді, такого ж молодого, як він сам. Зрозуміло, його постійно питали, чи не збирається він теж стати президентом, і він дуже серйозно говорив: "Так".

Мета життя

У 1974 році він досягнув головної мети свого життя, обійшовши на виборах соціаліста Франсуа Міттерана менш ніж на один відсоток голосів.

Президентство Жискар д'Естена (1974-1981) ознаменувалось масштабним будівництвом швидкісних залізниць і атомних електростанцій, зростанням рівня життя і зниженням виборчого віку до 18 років, але понад усе - поглибленням євроатлантичної інтеграції.

Жискар д'Естен працював над цим разом з канцлером ФРН Гельмутом Шмідтом, з яким, за його словами, вони "досягли дивного взаєморозуміння".

До цього дня основою ЄС вважається франко-німецька згода.

У 1979 році за їхньою ініціативою відбулись перші прямі вибори до Європейського парламенту і запроваджена розрахункова одиниця екю - предтеча євро.

У 1975 році Жискар д'Естен організував в Рамбуйє під Парижем першу зустріч лідерів провідних індустріальних демократій (G7), так звану "Велику сімку". Спочатку у цьому форумі брали участь лідери шести країн - Британії, Франції, США, ФРН, Японії та Італії, а 1976 року приєдналася Канада.

У 2001 році, через 20 років після відходу з великої політики, лідери ЄС попросили його очолити розробку конституції єдиної Європи.

Французькі виборці не затвердили проєкт на референдумі, але в 2009 році він все ж таки втілився в життя під ім'ям Лісабонського договору - в дещо зміненому вигляді та без слова "конституція".

В останні роки життя Жискар д'Естен виступав за "дворівневу" Європу з ядром у вигляді дев'яти держав, дозрілих для глибшої інтеграції, і висловлював думку, що "брекзит" - невелика втрата, оскільки Британія завжди "відсторонялася від більшої частини європейської політики".

Жискар д'Естен не поділяв антиамериканських поглядів де Голля і почав зближення з НАТО, хоча остаточне повернення Франції до військових структур Альянсу відбулося тільки в 2009 році.

Одночасно він продовжував підтримувати особливі відносини з СРСР. З усіх лідерів Заходу у нього був найближчий контакт з Леонідом Брежнєвим, який, за спогадами Жискара д'Естена, навіть обговорював з ним своє здоров'я.

Ще тісніше він зблизився з комуністичним лідером Польщі Едвардом Гереком, який провів дитинство у Франції та Бельгії з батьком-шахтарем і вільно володів французькою.

Диктатор і діаманти

Але відносини з комуністичними лідерами не завдали шкоди іміджу Жискара д'Естена, на відміну від відносин з африканськими диктаторами в колишніх колоніях Африки. Президент продовжив започатковану за Шарля де Голля політику "Франсафрік", яка полягала у збереженні великого впливу Франції в африканських країнах.

"Це правда, що я люблю Африку. Ця любов мала наслідки для мого президентства", - згадував пізніше Жискар д'Естен.

Він називав керівника Центрально-африканської республіки Жана-Беделя Бокассу "дорогим родичем", попри його репресивний режим та розправи з політичними опонентами. Жискар д'Естен приїжджав до ЦАР п'ять разів, зокрема, двічі - вже на посаді президента.

"Дорогий родич" створив купу проблем для французького президента. Бокасса оголосив себе імператором, витратив шалені гроші на коронацію, почав зближення з диктатором Лівії Каддафі, а вірні йому війська придушили протест школярів 1979 року, вбивши приблизно сотню дітей. Незабаром французькі військові здійснили безкровний переворот у цій країні.

І вже після цього перевороту у французьких ЗМІ з'явилися публікації про отримання Жискаром д'Естеном в подарунок від Бокасси діамантів та інших коштовних речей.

Хоча президент пізніше продав діаманти і направив гроші благодійним організаціям, які працювали в ЦАР, скандал навколо діамантів сприяв його поразці на президентських виборах 1981 року у двобої з соціалістом Франсуа Міттераном.

СРСР, Росія та Україна

Жискар д'Естен приїжджав в Радянський Союз і Росію більше десяти разів, востаннє - на 200-річчя Бородинської битви на запрошення Володимира Путіна у 2012 році.

Він не засуджував російську анексію Криму. Казав, що півострів історично не був українським, і що "ставлення Європи до Росії не повинно зводитися до українського питання".

Вихід із ситуації експрезидент бачив у проведенні в Криму повторного референдуму, який відповідає світовим процедурним нормам.

"Крим був завойований Росією два століття назад. Хрущов з нез'ясовних причин віддав його Україні... Це проблема мирна, яку треба розв'язувати спокійно. Це внутрішня справа тільки цих двох зацікавлених сторін", - казав він в ефірі російського телебачення.

Він також не бачив Україну в ЄС чи НАТО.

"Україна не стане членом ЄС - це неможливо. Вона не може бути членом НАТО - це неможливо. Але вона може бути привілейованим партнером Європи", - вважав пан д'Естен.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!