"Я подумав: "Ось і все, я помру". Як директор школи врятував учнів від нападника з ножем

27 березня минулого року Метью Леннокс увійшов до католицької середньої школи Святого Йосипа в місті Слау в Англії з великим ножем за поясом, і сказав персоналу, що в нього є пістолет. Рік потому директор, який завадив його нападу, вперше розповів, як усе відбувалося.

Близько 11 години один зі співробітників школи з вікна помітив юнака, який проходив через ворота школи й виглядав не так, як інші старшокласники.

До цього моменту був звичайний ранок понеділка.

Директор школи Сіран Степлтон прийшов о 06:30 й провів зустріч зі співробітниками до прибуття учнів.

Після ранкових занять була перерва, під час якої учні старших класів входили та виходили через ворота, які відкривали своїми перепустками.

Аж раптом чоловік у мішкуватому спортивному костюмі, шапці та джемпері з капюшоном, з невеликою сумкою, пройшов прямо повз приймальню до входу для учнів.

"Він сказав мені, що в нього є пістолет", - сказав Сірану один зі співробітників.

"Хаотичний і неспокійний"

В ту мить у Сірана не було страху – лише рішучість захистити своїх учнів.

Він знайшов чоловіка в коридорі.

"Усе в ньому було не так", - каже Сіран.

"Він поводився хаотично і неспокійно, якщо я в якийсь момент втрачав із ним зоровий контакт, він починав панікувати, озираючись, наче хтось міг підійти до нього ззаду", - згадує директор.

У чоловіка, якого звали Леннокс, ззаду за поясом був ніж, а руку він тримав у сумці на грудях, де, як боявся Сіран, міг бути пістолет.

У кількох метрах від нього вчитель природничих наук Кріс Робінсон збирався розпочати урок зі своїм восьмим класом.

Коли у школі пролунали 10 коротких пронизливих дзвінків, Кріс і його учні подумали, що це навчальна тривога - на кшталт тієї, яка була в них кілька тижнів тому.

Кріс замкнув двері класу та опустив жалюзі, а учні сховалися під партами.

За кілька секунд у школі запанувала повна тиша.

Біля дверей класу Кріса Сіран намагався поговорити з Ленноксом.

"Я подумав, що єдиний мій варіант - це спробувати його заспокоїти до того, як прийде поліція", - каже Сіран.

Він намагався його розговорити, розпитуючи про музику та відеоігри, які йому подобаються.

Але невдовзі стало очевидно, що в Леннокса залишилося сильне відчуття несправедливості після його попередніх зіткнень з поліцією.

"Через те, що він сам страждав, він хотів змусити страждати інших", - каже Сіран.

"Насправді це була дуже сумна ситуація. І в цьому було щось дуже людське, дуже вразливе, - додає директор. - Його не треба було бити в обличчя - йому потрібно було, щоб його вислухали".

Після кількох хвилин напруженої розмови Сіран почув приглушений сигнал в сумці Леннокса - і помітив червоне світло та дроти, що з неї стирчали.

"Я просто подумав: "Ось і все, я помру", - згадує він і каже, що вирішив, що Леннокс має якусь бомбу.

Через кілька нестерпних секунд Леннокс сказав, що це був лише сигнал будильника, щоб нагадати йому прийняти ліки.

Але він сказав Сірану, що готовий померти - і забрати з собою всіх інших також.

Тим часом Кріс чув голоси за дверима свого класу.

"Інстинкт виживання"

На той час співробітникам уже надіслали електронний лист, у якому йшлося, що інцидент не був просто черговою навчальною тривогою. Поступово у школі усі це почали усвідомлювати.

Мішель та інші шестикласники думали, що це чергові навчання - аж поки не побачили поліцейських у вікно.

"У такі моменти справді спрацьовують інстинкти виживання", - каже Кріс.

Він тихенько пересів спиною до дверей, перевіряючи, чи вони зачинені. Тим часом Леннокс стояв прямо за ними.

Лезо розміром з аркуш паперу А4

Сіран не був упевнений, чи хтось викликав поліцію. Але через 25 хвилин після початку розмови з Ленноксом він почув важкі кроки та шурхіт курток, що наближалися.

Раптом на грудях Леннокса з'явилися червоні цятки від поліцейських електрошокерів.

Він сказав Сірану відійти, щоб не наражатися на небезпеку. "Я хочу, щоб з вами все було добре", - згадує директор його слова.

А наступної миті озброєні офіцери накинулися на Леннокса "з силою професійної команди з регбі" та схопили його, каже Сіран.

Після того, як поліцейські забрали Леннокса, Сірану показали його ніж, який, за його словами, мав лезо "розміром приблизно з аркуш паперу А4".

Під час інциденту ніхто не постраждав, але Сіран каже, що вони були дуже близькі до цього.

"Він прийшов сюди, щоб зробити заяву", - каже він.

"Дуже сміливі"

Пізніше Сіран побачив у своєму кабінеті учнів, батьків і навіть дезорієнтовану бабусю, яка прийшла до школи на призначену зустріч якраз тоді, коли розгорталися всі ці події.

Минулого місяця 25-річного Леннокса з Вест-Дрейтона в Лондоні визнали нездатним постати перед судом, і суддя королівського суду в Редінгу направив його на госпіталізацію через проблеми з психічним здоров’ям.

Рік по тому школа повернулася до нормального життя, але Кріс каже, що деякі учні все ще переживають через події того дня.

"Кілька учнів мали через це проблеми", - каже він.

"Вони були дуже сміливими, і я дуже ними пишаюся".