Боротьба миру і війни. На виборах у Вірменії перемагає партія влади

За підсумками опрацювання понад половини виборчих бюлетенів на парламентських виборах у Вірменії впевнено лідирує партія чинного прем'єр-міністра Нікола Пашиняна "Громадянський договір".

Неофіційні дані, що їх публікують вірменські медіа, мають розбіжності, але також свідчать про перемогу Пашиняна.

Платформа Civic News, пов'язана з панівною партією, повідомляла, що "Громадянський договір" набирає 56,7% голосів, а "Сильна Вірменія", яка йде другою, - близько 17,5%. Інформаційна платформа Infocom також писала про лідерство партії Пашиняна, але наводила інший показник: близько 70% у "Громадянського договору" та 17,1% у "Сильної Вірменії" на поточному етапі підрахунку.

Остаточні результати виборів виборча комісія країни повідомить сьогодні. Але Нікол Пашинян вже оголосив про перемогу своєї партії - він упевнений, що "Громадянський договір" одноосібно сформує уряд.

Виграшна стратегія влади

Стратегія Нікола Пашиняна та його партії полягала не в тому, щоб вихвалятися економічними успіхами.

Хоча країна підійшла до виборів з економікою, що швидко зростає: після спаду 2020 року ВВП кілька років поспіль збільшувався, і на початку 2026 року ця динаміка зберігалася. Це був безперечний плюс для кампанії Пашиняна. Однак для багатьох виборців це зростання було не таким очевидним у повсякденному житті.

"Стратегія влади полягала в подачі суспільству триколірного наративу, - каже політолог Олександр Іскандарян. - Перше: війна чи мир. „Громадянський договір“ заявляв, що якщо буде обраний хтось, крім них, значить, буде війна. Друге - „ми за Європу, всі інші проросійські“. І третє - „ми за демократію, всі інші - олігархи, а ось ті олігархи, які підтримують партію влади, зовсім не олігархи, а великі бізнесмени, а хто підтримує опозицію, ті олігархи”.

У Вірменії протиставлення миру та війни влучало в один із найболючіших суспільних нервів. За останні роки країна пережила поразку у другій Карабаській війні, у якій загинули тисячі вірмен.

"Виборча кампанія перетворилася на боротьбу миру проти війни. Опозиційні партії доводили, що вони не за війну, а за „гідний“ мир, до якого вони йтимуть. І не за Росію, а за нормальні відносини з усіма зовнішніми акторами. І вийшло, що у керівної партії наратив виявився позитивним. Тобто за щось - за мир, за модернізацію, за європеїзацію. А в опонентів - швидше негативним: проти того, як справи робляться зараз", - пояснює Іскандарян.

Не на життя, а на смерть

Після поразки в Нагірному Карабасі здавалося, що політична кар'єра Нікола Пашиняна закінчена, але ці вибори показують, що його поточним суперникам довіряють ще менше.

Опозиція ж стверджувала, що влада веде кампанію не лише політичними, а й силовими методами. Приводом для таких звинувачень стали кримінальні справи та арешти помітних критиків Пашиняна.

Російсько-вірменський мільярдер Самвел Карапетян, який став головним обличчям "Сильної Вірменії", перебуває під домашнім арештом за звинуваченням у спробі захоплення влади. Пізніше до цієї справи додалися економічні статті, зокрема легалізація коштів, здобутих злочинним шляхом.

Карапетян звинувачення відкидає. Напередодні голосування арештували шістьох кандидатів від пов'язаного з ним блоку.

"Усім, хто програє на виборах, загрожує опинитися не в опозиції, а цілком можливо, у в'язниці - і надовго. Але це зараз світова тенденція, - зазначає політолог, професор соціології Георгій Делургян. - Пашинян сам має досвід перебування у в'язниці за політичними звинуваченнями, і тепер через схожий досвід пройшли або проходять його противники - Роберт Кочарян, Самвел Карапетян та багато інших опозиціонерів. Для них усіх це були вибори, де билися не на життя, а на смерть".

"Палиці" проти "моркви"

Росію вчергове звинуватили у спробі втрутитися у вибори. Менш ніж за місяць до голосування Володимир Путін фактично сформулював для Єревана дилему: зближення з Євросоюзом чи збереження партнерства з Росією.

Як попереджувальний приклад він нагадав про Україну.

"Не слід доводити до крайнощів, слід своєчасно просто сказати, що ми робитимемо так і так", - сказав Путін, відповідаючи на запитання про європейський курс Вірменії.

Формально він не заявив, що на Вірменію чекає український сценарій, та й навряд чи це можливо, але політичний підтекст був очевидним: якщо країна, яку Москва звикла вважати частиною своєї сфери впливу, обирає європейський вектор, то це може мати для неї серйозні наслідки.

Президент аналітичного центру "Вірменська рада" Арег Кочинян раніше у розмові ВВС називав заяви Путіна прямою загрозою. За його оцінкою, слова російського президента про економічні зв'язки двох країн і вигоди для вірменського народу можна розуміти як натяк на можливий тиск на Вірменію, зокрема через енергетичні санкції.

Пізніше, безпосередньо перед виборами, Росія ввела обмеження на імпорт вірменських товарів - квітів, коньяку, вина, овочів, сухофруктів, риби та інших продуктів. Москва пояснювала ці заходи порушеннями правил імпорту, але Єврокомісія назвала їх "економічним примусом".

"Мені здається, є переоцінка ступеня втручання з боку Росії. Звичайно, спроби впливу були і є. Але й західні уряди втручаються - і вельми відверто. Самі лише заяви американських політиків чого варті (Дональд Трамп публічно підтримав Пашиняна і назвав його другом. - ВВС)", - зазначає Георгій Делургян.

"Спроби європейського втручання набагато ефективніші, тому що їм є що запропонувати. Росія пропонує тільки "палиці", залякує. А Європа манить "морквинами" - кажуть, можливо, ми дамо безвізові поїздки".

"Другий раунд розпаду СРСР"

Делургян називає останні події "другим раундом розпаду Радянського Союзу": після понад 200 років, впродовж яких Росія залишалася найважливішою політичною силою на Південному Кавказі, її вплив помітно ослаб, і Вірменії доводиться шукати інші шляхи. Вибір при цьому невеликий, але Вірменія не знає, якою мірою може розраховувати на США та західну Європу.

"Зараз ми перебуваємо в ситуації, коли стара архітектура світу розвалилася. І це абсолютно вражаюче. Ми бачимо, що найтехнологічніші армії світу — і США, і Ізраїль, і Росія — після кількох років інтенсивних воєнних дій не досягли нічого або протилежного результату. Тому для таких країн, як Вірменія, єдине, що залишається в цьому світовому вирі — це лавірувати. І зараз ми всі спостерігаємо і будемо ще спостерігати це лавірування", — каже експерт.

"Ми зараз перебуваємо в країні, де одночасно можуть перебувати американці, ізраїльтяни та іранці, росіяни та українці. І такого роду випадково утворені осередки в історії мають перспективи зберігатися надовго", - підсумовує Георгій Делугян.