Найстрашніший дитячий фільм усіх часів

У 1980-х роках компанія Disney замовила продовження фільму "Чарівник країни Оз", яке виявилося таким же страшним, як і нетиповим. Фільм, який вийшов 40 років тому, зазнав касового провалу, але згодом стало культовою класикою.

Фільми, які ми дивимося в дитинстві, часто залишають найглибші сліди. "Повернення до країни Оз" (1985) Волтера Мерча має репутацію одного з найстрашніших дитячих фільмів 1980-х.

Це продовження улюбленого мюзиклу 1939 року з Джуді Гарленд, що вийшло в США 40 років тому, отримало сумну славу через те, що травмувало юну аудиторію й рясніє моторошними сценами - від того, як Дороті Гейл опиняється у камері принцеси Момбі, заповненій відрубаними головами, до Колісників - зловісних істот із колесами замість ніг.

І це лише сцени в самій країні Оз. Ще більше шокує вступна частина, де маленьку Дороті відправляють до психіатричної клініки, аби стерти їй спогади про країну Оз за допомогою лихого лікаря.

Попри змішані відгуки критиків та провал у прокаті, фільм з роками став культовим - можливо, саме через цей надлишок "матеріалу для нічних жахіть".

Волтер Мерч - лауреат премії "Оскар", визнаний звукорежисер та монтажер, який працював над деякими з найвизначніших фільмів 1970-х років, зокрема "THX 1138", який він написав разом із Джорджем Лукасом, "Американські графіті", "Розмова" та "Апокаліпсис сьогодні".

Але на момент пропозиції від Disney він ще не мав досвіду як режисер повнометражного фільму.

У Волтера Мерча вже була ідея: сиквел до класичного фільму MGM "Чарівник країни Оз", але ближчий до оригінальних книжок Л. Френка Баума.

Мерч виріс на цих книжках - їх дуже любила його мати, і це були перші романи, які він читав. Як з'ясувалося, Disney вже мала права на ці твори, що стало для нього несподіванкою, але вони мали скінчитися через п'ять років - отже, треба було діяти швидко.

Сценарій, який Мерч написав разом із Гілом Деннісом, став поєднанням двох книжок Баума: "Озма з Країни Оз" та "Дивовижна країна Оз". Замість 16-річної Джуді Гарленд на роль Дороті запросили 9-річну Файрузу Балк - саме такого віку була героїня в оригіналі.

Файруза згодом зіграє у фільмах "Чаклунство" і "Американська історія Ікс". Стрічка не мала бути мюзиклом, на відміну від гламурної оригінальної версії. Вона мала виглядати приземленіше, реалістичніше.

Образи Страшила, Залізного Дроворуба і Боягузливого Лева, які протягом більшої частини фільму перебувають у скам'янілому стані, були натхнені оригінальними ілюстраціями книжок, а не класичним фільмом 1939 року.

Єдиний елемент, що перейшов з того фільму - це червоні туфельки Дороті (в оригіналі Баума вони були срібними). Їх використання потребувало окремої ліцензії.

"Звичайно, я розумів, що це ризикований проєкт, бо в людей були дуже сильні емоції щодо того фільму", - розповідає Мерч BBC.

"Я не хотів його наслідувати. Коли кажеш, що це продовження того фільму - у людей одразу з'являються певні очікування", - додає він.

Про похмурість цього фільму було сказано чимало. Мерч поєднує елементи казок XIX століття з більш реалістичним баченням життя в сільському Канзасі 1890-х років. Втім, як він зауважує, якщо прибрати пісні з оригінального фільму - він сам по собі досить похмурий.

На певному етапі Мерч обговорював з Морісом Сендаком (автором "Там, де живуть чудовиська") можливість створити художнє оформлення для "Повернення до Країни Оз". Сендак згадував, що фільм 1939 року налякав його в дитинстві.

Шок від початку

Сюжет продовжує історію оригінального фільму. Тітка Ем і дядько Генрі намагаються відбудувати ферму після торнадо, а Дороті, яка не спить ночами, постійно говорить про свою подорож до країни Оз.

Для багатьох глядачів найтривожнішими є саме початкові сцени, в яких Дороті відвозять до клініки на електротерапію до зловісного доктора Ворлі (його зіграв відомий шекспірівський актор Нікол Вільямсон).

Мерч надихався масовим захопленням електролікуванням у 1890-х роках. На межі ХХ століття електрика почала змінювати повсякденне життя людей. Вона одночасно викликала і захоплення - і шахрайство: газети були заповнені рекламами електричних корсетів і поясів, які нібито лікували всі хвороби та повертали життєву силу. Баум також захоплювався електрикою, каже Мерч, - "тож усе склалося".

Однак лікування, яке призначили Дороті - її прив'язують до каталки, а з підвалу долинають крики інших пацієнтів - нагадує радше кадри з "Пролітаючи над гніздом зозулі".

Для британської акторки Софі Ворд, яка разом із Джин Марш і Фіоною Вікторі зіграла одну з іпостасей чаклунки Принцеси Момбі, що міняє голови, сила цих сцен полягає в тому, що вони намагаються змусити Дороті замовкнути, стерти її спогади про країну Оз.

"Це має культурний резонанс - про те, як лікування можуть неправильно застосовуватися або зловживати ним, і про те, як жінкам не вірять", - каже вона.

Моторошність сцени підсилює той факт, що тітка Ем, поглинута власними проблемами, залишає Дороті в клініці, навіть не озирнувшись. Це віддзеркалює один із найглибших дитячих страхів - страх бути покинутим, пояснює Мерч.

"Іноді навіть найщиріші батьки, з власних причин, ухвалюють рішення, які ставлять дітей у небезпеку - і тобі доводиться шукати друзів і самотужки знаходити свій шлях. Так буває в житті", - додає він.

Дороті тікає під час грози, пливе річкою й прокидається в країні Оз - де виявляє, що Смарагдове місто зруйноване, а її давні друзі перетворені на камінь. У неї навіть немає Тото для компанії.

Поступово вона збирає собі нову компанію - балакуча курка Білліна, сферичний робот-солдат Тік-Ток, Гарбузоголовий Джек і Гамп - лосяча голова, яку Дороті оживляє чарівним порошком, прив'язує до дивана й створює з цього досить неповоротку літальну машину.

"Теми стирання пам'яті та спроб зберегти власні спогади проходять крізь усю книгу, - каже Мерч. - Ми підкреслили це й у фільмі".

Усі персонажі, яких зустрічає Дороті, "тою чи іншою мірою перебувають під загрозою". Життя Білліни під загрозою, якщо вона не знесе яйце, Джек переймається, що його гарбузова голова зіпсується, а якщо Тік-Тока не підзаводити регулярно, у нього припиняються мова, рух і навіть здатність мислити. Гамп з'єднаний мотузками й постійно ризикує розсипатися.

Фільм рясніє винахідливими візуальними ефектами. Для втілення Кам'яного Короля - тиранічного кам'яного монстра, який захопив Смарагдове місто - використали claymation - різновид анімації, у якій персонажі та об'єкти створені з пластиліну або іншого м'якого матеріалу, що дозволяє легко змінювати їхню форму.

Мерч і його молода родина були шанувальниками "Вулиці Сезам", і саме Браян Генсон, син лялькаря Джима Генсона, був головним ляльковиком і голосом довготелесого Джека Гарбузоголового.

А Майкл Сандін, британський чемпіон зі стрибків на батуті, отримав сумнівну честь втілювати Тік-Тока. Щоб зробити це, йому доводилося втискатись у костюм, стоячи зігнутим удвоє головою донизу - у дуже неприродній позі. Бачити дорогу допомагав маленький монітор, а повітря було обмаль, пояснює Мерч.

"Як тільки його закріплювали всередині Тік-Тока, у нього було дві хвилини й 45 секунд до команди 'стоп'", - каже він.

Попри це, Сандін освоїв цю "неймовірно складну геометричну реконструкцію" настільки, що Тік-Ток зміг ходити по сходах.

На відміну від Джуді Гарленд в оригіналі, Файруза Балк у "Поверненні до Країни Оз" здебільшого грала поруч із ляльками або людьми в громіздких костюмах, а не з живими акторами - і це робить її стриману, але вражаючу гру ще більш достойною захоплення.

Проблеми на зйомках

Процес зйомок був непростим. Спочатку виник конфлікт між продюсером Гері Куртцем (відомим за "Зоряними війнами") і Disney щодо бюджету.

Куртца зрештою підвищили до виконавчої посади, фактично усунувши його з проєкту, а замість нього призначили Пола Масланскі. Мерчу сказали, що потрібно скоротити бюджет на 5 мільйонів доларів, інакше фільм не отримає "зеленого світла".

"Я ухвалив одне з тих рішень, які приймаєш, коли все стоїть на межі існування, - згадує Мерч. - Я засів на два тижні й переписав сценарій, скоротивши його на 15 сторінок".

Після початку зйомок усе швидко пішло шкереберть. Частково Мерч пов'язує це зі своєю недосвідченістю як режисера, але й сама зйомка була надзвичайно складною: ляльки, складні візуальні ефекти, головна акторка, якій лише дев'ять - вона могла працювати обмежену кількість годин на день.

Оператор-постановник звільнився, а через п'ять тижнів Мерчу повідомили від Disney:

"Ми тебе звільняємо — заради фільму і заради твого ж блага".

Коли Джордж Лукас, який тоді був у Японії, дізнався про це, він одразу полетів до Лондона. За словами Мерча, Лукас "використав якийсь джедайський прийом", щоб переконати студію повернути його. Мерча поновили. Він увесь час залишався на зв'язку з асоційованим продюсером і, коли повернувся, "все налагодилось - і ми навіть завершили зйомки вчасно".

Попри труднощі, Мерч залишався спокійним на майданчику. Акторка Софі Ворд згадує:

"Він і його неймовірна дружина Еґі були дуже турботливими. Іноді тиск від студії проникає на знімальний майданчик, але цього разу такого не було - і це їхня заслуга. Вони були великим серцем цього проєкту".

Унікальний проєкт

"Повернення до країни Оз" вийшло у прокат у США 21 червня 1985 року. Критики зустріли фільм неоднозначно: знамениті оглядачі Сіскел і Еберт назвали його "сміттям", заявивши, що він налякає дітей. У прокаті фільм провалився - заробив лише $11,1 млн у США.

За словами автора документального фільму "Згадуючи Повернення до Країни Оз" (2021) Аарона Пасентайна, Disney не знала, як правильно рекламувати цей фільм, хоч у Японії він показав себе добре.

Мерч має своє пояснення:

"Коли очікуєш чашку солодкого чаю, а отримуєш солоний, - відштовхує сама несподіванка".

Після цього Мерч опинився у так званій "тюрмі Голлівуду" - і більше не режисував.

Можливо, у 1985-му глядачі ще не були готові до настільки відмінної інтерпретації класики. Смак до сиквелів, приквелів, темних римейків і "розширених всесвітів" ще не сформувався. Як каже Ворд, "фільм випередив свій час".

Після виходу "Повернення до Країни Оз" з'явилися телевізійний фільм "Маппет-шоу: Чарівник країни Оз" та "Оз: Великий і могутній" 2013 року, зрежисований Семом Реймі. А ще - приквел-роман Грегорі Магвайра "Чародійка: Життя і часи Злої Відьми Заходу", що породив надуспішну театральну постановку та масштабну двосерійну екранізацію, друга частина якої вийде пізніше цього року.

Попри це, важко уявити, що хтось сьогодні зняв би фільм про країну Оз - чи взагалі дитячий фільм - настільки свідомо дивний і похмурий. У цьому сенсі стрічка залишається унікальною, і, як стверджує Пасентайн, Disney досі ставиться до неї як до "паршивої вівці" у всесвіті Оз.

"Здається, їм просто нецікаві деякі фільми, якщо вони не стали касовими хітами в Америці".

Однак для багатьох, хто дивився "Повернення до країни Оз" у дитинстві, саме те, що збивало з пантелику критиків - похмурість і моторошність, відрубані голови та камені з очима - і зробило фільм незабутнім. Для Аарона Пасентайна похмурість - невіддільна частина привабливості стрічки:

"Багато хто порівнює "Повернення до країни Оз" зі справжнім фільмом жахів. І саме цим він мене приваблює", - каже він.

Тематика стрічки - придушення уяви, тривожність щодо того, що тебе змушують самостійно давати собі раду у світі - явно відгукнулася в серцях багатьох глядачів.

Попри всі труднощі під час виробництва, Мерч пишається фільмом і тим, скільки зусиль було в нього вкладено. Він вважає, що створення кіно - це плід колективного інтелекту, і саме турбота й майстерність знімальної групи дали фільму довге життя:

"Фільми мають бути розумнішими за тих, хто їх створює", - каже Мерч.

І разом з командою він створив стрічку, яка вже десятки років живе в дитячих снах.

Можливо, якби "Повернення до країни Оз" було яскравішим, простішим і безпечнішим - ми б сьогодні про нього й не згадували.