Отрута чи розбите серце? Чому смерть Нобелівського лауреата Пабло Неруди досі лишається загадкою

Через пів століття після його смерті та через 12 років після перших звинувачень у тому, що його вбили за наказом диктатора Августо Піночета, смерть найвідомішого чилійського поета Пабло Неруди досі оповита таємницею.

Розслідування його смерті триває вже понад десять років. Судово-медичні експерти в Канаді, Данії та інших країнах досліджували останки поета, намагаючись встановити причину смерті, але не змогли дати остаточної відповіді.

Тим часом людина, яка першою висунула звинувачення – колишній водій і особистий помічник поета Мануель Арая – сам помер у червні цього року у віці 77 років, так і не дочекавшись кінця цієї справи.

"Нам потрібна ясність, - сказав племінник Неруди Родольфо Реєс в нещодавньому інтерв'ю ВВС. - М’яч на полі судді, яка розглядає справу, і ми всі чекаємо, коли вона зробить заяву".

Неруда, який отримав Нобелівську премію з літератури 1971 року і був відомий своєю любовною поезією, помер 50 років тому, 23 вересня 1973 року, у віці 69 років. Це сталося усього через 12 днів після військового перевороту, в результаті якого до влади прийшов генерал Піночет.

Він страждав на рак передміхурової залози, і в його свідоцтві про смерть було зазначено, що він помер від "ракової кахексії" - виснаження, спричиненого цією хворобою.

Але в 2011 році Арая, який працював на Неруду в останній рік життя поета, заявив, що Неруді зробили смертельну ін’єкцію в лікарні, щоб перешкодити його виїзду до Мексики, звідки він планував очолити опозицію режиму Піночета.

Неруда був комуністом і близьким другом Сальвадора Альєнде, президента-соціаліста, якого скинули в результаті державного перевороту.

"Вони вбили Неруду, тому що якби він залишив країну, це було б не в інтересах Піночета", - казав Арая BBC.

У відповідь на його заяву останки Неруди ексгумували в 2013 році та відправили на судово-медичну експертизу.

Група експертів під керівництвом вчених з Університету Макмастера в Торонто та Університету Копенгагена дійшла висновку, що він не помер від раку, але вони не могли сказати, від чого саме він помер, і тому призначили додаткові дослідження.

У лютому цього року вони оприлюднили черговий звіт. В одному із зубів Неруди вони знайшли сліди бактерії clostridium botulinum.

"Штам ботулізму виробляє один із найсмертоносніших токсинів, відомих людству - ботулін - і, як відомо, його використовують як біологічну зброю в кількох країнах", - зазначили експерти.

Однак вони попередили, що немає остаточних доказів того, що Неруду вбив саме clostridium botulinum , "ані того, що його умисно використали для цього".

Звіт вчених зараз перебуває на розгляді судових органів Чилі.

Очікують, що Паола Плаза - суддя, яка розглядає справу, - має висловити свою точку зору на розслідування, хоча неясно, коли. Вона може призначити додаткові експертизи, щоб встановити правду.

Справа розділила не лише чилійців, а й родину Неруди. Тоді як Родольфо Реєс переконаний, що його дядька вбили, інший племінник – Бернардо Реєс – називає розслідування "жалюгідним" та "фейковим". Фонд Неруди, який управляє маєтком поета, твердо переконаний, що він помер природною смертю.

Вдова Неруди, Матильда Уррутія, пережила свого чоловіка на 12 років і ніколи не стверджувала, що його вбили. Однак вона казала, що не очікувала, що він помре так швидко, і що лікарі казали їй, що він, ймовірно, проживе ще принаймні шість років.

Вона вважала, що Неруда помер від розбитого серця після того, як побачив, що переворот знищив усе, що він відстоював.

Прокурори опитали десятки лікарів, медсестер, дипломатів і політиків, а також друзів Неруди, які бачили його в останні дні його життя.

Деякі з них розповіли, що він був дуже хворий. "Мені було ясно, що він помре", - казала Аїда Фігероа, близька подруга поета, яка була з ним у лікарні в останні години його життя.

Однак інші не були настільки у цьому впевнені.

Гонсало Мартінес Корбала, посол Мексики в Чилі, бачив поета за день до його смерті.

"Я говорив з Пабло Нерудою про підготовку до неминучої поїздки [до Мексики], - сказав Мартінес Корбала слідчим. - Звичайно, йому було боляче їхати, але він також розумів, яку роль може зіграти за кордоном".

"Я не бачив у ньому нічого, що вказувало б на те, що він був у агонії, що він не міг говорити чи піклуватися про себе… він не вмирав, а тим більше не був у комі", - додав він.

Багато людей запитували, чому Араї знадобилося майже 40 років, щоб заявити про вбивство.

У відповідь він казав, що протягом 17 років диктатури було б надто небезпечно робити такі звинувачення, а потім, у 1990-х і 2000-х роках, він намагався переконати чилійську пресу висвітлити його історію, але "не знав, як це зробити, та й слухати ніхто не хотів".

Розмовляючи з ВВС у травні цього року, за кілька тижнів до смерті, Арая повторив свою заяву.

"Неруду вбили, - наполягав він. - Я говорив це з першої хвилини й казатиму це до дня своєї смерті".