Литовченки: ми змушуємо читача думати про те, що треба змінити

Роман Тимура і Олени Литовченків "Забути неможливо зберегти" увійшов до довгого списку номінантів на премію Книга року ВВС-2014.

Про новий жанр "соціального трилера", поєднання минулого і сучасності та очікування змін - письменницьке подружжя розповіло в інтерв'ю ВВС Україна.

ВВС Україна:

Тимур Литовченко: Ця книга - про наші сучасні українські реалії, які, на жаль, багато в чому зав'язані на судочинстві і правоохоронній системі. Вони у нас працюють, скажімо так, трошки ненормально. І наш роман - про те, яке життя у нас виходить через таку ненормальність. Це не зовсім трилер чи детектив, а швидше такий собі твір соціальної спрямованості. Я б назвав це соціальним трилером, хоча таких градацій у сучасній літературі я й не зустрічав.

Олена Литовченко: Це наше маленьке ноу-хау. Ми хотіли показати нашим читачам, що в нас поганого, і що можна зробити хорошого.

ВВС Україна: Що вас спонукало до написання цієї книги і саме в такому жанрі?

Тимур Литовченко: Ця книга дещо новаторська, порівняно з попередніми нашими творами. Раніше я сам писав багато фантастики, потім ми разом написали серію історичних романів, моя кохана свого часу писала любовні, еротичні твори. Але тепер ми вирішили податися в детективний жанр.

Олена Литовченко: За той час, що ми писали історичні романи, збирали інформацію, у нас назбиралося дуже багато паралельних цікавих матеріалів, які ми не знали, як їх застосувати. Оскільки ми - люди творчі, от і вирішили розширити свій жанровий діапазон.

Тимур Литовченко: Коли я писав фантастику – я писав про майбутнє або про те, що могло б статися. Потім ми повернулися до минувшини в історичному циклі. А цей твір – вже про наші сучасні реалії.

Олена Литовченко: Тепер ми ніби поєднали минуле і сучасне.

ВВС Україна:Реалії вашої книги - "перевертні у погонах", пристосуванство, усі ці життєві ситуації, в які потрапляють герої, - наскільки це все зараз відповідає сучасності? Чи не втратило воно актуальності?

Тимур Литовченко: Цей роман писався на реаліях кінця травня - початку червня 2013 року. Відтоді ми пережили цю колосальну революцію, почалася війна. Люди мали би змінитися. Скажу вам по секрету, я, насправді, побоювався, що за цей рік книжка стане вже не такою цікавою для читачів.

Але людина - система інертна, і вона не може змінитися одразу, і тим паче не можуть змінитися одразу людські відносини. Тому роман цей, на жаль, не втратив актуальності. У нас досі не побудована система судочинства, досі не перебудувалася міліція, і все те, що описано в нашому романі - можливе і зараз.

Процес змін зараз тільки починається, і як вони пройдуть, чим вони завершаться - ми ще не знаємо. А поки наш твір залишається таким же актуальним, як і торік.

Олена Литовченко: Зазвичай трилер чи детектив читають десь у поїздці, в літаку, так би мовити, почитали – і забули. Але тут люди пишуть у рецензіях, що наша книжка, ці події зачепили їх за живе. Вони і нас зачепили!

Ті події, що відбувалися рік тому, – вони нам і досі дуже близькі. Ці події сучасні. Можливо, ми дещо вийшли за рамки жанру – бо змушуємо людину подумати про минуле і майбутнє і про те, що треба змінити.

ВВС Україна:Хто ваші улюблені автори і чи хтось із них вплинув на вашу творчість – зокрема, на роман "Забути неможливо зберегти"?

Олена Литовченко: Я не скажу, що тут ми керувалися якимись рекомендаціями чи наслідували інших авторів. Наш твір, так би мовити, не дуже схожий на те, що пишуть інші, і ми стараємося робити так, щоб не було шаблонів.

Тимур Литовченко: Що стосується саме детективів, то мої, як би там не було, - це Артур Конан Дойл, Едґар Алан По і Гілберт Кіт Честертон. Це така класична трійка детективів. Хоч наш твір – це й не зовсім детектив чи трилер.

Ще для мене серед авторів – це Володимир Висоцький. Він подав такий широченний спектр радянського суспільства, а у нас суспільство від радянського ще не дуже далеко відійшло.

ВВС Україна: Чим важлива для вас премія Книга року?

Олена Литовченко: Це дуже поважна премія, тому вона дуже нам імпонує, і ми б дуже хотіли її отримати. Уперше наш роман потрапив у довгий список у 2012 – це був наш перший спільний роман "Пустоцвіт", ми тоді були дуже щасливі. А цього року в довгий список потрапив наш перший детективний роман, і ми знову дуже раді.

Тимур Литовченко: Справді, для нас це важливо, адже премія ВВС показує певний рівень. Хоч за розмірами вона й невелика, але це велика честь для письменника - її отримати.