Кінотеатри Києва. Інтерактивна мапа

Кінотеатри Києва закривають - але і відкривають також. Поки занепадають комунальні кінотеатри у спальних районах, великі приватні мережі відкривають нові відділи у торговельно-розважальних центрах.

Серед останніх скандалів - історія з передачею будівлі кінотеатру "Київ" новим орендарям.

На початку року в КМДА заявили, що зі старими орендарями договір не продовжуватимуть, а для визначення нових оголосять конкурс. 15 квітня з'ясувалося, що його виграла мережа кінотеатрів "Сінема-Центр".

BBC News Україна простежила за розвитком кінотеатрів Києва, починаючи з 2000 року.

За допомогою інтерактивної мапи можна перевірити, коли відкрився та закрився кінотеатр, у якому стані він зараз, а також, кому він належить - приватному власнику чи комунальному.

Карта створена за допомогою Carto, дані оновлено 28 серпня 2019 року.

Зараз "Київ" лишається чи не останнім столичним кінотеатром, де регулярно демонструють авторське кіно.

Звістка про непевне майбутнє цього культового кінотеатру непокоїть як представників кіноспільноти, так і звичайних глядачів: багато хто побоюється, що разом зі зміною керівництва закладу зміниться і його політика щодо того, якому кіно віддавати перевагу.

Гостроти додає і той факт, що минулої осені стало відомо про закриття ще двох знакових для столиці кінотеатрів - "Україна" і "Кінопанорама".

На місці одного з них вже планують звести дев'ятиповерховий готель.

Монополія на кіно зникла

Тож чи загрожують ТРЦ комунальним та нішевим кінотеатрам?

Бум ТРЦ припав в Україні на 2000 роки, що вплинуло на всю сферу дозвілля, зазначають експерти. Кіно ж для багатьох перестало бути мистецтвом і перетворилося на розвагу.

Торговельно-розважальні центри запропонували клієнтам те, що колись могла дати ринкова площа: покупки, послуги і видовища в одному місці.

"Умовний середній клас", сім'я офісних працівників у вільний час скоріше піде до ТРЦ, пояснює Катерина Тягло, менеджерка культурних проектів і кандидат соціологічних наук.

У такому центрі людина може послідовно реалізувати декілька своїх потреб. Наприклад, пообідати, випити кави, зробити манікюр, покататися з дітьми на атракціонах, а потім - подивитися сімейне кіно.

А побудовані за радянських часів кінотеатри розміщені у спальних районах і складаються з невеликої кількості залів. Вони не можуть дати відвідувачам такого розмаїття розваг.

До того ж, зникла монополія на кіно: за бажання, фільм можна подивитися вдома через інтернет.

Кінотеатри повинні шукати глядача

Інша справа - зі спеціальними кінопоказами та фестивалями. Їх відвідує зовсім інша аудиторія. Для таких людей перегляд кіно - те саме, що й похід до театру чи на концерт.

"Якщо людина зацікавлена певною проблематикою, то вона прийде незалежно від того, зручно це чи ні, їхати з пересадками чи ні", - підсумовує Тягло.

Проте цього недостатньо, стверджує Світлана Олейнікова, експертка з фандрейзингу та розвитку соціальних, культурних та бізнес-проектів. На її думку, нішеві кінотеатри недостатньо займаються маркетингом і не залучають свою аудиторію.

"Інформацію про них доводиться шукати. Насправді ж, це кінотеатри мають шукати глядача", - говорить вона.

Олейнікова наголошує: в українців змінюються смаки.

"Раніше на масових заходах звучала попса або шансон, а зараз багато унікальних проектів виходять на перший план".

Інтерес до нішевої культури є, але такі заклади мають працювати зі своєю аудиторією, як і будь-який інший бізнес, зазначає вона.

Наприклад, популярними є вузькоспеціалізовані ресторани, розташовані у секретних локаціях. Це стратегія створення штучного попиту, яка зараз добре працює в Україні.

Інший приклад, який наводить Олейнікова, - Театр на Подолі, який також зміг створити попит на свій заклад і контент.

Під час укладання мапи за дату відкриття кінотеатру ми брали останню дату видачі свідоцтва або довідки про внесення до Державного реєстру виробників,розповсюджувачів і демонстраторів фільмів. Кінотеатри можуть отримувати такий документ повторно у зв'язку зі зміною власника. Тож у деяких кінотеатрах остання дата видачі свідоцтва або довідки може не збігатися з датою першого кіносеансу.

Кінотеатри не зобов'язані повідомляти органам місцевої влади про те, що вони більше не функціонують. Тому у багатьох випадках джерелами факту і дат закриття стали повідомлення у ЗМІ та сайти кінотеатрів.

Для створення мапи використані такі джерела:Відділ мистецтв та культурно-освітніх закладів Департаменту культури Київської міської державної адміністрації;Комунальне підприємство "Київкінофільм" КМДА; Публікації у ЗМІ; Веб-сторінки кінотеатрів.

Стежте за нами в Telegram! Ми щодня надсилаємо добірку найкращих статей.