"Я не живу зі своїм чоловіком уже 15 років - і наш шлюб досі щасливий"

Маргарет і її чоловік Пітер вже 15 років живуть у різних країнах — вона в Британії, він - в Австралії. Бачаться лише раз на рік або півтора. Але, попри відстань і довгі розлуки, вважають себе щасливим подружжям.

"У мене з'явилося нове коло друзів, я живу одна у своїй затишній квартирі в Лондоні. І весь цей час я залишаюся заміжньою жінкою. Це - чудовий досвід", - розповіла Маргарет BBC.

Жити окремо від партнера давно перестало бути дивиною. Психологи називають такий формат LAT (living apart together — "жити окремо, але бути разом").

Хоча офіційно таких пар небагато — лише близько 3% подружжів чи цивільних партнерств, за даними статистики, — все ж кількість тих, хто свідомо обирає саме такий формат, поступово зростає.

Сьогодні подібний досвід особливо близький десяткам тисяч українських сімей. Щоправда, не за власним бажанням. Війна, розв'язана Росією, розділила подружжя: хтось виїхав за кордон, хтось приєднався до війська, хтось залишився вдома.

"Різні оселі — один шлюб"

Своїм досвідом шлюбу на відстані поділилися і відомі пари. Так, акторка Гвінет Пелтроу та її чоловік Бред Фелчак спочатку жили в різних помешканнях — і, за словами Пелтроу, це допомагало зберігати свіжість стосунків.

Модель Ешлі Грем і її чоловік Джастін Ервін довгі роки були в шлюбі на відстані.

Акторка Гелена Бонем Картер і режисер Тім Бертон прожили 13 років в окремих будинках.

Нещодавно актриса Шеріл Лі Ральф зізналася: майже два десятиліття вони з чоловіком живуть на різних узбережжях США — її робота вимагає присутності в Голлівуді, а чоловік виконує обов'язки сенатора у Філадельфії.

"Все змінилося після 57 років"

Колись життя Маргарет було зовсім іншим. Вона мешкала в Австралії, дбала про чотирьох дітей і дім, а її чоловік Пітер працював лікарем та повністю утримував сім'ю.

Але в 57 років Маргарет наважилася на радикальні зміни: вступила до університету, захистила дисертацію з прикладної лінгвістики, а коли діти виросли й покинули рідний дім, вирішила переїхати до Лондона.

"Стало ясно, що у нас з Пітером різні цілі на цьому етапі. Він хотів залишатися в сімейному будинку і продовжувати працювати. А для мене це був шанс почати нове життя", — згадує вона.

Сьогодні Маргарет працює в Королівському коледжі хірургів.

"Я почала кар'єру тоді, коли багато моїх однолітків уже думають про пенсію. Так, можна отримати роботу у 60 років. Так, можна переїхати в іншу країну, на інший континент і відкрити для себе нові горизонти", — каже вона.

Але Маргарет наголошує: їхній шлях не був безхмарним.

"Для Пітера складність полягає в тому, що він залишився в сімейному будинку в Брісбені. Йому важко спілкуватися і заводити нових друзів, тому він іноді почувається самотньо. Для мене ж головний мінус — відсутність постійного супутника поруч", — зізнається Маргарет.

Ключ до шлюбу на відстані, за її словами, — постійне спілкування.

"Я розповідаю Пітеру про все: про роботу, про друзів, про поїздки. Це наповнює його життя новими враженнями, а коли він приїжджає до Лондона, почувається тут чудово".

Читачка ВВС Керрі поділилася схожою історією: вони з партнером від самого початку вирішили не жити разом, щоб зберегти свободу і незалежність. У кожного своє житло, свої сусіди по квартирі, а разом — міцні стосунки.

"Це найкращі стосунки, які у нас коли-небудь були", — зізналася вона.

Що кажуть експерти

Жити окремо підходить не кожній парі, але такий формат дійсно має свої переваги, підтверджують експерти.

"Окреме житло дає простір, дозволяє зберігати власні інтереси й відчуття власної ідентичності", — пояснює Амманда Мейджор, директорка з клінічної роботи в організації Relate.

За її словами, секрет успіху таких стосунків досить простий:

І головне правило, додає експертка, — завжди підтримувати чесне й відкрите спілкування.