Люди ніби божеволіють: що відбувається з тілом людини в "зоні смерті" на Евересті

Після виснажливого 13-годинного підйому Пурніма Шрестха нарешті дісталася вершини Евересту. Стоячи на найвищій точці Землі, вона із захопленням дивилася на засніжені гірські хребти.

Та коли Пурніма потягнулася до свого останнього кисневого балона - джерела повітря, без якого на такій висоті не вижити, - її тріумф миттєво перетворився на кошмар. Балон виявився несправним. Кисню більше не було.

За лічені секунди радість і полегшення змінила паніка.

"У той момент я зрозуміла: лишатися тут небезпечно навіть зайву секунду", — розповіла вона BBC.

Пурніма була в так званій зоні смерті - ділянці Евересту на висоті понад 8 тисяч метрів. Там людський організм майже не може нормально функціонувати без додаткового кисню.

"Саме тому цю ділянку називають зоною смерті, - пояснює лікар Німа Намг'ял Шерпа. - Без додаткового кисню вже приблизно за пів години у людини можуть розвинутися важкі форми гірської хвороби, які нерідко закінчуються смертю".

За час спостережень, які ведуть із 1920-х років, Еверест забрав життя понад 300 людей. Лише за останній альпіністський сезон, що завершився у травні, на горі загинули щонайменше п'ятеро альпіністів.

На початку цього місяця непальський провідник зник на висоті близько 7 500 метрів. Його знайшли живим лише через шість днів. Дава Шерпа розповів, що вижив завдяки тому, що жував лід і з'їв кілька шоколадок, які випадково знайшов у кишені.

"Я був певен, що помру" - сказав він BBC Nepali.

То що ж відбувається з людським тілом у зоні смерті і чому вона настільки небезпечна?

Там, де повітря стає розкішшю

Пурніма вже п'ять разів піднімалася на Еверест. Але навіть такий досвід не захистив її від смертельної небезпеки.

"Того дня я просто хотіла вижити", — згадує вона.

Що вище піднімається людина, то нижчим стає атмосферний тиск. А це означає, що до легень надходить все менше кисню.

До висоти близько 8 тисяч метрів організм зазвичай ще встигає адаптуватися до браку кисню. Серце працює швидше, дихання стає глибшим і частішим, а травна система сповільнюється, щоб економити сили.

Але в зоні смерті альпіністи отримують лише приблизно третину того кисню, який доступний на рівні моря.

За словами фахівців, навіть здорова людина з додатковим киснем може протриматися тут лише 16–20 годин. Після цього організм починає давати збій.

Ситуацію ускладнюють екстремальні умови. Температура на Евересті може падати до мінус 40 градусів, а потужні вітри роблять перебування на горі ще важчим.

Одне з найпоширеніших наслідків такого холоду - обмороження.

"Коли температура тіла знижується, організм запускає захисний механізм. Кров відходить від рук і ніг до життєво важливих внутрішніх органів. Через нестачу кисню клітини починають відмирати", — каже Німа, лікар невідкладної допомоги, який спеціалізується на роботі в горах.

Він також навчає шерпів - досвідчених місцевих провідників, які супроводжують туристів і часто несуть їхнє спорядження.

Чим нижча температура і чим довше людина перебуває на морозі, тим серйознішими можуть бути наслідки обмороження.

Серед симптомів:

У важких випадках уражену частину тіла доводиться ампутувати.

Коли висота затьмарює свідомість

Щоб вижити в зоні смерті, альпіністи зазвичай піднімаються поступово, даючи організму час звикнути.

Та, за словами доктора Німи, навіть найдосвідченіші під час останнього ривка до вершини можуть зіткнутися з серйозними проблемами.

Один з найнебезпечніших станів — висотний набряк мозку (ВНМ). Це рідкісна, але надзвичайно тяжка форма гірської хвороби, за якої мозок починає набрякати рідиною.

Через підвищений тиск людина може втрачати орієнтацію, невиразно говорити, погано координувати рухи і навіть мати галюцинації.

"У горах ми часто чуємо історії про те, як якийсь іноземний альпініст або шерпа раптом ніби божеволіє на великій висоті", — розповідає доктор Німа.

"У таких випадках люди стають вкрай збудженими й втрачають здатність тверезо оцінювати ситуацію. Іноді вони самі відстібаються від страхувальних мотузок і можуть зірватися в прірву".

Ще одна поширена проблема на Евересті - сильний головний біль. Найчастіше він виникає через зневоднення та брак кисню, який отримує мозок.

Висота може викликати й інший смертельно небезпечний стан — висотний набряк легень (ВНЛ), коли рідина починає накопичуватися в легенях.

Серед симптомів:

Найчастіше це трапляється тоді, коли організм не встигає пристосуватися до швидкого набору висоти.

За перших ознак ВНЛ людину потрібно якомога швидше спустити нижче і забезпечити додатковим киснем.

Навіть досвідчені мають межу

Висота стає серйозним випробуванням навіть для тих, хто народився і виріс у Гімалаях.

Доктор Німа походить з родини шерпів і виріс у селі Кумджунг на висоті близько 4 тисяч метрів над рівнем моря.

У 2013 році він сам піднявся на Еверест, щоб на власному досвіді зрозуміти, що відбувається з людським організмом на такій висоті.

"Так, ми маємо певну генетичну перевагу, адже народилися й виросли високо в горах. Але вона лише допомагає організму краще пристосовуватися до висоти. Саме сходження від цього не стає легшим - випробування однаково важке для всіх", - каже він.

Поки Пурніма на вершині думала, чи вдасться їй вижити, вона помітила нижче скупчення людей біля майже прямовисної скелі, відомої як Сходинка Гілларі.

Ця ділянка завдовжки близько 12 метрів - остання перешкода на шляху до вершини. Подолати її можна лише по одному.

Пурніма згадує, що тоді почула від одного із шерпів слова відчаю: "У мене троє дітей. Я звідси не виберуся".

Такі затори на великій висоті можуть бути смертельно небезпечними. Поки люди чекають своєї черги, вони ризикують витратити весь запас кисню ще до того, як досягнуть вершини або почнуть спуск.

Цього сезону на вершину Евересту піднялися понад тисяча людей. За даними туристичного управління Непалу, це рекордний показник за всю історію спостережень.

Такий наплив альпіністів знову порушив питання про те, скільки людей може прийняти найвідоміша гора світу і чи залишаються такі сходження безпечними.

У зоні смерті небезпечна не лише сама висота. Надати медичну допомогу тут надзвичайно складно.

У 2005 році французький пілот став першою людиною, якій вдалося посадити гелікоптер просто на вершині Евересту. Проте більшість рятувальних гелікоптерів не можуть піднятися вище 6500 метрів.

На такій висоті у рятувальників майже немає можливості допомогти постраждалому, тому кисень часто залишається єдиним засобом порятунку.

"Іноді ми застосовуємо препарати при набряку мозку або протизапальні знеболювальні при обмороженнях. Але в настільки екстремальних умовах ліки допомагають не завжди", - каже доктор Німа.

"Будь-яка рятувальна операція в зоні смерті - це ризик для життя самого рятувальника".

Пурніму врятував місцевий шерпа, який під час спуску поділився з нею залишками свого кисню. Нижче на маршруті їй допомогли інші провідники.

Та попри всі небезпеки Еверест і далі вабить людей.

"Я часто згадую боротьбу за кожен вдих і кожен крок у зоні смерті, коли думаю про найяскравіші моменти свого життя", - каже Пурніма.

"І щоразу, опинившись там знову, я ставлю собі те саме запитання: навіщо я знову сюди прийшла?"