Книга року BBC. Підслухано в Парижі

Читацька рецензія на книгу Ірени Карпи "Добрі новини з Аральського моря", яка увійшла до довгого списку Книги року BBC.

Аральське море - колись одне з найбільших солоних озер світу - через господарську діяльність людини перетворилося на зону екологічного лиха. Але в останні роки на деяких ділянках водойми почала відроджуватися природа.

Ця оптимістична географічна метафора вміщена в назві останнього роману Ірени Карпи про чотирьох жінок, які долають свої життєві кризи. І тлом для їхніх історій стали не середньоазійські пустелі, а нормандські пляжі, каталонські села й магнетична європейська столиця - Париж.

Хто в ньому вже був, у романі впізнає багато знайомого. А хто ще мріє про поїздку до цього міста з численних листівок і фільмів, довідається більше про справжній Париж. Не лише бутики з дизайнерським одягом, тераси кав'ярень із плетеними кріслами, багети й берети, а й переповнені вагони метро з агресивними пасажирками і клошарами чи передмістя з непривітними мешканцями.

Ба більше, авторка пропонує погляд на французів ізсередини. Проводить на богемні тусовки, запрошує на сімейні вечері, знайомить із мешканцями сквотів, емігрантами-мусульманами та останніми аристократами. Детально описує, у що вони вбрані, чим харчуються і про що спілкуються, як відгукуються про filles de l'Est - дівчат зі Сходу.

Так дещо зневажливо французи називають українок, котрі у Парижі знайшли чи то політичний притулок, як ексактивістка "Femen" Маша, чи то престижну роботу і фінансову незалежність, як колишня викладачка Рита. Богдана, покинувши віденський університет, у цьому місті ховається від батьків і шукає нових вражень, а музикантка Хлоя втікає сюди від правосуддя.

І хоча анотація до "Добрих новин з Аральського моря" обіцяє різні жіночі характери, та принаймні перші сто-двісті сторінок, поки не запам'ятаються їхні біографії, Рита, Маша і Богдана здаються однією особою. Кожна з трьох, так чи інакше, демонструє залежність від чоловіків.

У Маші - покровитель пенсійного віку для оплати квартири, з котрим треба показуватися на вечірках літніх французьких зірок. У Богдани - численні "спонсори", що покривають витрати на дизайнерський одяг в обмін на секс.

Найдорожче платить за розкіш їздити в "Астон-Мартіні", одягатися у відомих кутюр'є і викладати в соцмережі фото з дорогих курортів Рита. Їй доводиться терпіти зради, пияцтво, емоційне насильство, ризикувати спокоєм власних дітей і ставити під загрозу можливість нових, більш здорових стосунків.

Проте, поруч із тираном її тримає не так його багатство, як неспроможність протистояти маніпуляціям. Така сюжетна лінія показує, наскільки непросто вийти з токсичних відносин. Як багато знаходиться гачків, котрі втримують навіть освічену й самодостатню жінку, яка, одного разу повіривши в ілюзорну обіцянку щастя, губить власну гідність.

На відміну від інших дійових осіб, Хлоя абсолютно не цікавиться плащами "Барбері" й устрицями з просеко, навіть, якби могла це отримувати за чийогось сприяння. Їй простіше піти на крадіжку чайових в офіціанта чи їжі зі смітника, ніж попросити про допомогу.

Ця персонажка видається найбільш загадковою, в її історії реальність плутається з маренням, до кінця важко сказати, що було насправді. І ніби вона не може бути інакшою просто так - авторка робить її лесбійкою.

Окрім життя головних героїнь, у канву роману вплітається чимало другорядних історій чи анекдотів з розряду "підслухано у…". Вихоплені діалоги з-за сусідніх столиків кафе, розмови перехожих, бесіди по телефону. А ще цілий зріз різноманітних ситуацій і доль українських емігрантів.

Помітно, що у них є реальне підґрунтя, що роман вмістив спостереження Ірени Карпи за життям Парижа й розповіді прототипів її персонажів.

Цікавим є також опис того, як українці Франції проявляють свій "патріотизм". Чого тільки вартий епізод із варениками, розкладеними на українському прапорі поруч із Ейфелевою вежею.

Ще одна омана з ревю на обкладинці до роману - очікування на детективну лінію. Для справжнього бестселера, особливо шестисотсторінкового, бракує динамічності.

Так, на початку є інтрига: вибух біля французького міністерства, небажана вагітність, стрілянина на фестивалі. Але далі не варто чекати читання на одному подиху, доводиться буксувати через мелодраму.

Зрештою, це не так і погано: можна разом з героїнями повільно крокувати під "османськими дахами" до щасливих розв'язок.

Орфографію, пунктуацію і стиль автора збережено.

Стежте за перебігом конкурсу на Facebook-сторінці Книги року BBC, а також на сайті bbc.ua