"Я писав мамі, а вона була вже мертва" - історії загиблих після удару по Новій Водолазі

19 жовтня російський безпілотник ударив по центральному парку Нової Водолаги на Харківщині, де відпочивали родини з дітьми. Серед загиблих - 34-річна Юлія Спічак і восьмирічна Аріна Коваль.

Чоловік Юлії - військовий Віталій - щойно приїхав додому у відпустку. Він будував будинок і чекав на зустріч з родиною.

Бабуся Аріни Ольга Ярошенко втратила онуку, а її донька та онук у лікарні з тяжкими пораненнями.

BBC поговорила з Віталієм та Ольгою про загиблих рідних і життя, яке змінилося назавжди.

Увага: історія містить деталі, які можуть засмутити

"Зайшла випити кави"

Юлія Спічак привезла десятирічного сина на заняття з англійської. Через війну діти багато навчаються онлайн, але батьки намагаються знаходити можливості для додаткових занять.

Поки син був на уроці, Юлія пішла до кафе в центральному парку Нової Водолаги. Хотіла випити кави й зачекати, поки заняття закінчиться.

Її чоловік Віталій, який повернувся додому у відпустку, згадує цей день у розмові з BBC.

"Дружина привезла дитину на англійську. У нас діти займаються онлайн, але треба якось дитину підтягувати, возити на додаткові заняття", - розповідає він.

Юлія зайшла до кафе в парку. Там вона зробила фотографію з кавою. Це було її останнє фото.

"Зробила останню фотографію з кавою - і стався приліт", - каже Віталій.

Після вибуху вчителька англійської забрала дітей в укриття. Вона намагалася додзвонитися до Юлії, але та не відповідала. Тоді зателефонувала Віталію.

"Каже: "Не можу вашій дружині додзвонитись". Я відповідаю: "Я сам їй не можу додзвонитись, не знаю, що з нею".

Віталій вирушив до парку. Але через загрозу повторних обстрілів людей туди не пускали.

Згодом знайомий, який працює в поліції, допоміг дізнатися, що сталося.

"Я попросив його фото показати. Він мені фото тіла дружини не показав, а показав фотографію її паспорта. І це була моя жінка. Моя Юлічка".

Віталій не приховує, що переживає найстрашніші дні свого життя.

"Це, певно, найжахливіші дні в моєму житті. І найгірша відпустка, яка в мене тільки могла бути", - каже він.

"Мама так згоріла, що нічого не залишилося?"

Після вибуху десятирічний син Юлії залишався в будівлі навпроти парку. Він злякався й почав писати мамі, щоб вона його забрала.

Хлопчик не знав, що Юлія вже не відповість.

Дитину забрала рідна тітка. Спочатку син не знав, що сталося з мамою.

Однокласники написали йому, що вона загинула, але хлопчик не повірив.

Віталій вирішив сам розповісти синові правду.

Перед цим він забрав речі Юлії, документи й телефон. Мобільний був у крові, чоловік витер його.

Син запитав: "Мама так згоріла, що від неї нічого не залишилося?"

"Я сказав: "Синочку, є, є телефон мами... дядя з поліції нам його привезе", - згадує Віталій.

Тоді хлопчик розповів, що відчував після вибуху, коли намагався зв'язатися з мамою.

"Я писав мамі, а мама була вже мертва".

Ці слова Віталій переказує, намагаючись пояснити, що пережила дитина того дня.

Тепер він залишився з батьком. Все їхнє життя змінилося за одну мить.

"Оператор дрона все бачив"

Того ж дня російський безпілотник убив у парку восьмирічну Аріну Коваль. Її бабуся Ольга Ярошенко втратила онуку.

Донька Ольги, Лілія, та її син Артем дістали тяжкі поранення й опинилися в лікарні.

"Вчора я втратила свою онуку, якій вісім рочків. Моя донька зараз прооперована, в лікарні. Онук у тяжкому стані", - розповіла Ольга BBC.

За її словами, поранення в рідних серйозні. Родина порушувала питання про їхнє перевезення до Києва, зокрема до дитячої лікарні "Охматдит".

Ольга згадує, де саме стався удар. Це був центральний парк, де зазвичай гуляли батьки з маленькими дітьми.

"Серед білого дня. В центральному парку. Де, як зазвичай, гуляли молоді мами з діточками, з візочками. Було кафе, діти їли морозиво, пили какао".

"І прилетів російський дрон. І вбив дітей. Вбив мамок".

Ольга говорить про те, що сталося, з болем і обуренням. Вона переконана, що оператор безпілотника міг бачити людей у парку.

"Це цинічно. Цинічно. Цей оператор дрона, він бачив. Він зробив декілька кіл. Він бачив".

Ольга Ярошенко говорить не лише про власну втрату. Удар забрав життя й інших жінок, залишивши дітей без матерів, а родини - без близьких.

"Буду хоронити свою онуку. Моя донька втратила близьку подругу з однорічним немовлям. Діти втратили маму. Ще сім'ї втратили маму. Молоді, красиві дівчатка, янголятка.

Я не розумію. Я не розумію. Це просто йде залякування нас. Залякати, поставити на коліна, якщо на полі бою немає у них переваг", - каже Ольга.

"Нікому такого не бажаю"

Віталій знає про фронт з власного досвіду. Він сам військовий і дістав осколкові поранення.

Поки він служив, Юлія переживала за нього. Тепер він залишився без дружини, а їхній десятирічний син - без мами.

Коли BBC запитала Віталія про заяви Дональда Трампа щодо війни та про те, чи розуміють міжнародні партнери, що переживають українці, він відповів: "Дай Бог, щоб американський народ цього не відчув. Нікому не бажаю таке відчути, як я і моя дружина".

Він говорить про поранених військових, про людей, які втрачають кінцівки, про щоденні удари по Харкову та про руйнування, які залишає війна.

"Хлопці на протезах, хлопці без рук, без ніг. Скільки інвалідів поробили. Нащо це все? Чому мирний народ має гинути? Чому люди, які живуть, хочуть життя, мають через це проходити?"

Віталій не приховує гніву. Він не розуміє, навіщо Росія продовжує вбивати людей і руйнувати їхні домівки.

"Я будував будинок, я був у відпустці, мені дзвонять, що от така ситуація. Ну як мені далі жити? Я не знаю".

Для нього питання про завершення війни - не абстрактна політична дискусія.

Це питання про дружину, якої більше немає, про сина, якого потрібно виховувати самому, і про майбутнє, яке тепер доведеться будувати заново.

Він закликає міжнародних партнерів не змагатися у гучних заявах, а шукати спосіб припинити обстріли.

"Хай збираються там усі і обговорюють, щоб припинялися всі обстріли... не міряються, хто де що більше зробив".

Коли журналісти запитують, що він хотів би сказати людям, які не розуміють, що означає жити під час війни, Віталій відповідає:

"Треба їм дивитися правді в очі й розуміти: якщо Україна впаде, завтра це може і в Польщі бути. Це ми, українці, народ такий, що стоїмо. Важко, але стоїмо".

Наприкінці розмови BBC запитала Віталія, чи хотів би він щось додати.

"Не знаю, що додати. Слава Україні".