Як байдикування зробило мене кращою матір'ю
Перше правило піклування про себе - знайти час тільки для себе. Але як це зробити, коли доводиться розриватися між робочими та сімейними обов'язками?
Легко, каже Сью Елліотт-Ніколс: його треба просто вкрасти.
Коли мої діти були маленькими, я була палкою прихильницею періодичних втеч для байдикування. І досі найперша порада, яку б я дала будь-кому з батьків: у розпал намагання зробити усіх щасливими - дітей, партнера, роботодавців, батьків - вкрасти хвилинку лише для себе.
І коли я кажу "вкрасти", то саме це і маю на увазі. Часто, коли у вас є діти, час на себе стає предметом торгів, переговорів і компромісів: "Ти проведеш із ними суботу, а я не влаштовуватиму сцен наступного разу, коли ти захочеш втекти, щоб подивитися футбол".
Автор фото, Sue Foll
Але ледарювання - це гріх, у ньому є елементи обману і шахрайства. І саме в цьому криється радість.
Коли ви залишаєте своїх дітей у садку, з нянею чи бабусею, вони упевнені, що ви йдете на роботу або вирішуватимете важливі сімейні справи... але ні. У вас роман - із самою собою. Хто ще захоче робити саме те, чого хочеться вам, у той самий день? Їсти саме цю їжу, піднятися саме на цю гору, подивитися саме цей фільм?
Я пам'ятаю, як одного разу ми ходили в ліс із подругою і нашою оравою дітей. Хтось хотів у туалет, когось ужалила кропива, у іншого постійно сповзала шкарпетка, і усіх їх лякали оси.
Моя подруга зітхнула: "Без дітей було б набагато краще".
Вона мала рацію. Це був момент моєї особистої "еврики".
Тож наступного тижня я організувала дітям дозвілля і поїхала до лісу сама.
Забирала я дітей із таким відчуттям, ніби побувала у відпустці. Коли вони підійшли до мене, я обійняла їх і ледве не дякувала, що вони мене відпустили на кілька годин. У мене був свій секрет, і ці кілька годин наодинці змусили мене побачити усе в новому і яскравішому світлі.
Після цього я прописала собі одну таку "втечу" на місяць, і вгадайте, що? Це зробило мене кращою матір'ю.
Я можу прогулятися уздовж річки, сходити до театру, пройтися по магазинах або навіть просто кілька годин валятися на дивані, дивлячись фільми - головне виділити час лише для себе.
Коли я вперше озвучую ідею втечі заради байдикування, люди часто жахаються - як взагалі можна хотіти проводити час без своєї чудової родини? Але проходить час, і невблаганне хом'яче колесо сніданок-прання-робота-казки-домашнє завдання-прибирання-безсоння набирає обертів, вони починають хотіти вистрибнути з нього хоча б на кілька годин.
Коли з'являються діти, за часом і грошима починаєш стежити особливо прискіпливо. Як ви обґрунтуєте оплату няні, якщо вам "просто" хочеться побути на самоті, подалі від своєї сім'ї? Як впоратися з почуттям провини? Але я розглядаю це як день психічного здоров'я, як профілактику стресу та виснаження.
І нікому не треба про це знати.
Візьміть мою подругу Енас - вона вирішила бити байдики у власному будинку, прямо під носом у своєї родини.
Коли у неї траплявся рідкісний вихідний, Енас точно знала, як хоче його провести. Вона передала дитину няні, та замість того, щоб піти з дому у справах, повернулась до своєї кімнати й залізла у ліжко.
Її дочка не знала, що поки вона гралась у вітальні, мама була не на роботі, а ховалася нагорі під ковдрами.
"Я просто вирішила сховатися. Я зачинила двері, і ніхто не знав, що я залишилась у будинку", - каже Енас.
Так Енас знайшла собі нове хобі - і відмовлятися від нього не збирається.
"Я дивлюсь реаліті-шоу на своєму ноутбуці у навушниках, - каже Енас. - Якщо мені дарують вихідний, я не збираюся робити нічого, що вимагатиме роботи мозку. Я просто хочу побути в горизонтальному положенні".
Ускладнення можуть виникнути, коли захочеться їсти або пити, а ходити до туалету треба ретельно спланованим маршрутом, уникаючи скрипучих паркетних дощок.
"Змивати воду в туалеті також не можна, треба одразу пробиратися назад до спальні", - каже вона.
"Завжди веселіше робити те, чого робити не можна. Постійна можливість того, що вас можуть упіймати, додає адреналіну", - зізнається Енас.
Тепер, коли вона має другу чотиримісячну дитину, Енас із задоволенням розповідає, як їй вдалося утекти на своє байдикування уже в ролі матері двох дітей - вона провела кілька годин у ліжку, удаючи себе хворою, поки чоловік гуляв із дітьми у парку. Поледарювати вдалось недовго - але навіть це дуже допомогло.
В той час як Енас ховається у спальні - Єлена ховається у машині.
Вона - мати-одиначка, яка має власний бізнес, який передбачає поїздки по країні з тренінгами для перукарів. Після того, як вона весь день спілкується з людьми, Єлена просто хоче побути на самоті. Тож вона використовує для цього свій час у дорозі.
"Я кажу, що я застрягла у заторі, але насправді я зупиняюсь на заправці, щоб випити кави наодинці, бо не хочу їхати додому", - каже вона.
"Моя машина - це мій прихисток, мій будиночок, мій шлях втечі. Це схоже на те, ніби ти потайки зустрічаєшся із чоловіком, але насправді просто насолоджуєшся тишею та спокоєм", - розповідає жінка.
Єдина небезпека - коли дзвонить телефон. Якщо телефонують діти, не можна не відповісти - а раптом щось сталося.
Ускладнює ситуацію те, що діти Єлени користуються відеодзвінками FaceTime. Якщо вони побачать, що вона сидить на парковці з кавою, то грі кінець. То що ж вона робить?
"Я пишу їм, що не можу говорити, і прошу, щоб вони теж писали повідомлення, - говорить жінка. - Те, чого вони не знають, не може їм зашкодити".
І тому порада - не робіть відеодзвінки сімейною звичкою. Одного разу чоловік подзвонив мені, коли я вирішила провести день на узбережжі, і мені довелося бігти до вбиральні, щоб він не почув чайок. А якщо сюди додати ще й відео, це ще більше ускладнить вам життя.
Якщо ви в дитинстві тікали з уроків (як це робила я), вам знайоме відчуття задоволення, коли ховаєшся у парку під дощем, в той час як твої брудні й спітнілі однокласники біжать крос.
Ейфорія, з якою ми обмазувалися грязюкою перед тим, як приєднатися до решти класу на фініші, - один із найщасливіших спогадів мого шкільного підліткового життя. Якби ми просто сиділи в парку під дощем у будь-якій ситуації, ми почувалися б жалюгідно - але ми були утікачами, і це повністю міняло справу.
Звичайно, байдикувати можна і групою - але це вже інший рівень.
Коли я стала мамою, ми з друзями влаштовували щорічні зустрічі. Ми брали відгули на роботі і йшли на озеро. Ми влаштовували пікнік, засмагали, пірнали у прохолодну воду і сміялися, уявляючи, як усі думають, що ми на роботі.
Одного року, коли прийшов день для пікніка на озері, мій чоловік лежав удома з грипом. Я глянула на нього, присіла на диван, секунду повагалася - а потім поцілувала його сумне обличчя і з радістю вискочила з дверей.
Коли я увечері їхала додому, то усвідомила, що одягнула сукню навиворіт. Що він подумає, якщо я повернуся додому з "роботи" із сяючим обличчям, нестримною посмішкою, скуйовдженим волоссям та у сукні навиворіт?
Я зупинила машину і перевдяглася прямо у ній. Чи хтось це бачив? Напевно, але воно було того варте.
Згодом мій чоловік сказав мені, що він знає про мої дивні втечі й зовсім мене не звинувачує. Енас також цілком упевнена, що няня її дитини помічала, коли вона лишалась вдома.
"Я помітила, що я набагато краще ставлюся до своєї сім'ї, коли мені вдається трохи побути без неї. Я почуваюсь щасливішою, і це робить їх щасливішими також. Безпрограшна ситуація", - каже Енас.
"Піклуватися про себе - це нормально. Материнство іноді схоже на мучеництво, але не потрібно відмовлятися від усього", - додає вона.
Єлена також вважає, що час, який вона проводить у своїй машині, робить її кращою мамою.
"Якщо я втомилася або відчуваю стрес, я можу виплеснути це на дітей, і тоді я не буду тією мамою, якою хочу бути", - каже вона.
"Я не можу бути "мамо-мамо-мамою" увесь час. Мені просто потрібен час побути собою, побути Єленою. І я не почуваюся за це винною", - додає жінка.
Тепер мої підросли, і моє байдикування також еволюціонувало. Я зрозуміла, що завжди є, від чого утекти - старі батьки, примхливі підлітки, міленіали, що живуть із батьками, дедлайни на роботі, друзі, яким треба допомогти...
Але усім нам потрібно вміти зупинитися у цьому божевільному світі і знайти пару хвилин для себе.
Після того, як ви перестанете перейматися через брехню та маніпуляції, ви здивуєтесь, наскільки це насправді легко.
І, як каже Енас - "Ви не крадете цей час - ви його заробили".
