Як покоївка перемогла в суді мільйонера

Вона - хатня працівниця з Індонезії, яка заробляла 600 доларів США на місяць у заможній сінгапурській родині.

Він - її роботодавець, сінгапурський бізнес-магнат, який очолює кілька найбільших компаній країни.

Одного разу його сім'я звинуватила її у крадіжці. Вони повідомили в поліцію - і розпочали одну з найгучніших судових справ у країні, у якій фігуруватимуть викрадені дизайнерські сумочки, DVD-програвачі та навіть заяви про перевдягання у жіночий одяг.

Цього місяця Парті Ліяні остаточно виправдали.

"Я так рада, що нарешті вільна, - сказала вона журналістам через перекладача. - Я боролася за це чотири роки".

Водночас справа підняла питання нерівності та доступу до правосуддя в Сінгапурі - багато хто запитував, як жінку взагалі могли визнати винною.

Пані Парті почала працювати в будинку пана Лью Мун Леонга, де проживало кілька членів сім'ї, включно з його сином Карлом, в 2007 році.

У березні 2016 року пан Карл Лью та його сім'я переїхали з дому до іншого помешкання.

У судових документах, де детально викладена послідовність подій, йдеться про те, що пані Парті неодноразово просили прибрати його новий будинок та офіс - що порушує місцеве трудове законодавство і на що вона раніше скаржилася.

Через кілька місяців родина Лью повідомила пані Парті, що її звільнили через підозру, що вона в них краде.

Але коли пан Карл Лью сказав пані Парті, що вона в них більше не працює, вона, за повідомленнями, відповіла йому: "Я знаю, чому. Ви розізлилися, бо я відмовився прибирати ваш туалет".

Їй дали дві години, щоб зібрати речі в кілька коробок, які родина мала відправити до Індонезії. Того ж дня вона полетіла додому.

Збираючи речі, вона погрожувала поскаржитися владі Сінгапуру на прохання прибрати будинок пана Карла Лью.

Сім'я Лью вирішила перевірити коробки після від'їзду пані Парті і заявила, що знайшла у них речі, що належали їм. Пан Лью Мун Леонг та його син заявили про це в поліцію 30 жовтня.

Пані Парті казала, що не мала про це уявлення - до того моменту, коли за п'ять тижнів вона повернулась до Сінгапуру шукати нову роботу та її арештували.

Не маючи можливості працювати, оскільки проти неї було кримінальне провадження, вона залишалася в притулку для робітників-мігрантів і покладалася на їхню фінансову допомогу у цій справі.

Перевдягання і рожевий ніж

Пані Парті звинувачували у викраденні багатьох речей у родини Лью - зокрема 115 предметів одягу, дизайнерських сумочок, DVD-програвача та годинник Gerald Genta - на загальну суму 34 тис. доларів.

Під час судового розгляду вона стверджувала, що ці речі або належали їй, або були викинуті й вона їх знайшла, або ж вона не пакувала їх у коробки.

У 2019 році окружний суддя визнав її винною і засудив до двох років і двох місяців тюрми. Пані Парті вирішила оскаржити рішення. Справа тягнулася до початку цього місяця, коли Верховний суд Сінгапуру остаточно її виправдав.

Суддя Чан Сенг Онн дійшов висновку, що сім'я мала "неналежний мотив" для висунення їй звинувачень, і водночас підняв питання щодо того, як поліція, прокуратура і навіть окружний суддя розглядали справу.

За словами судді, є підстави вважати, що родина Лью написала заяву в поліцію, щоб не дати їй подати скаргу щодо незаконного наказу прибирати будинок пана Карла Лью.

Суддя зазначив, що багато речей, які нібито вкрала пані Парті, насправді вже були пошкоджені - наприклад, годинник, на якому відсутній заводне колесо, і два айфони, які не працювали - і сказав, що зазвичай зламані речі не крадуть.

Пані Парті також звинуватили у викраденні DVD-програвача, який, за її словами, сім'я викинула, оскільки він не спрацював.

Пізніше прокурори визнали, що знали, що пристрій не може програвати DVD-диски, але не повідомили про це під час судового розгляду, коли його надали як доказ та показали, що він працює іншим чином. За це їх розкритикував суддя Чан.

Крім того, він також поставив під сумнів довіру до пана Карла Лью як свідка.

Молодший пан Лью звинуватив пані Парті у викраденні рожевого ножа, який він нібито придбав у Великій Британії і привіз у Сінгапур у 2002 році. Але згодом він визнав, що ніж має сучасний дизайн і не міг бути виготовлений у Британії до 2002 року.

Він також стверджував, що різні предмети одягу, знайдені у пані Парті, зокрема жіночий одяг, насправді належали йому - але згодом не міг згадати, чи справді окремий одяг був його. На запитання під час судового розгляду, чому в нього є жіночий одяг, він сказав, що любить перевдягатися у жіноче - твердження, у яке, за словами судді Чана, дуже важко повірити.

Суддя також поставив під сумнів дії поліції, яка не відвідувала і не оглядала місце злочину протягом п'яти тижнів після поданої заяви.

Поліція також не запропонувала їй перекладача, який розмовляв би індонезійською, і натомість надала того, хто розмовляв малайською - іншою мовою, якою пані Парті не звикла говорити.

Битва Давида та Голіафа

Справа зачепила за живе сінгапурців, значна частина була обурена поведінкою пана Лью та його родини.

Для багатьох ця справа стала прикладом того, як багатії та еліта знущаються з бідних та безсилих та живуть за власними правилами.

Хоча зрештою справедливість взяла гору, ця справа підірвала віру деяких сінгапурців у справедливість та неупередженість системи.

"Останнім часом не було жодної такої справи", - заявив BBC News Юджин Тан, професор права в Сінгапурському університеті управління.

"Очевидні системні збої в цій справі викликали тривогу у громадськості. Багатьом спало на думку питання: а що, якби на її місці був я? Чи будуть справу справедливо розслідувати ... і неупереджено судити? - каже він. - Те, що родила Лью змогла змусити поліцію та суд нижчої інстанції пристати на хибні звинувачення, підняло законні питання щодо того, чи мали місце адекватні перевірки та баланс".

Після громадського резонансу пан Лью Мун Леонг заявив, що йде з посади голови кількох престижних компаній.

У своїй заяві він зазначив, що поважає рішення Верховного суду і вірить у правову систему Сінгапуру. Але водночас він захищав своє рішення подали заяву до поліції: "Я щиро вірив, що якщо є підозри у неправомірних діях, наш громадянський обов'язок - повідомити про це в поліцію".

Пан Карл Лью не оприлюднив жодної заяви з цього приводу.

Справа спричинила перегляд поліцейських та прокурорських процесів. Міністр закону та внутрішніх справ Шанмугам визнав, що "в ланцюзі подій щось пішло не так".

За тим, що далі робитиме уряд, слідкуватимуть дуже уважно, кажуть місцеві журналісти.

Справа також викрила проблему доступу робітників-мігрантів до правосуддя.

Пані Парті змогла залишитися в Сінгапурі та захищатися завдяки підтримці неурядової організації Home та адвоката Аніла Бальчандані, який працював безоплатно, але, за підрахунками, його юридичні послуги мали б коштувати 150 тис. доларів.

Сінгапур надає юридичні ресурси працівникам-мігрантам, але, оскільки вони, як правило, є єдиними годувальниками своїх сімей, багато з тих, хто стикається з судовим позовом, часто вирішують не боротися за свою справу, оскільки вони не мають можливості місяцями, якщо не роками, сидіти без роботи і грошей, кажуть у Home.

"Парті непохитно захищав її адвокат, який ... завзято боровся проти могутності держави. Асиметрія правових ресурсів була разючою", - каже професор Тан.

"Це була битва між Давидом і Голіафом - і переміг Давид", - додає він.

Сама ж пані Парті каже, що тепер повернеться додому.

"Тепер, коли мої проблеми завершилися, я хочу повернутися в Індонезію", - сказала вона в інтерв'ю ЗМІ.

"Я прощаю свого роботодавця. Я просто хочу сказати їм, щоб вони не поводилися так з іншими робітниками", - підсумувала жінка.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!